Ухвала суду № 16537073, 01.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5615/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"01" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Дурицької О.М.,

суддів: Бистрик Г.М., Собківа Я.М.,

при секретарі: Леонтовичі М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства “Фрау Марта”на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Фрау Марта”до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362304/0 від 09.11.2010 року, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2010 року Закрите акціонерне товариство «Фрау Марта»(далі позивач, ЗАТ «Фрау Марта») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси (далі відповідач, ДПІ у місті Черкаси), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001362304/0 від 09.11.2010 року, яке було прийняте останнім на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 02.11.2010 року № 2440-4/32653955, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ЗАТ «Фрау Марта»зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 15 жовтня 2003р. та з 23.10.2003р. взято на облік в органах державної податкової служби за №807 (а.с.78).

В період з 26.10.10 р. по 02.11.10 р. службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Фрау Марта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010 року, що виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.06.2010року по 30.06.2010року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в розмірі 26737,00 грн. (а.с.150-151), у звязку з чим залишок відємного значення попереднього звітного періоду (червня 2010р.) в сумі 680770,00 грн. був перенесений позивачем до податкового періоду поточного місяця (липня) і в бюджетному відшкодуванні відображена частина від`ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), яка склала 508388,00 грн..

Оскільки у попередньому податковому періоді (квітні місяці) було зменшено суму податкового кредиту на суму 425117,00 грн. 65 коп., то в липні 2010 р. податковим повідомленням рішенням №00001362304/0 від 09.11.2010р. згідно акту перевірки №2440/23-4/32653955 від 02.11.2010 року позивачу було зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 19695,00 грн. у частині фактично сплаченій постачальникам товарів. У звязку з цим, позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 7042,00 грн. згідно податкової накладної, що була надана ПП «Максимум»по причині розбіжності податкових зобов`язань і податкового кредиту. Таким чином, загальна сума зменшення заявленого бюджетного відшкодування по акту перевірки склала 26737,00 грн..

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт № 2440/23-4/32653955 від 02.11.2010 р., з якого зокрема вбачається, що ЗАТ «Фрау Марта»у квітні 2010 р. було задекларовано податковий кредит в сумі 1 111479,00 гривень та податкові зобов`язання в сумі 166285,00 грн., внаслідок чого виникло від`ємне значення в сумі 945194,00 грн. різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду. Однією із складових податкового кредиту в зазначений період входили суми по податковим накладним №310331 від 31.03.10 та № 250306 від 25.03.10 на суму податкового кредиту 425117 грн. 65 коп., які були отримані ЗАТ «Фрау Марта»від свого контрагента ТОВ «Демпо»по виконаним підрядним роботам, згідно договору підряду №19 від 05.02.2010р. При позаплановій перевірці з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, актом перевірки № 1535/23-4/32653955 від 12.07.2010 року позивачу було зменшено суму податкового кредиту за квітень 2010 р. на суму 425118,00 грн..

При складанні декларації з податку на додану вартість за травень 2010р., згідно пп. 7.1.1, пп. 7.7.2, пп.7.7.3, пп7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду позивача (квітня 2010) в сумі 945194 грн. було перенесено до податкового періоду поточного місяця (травня) і у бюджетному відшкодуванні відображена частина від`ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що склала 899644,00 грн..

Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у попередньому податковому періоді (квітні місяці) було зменшено суму податкового кредиту на 425117 грн. 65 коп., внаслідок чого у травні 2010р. податковим повідомленням рішенням № 0000752304/0 від 17.08.2010р., прийнятим на підставі акту перевірки №1795/23-4/32653955 від 10.08.2010 року позивачу було зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 285866,00 грн. в частині фактично сплаченій ним постачальникам товарів, а тому загальна сума зменшення заявленого бюджетного відшкодування позивача склала 288671,00 грн..

При складанні декларації з податку на додану вартість за червень 2010р., згідно пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», залишок від`ємного значення попереднього звітного періоду позивача (за травень 2010) в сумі 795719,00 грн. був перенесений ним до податкового періоду поточного місяця (червня) і в бюджетному відшкодуванні відображена сума частини від`ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримуваем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) в сумі 915276,00 грн.. У звязку з цим, у попередньому податковому періоді (квітні 2010 року) позивачем було зменшено суму податкового кредиту на 425117 грн. 65 коп., а в червні 2010р. податковим повідомленням рішенням № 0000832304/0 від 07.09.2010р., прийнятим на підставі акту перевірки № 1912/23-4/32653955 від 31.08.2010р., було зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 119557 грн, в частині фактично сплаченій постачальникам товарів.

Таким чином, податковим повідомленням рішенням №0000752304/0 від 17 серпня 2010 року було зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 288671,00 грн. (у тому числі по податковому кредиту ТОВ «Демпо»285866,00 грн.), податковим повідомленням рішенням № 0000832304/4 від 07 вересня 2010 року було зменшено суму бюджетного відшкодування на 119557,00 грн., податковими повідомленнями рішеннями № 0001362304/0 від 09 листопада 2010 року було зменшено суму бюджетного відшкодування на 26737,00 грн. ( в тому числі по ТОВ «Демпо»- 19695,00 грн.), що в загальному складає 425117 грн. 65 коп. (в частині сум податкового кредиту, отриманого ЗАТ «Фрау Марта»від свого постачальника ТОВ «Демпо»).

На підставі акту перевірки № 2440/23-4/32653955 від 02.11.2010 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362304/0 від 09.11.2010 року, яким ЗАТ «Фрау Марта»було визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 26737,00 грн. (а.с. 8).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як визначено п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів було встановлено, що між ЗАТ «Фрау Марта»та ТОВ «Демпо»було укладено договір підряду від 05.02.2010 р. № 19. На виконання умов вказаного договору підрядником упродовж березня 2010 р. було виконано комплекс будівельних робіт з капітального ремонту приміщення позивача, у звязку з чим було складено два акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 2550705 грн. 84 коп. Крім того, підрядником було виписано позивачу дві податкові накладні за № 250306 від 25.03.2010 р. на суму 349790 грн. 76 коп. (з урахуванням ПДВ) та за № 310331 від 31.03.2010 р. на суму 75326 грн. 89 коп. (з урахуванням ПДВ).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі доказами, вся документація по взаємовідносинах «Фрау Марта»була підписана директором ТОВ «Демпо», проте діяли зовсім інші особи; кількість працівників, що проводили ремонтні роботи коливалась за один робочий день від 12 до 18 осіб; витрати на ремонт основних засобів було знято з валових витрат товариства за 1 квартал 2010 року.

Наявність зазначених обставин, а також неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «Демпо»через відсутність майна та інших матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, обмеженість у часі (співвідношення людино/годин та днів виконання ремонту) і розгалуженість у просторі обєктів та субєктів, ненадання податкової звітності, несвоєчасна сплату податків і відсутність надмірної сплати ПДВ, вказує на фіктивність укладеного між сторонами правочину, які в свою чергу не мали на меті настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність належних доказів у їх співвідношенні з обставинами даної справи вказує на те, що позивачем було завищено податок на додану вартість, включений до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, унаслідок чого відповідачем правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення рішення № 0001362304/0 від 09.11.2010 р.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

О.М. Дурицька

Г.М. Бистрик

Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано 06.06.11 р.