Ухвала суду № 16536848, 09.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-18222/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, скасування рішення про невизнання податкових декларацій та зобовязання відповідача визнати податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року з моменту їх подання (а.с. 2-6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року адміністративний позов повністю задоволено, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»(код ЄДРПОУ 33444141) з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкової звітності з підстав, викладених в листах від 21.10.2010 р. № 29674/10/28-011 та від 01.11.2010 р. № 30894/10/2/-011, від 18.11.10 р. № 34179/10/28-011; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»(код ЄДРПОУ 33444141) з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкову звітність, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с. 81-85).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 року № 2а-18222/10/2670 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права (а.с. 87-89).

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції, позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 29674/10/28-011 від 21.10.2010 р. «Про невизнання звітних документів»податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана як податкова декларація та запропоновано надати нові, оформлені належним чином (а.с. 28).

Зокрема, відповідач вказує на те, що декларація не відповідає вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-III, чинного на момент звернення до суду та виникнення правовідносин) та Порядку складання декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. (далі Порядок № 166), а саме: подана декларація складена без заповнення або прокреслення всіх рядків декларації (а.с. 28).

Позивач повторно надіслав декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, яка була отримана відповідачем 26.10.2010 р.

Однак, дана декларація також не була визнана як податкова звітність та запропоновано подати нову декларацію, про що позивача було повідомлено листом від 01.11.2010 р. № 30894/10/28-011 (а.с. 31).

Відповідач листом від 18.11.10 р. № 34179/10/28-011 втретє повідомив TOB «Євроавтогаз»про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року з вищевикладених підстав (а.с. 33).

Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що подані податкові декларації підписані директором товариства Воропай Г.М. та скріплені печаткою, містять найменування товариства, місцезнаходження, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі - Закон N 2181-III) (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності до абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-ІII, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, у самому Законі № 2181-ІII прямо передбачено, за яких обставин податковий орган може не визнати декларацію.

Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

З огляду на таке, направлена позивачем відповідачу податкова декларація є такою, що заповнена належним чином, містить обов'язкові реквізити, підписана керівником і скріплена печаткою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про задоволення адміністративного позову.

Слід також зазначити, що згідно з статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку та правомірно повністю задовольнив адміністративний позов.

В звязку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 165, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб