Постанова № 16536694, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14206/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА»звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції податкової у Печерському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, з метою дотримання вимог абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підтвердження фактичності операцій, за результатами їх виконання складались акти прийому виконаних робіт та наданих послуг, а відтак порушення, зазначені в акті перевірки відсутні та є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, з 08 вересня 2009 року по 19 жовтня 2009 року фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ “АТА” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатом якої 26 жовтня 2009 року складено акт № 646/23-7/25589927.

Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ “АТА” порушено вимоги пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: завищено валові витрати на суму у розмірі 394 271,00 грн., що є компенсацією витрат Відкритому акціонерному товариству “Квазар” за спожиту електроенергію. Перевіркою встановлено, що ТОВ “АТА” до складу валових витрат віднесло компенсацію за спожиту як субспоживачем електроенергію, отриману від споживача Відкритого акціонерного товариства “Квазар” згідно актів виконаних робіт та наданих послуг. Зазначені акти складено на виконання умов договору оренди від 28 квітня 2000 року № 247/Д-а, в той час, коли на виконання пункту 4.1.6 цього договору Відкрите акціонерне товариство “Квазар” та ТОВ “АТА” 16 грудня 2004 року уклали договір купівлі-продажу орендованого нежилого приміщення.

У звязку з цим ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшла висновку, що витрати компенсація витрат Відкритому акціонерному товариству “Квазар” за спожиту електроенергію, не підтверджені документально, а тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

В Акті перевірки також зазначено, що позивачем до складу валового доходу у 2 кварталі 2009 року не включено вартість безоплатно наданих робіт Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламною агенцією “Сяйво”, яке рішенням Господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року № Б14/021-07 визнано банкрутом, чим порушено вимоги підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, в Акті перевірки також встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у тому, що позивачем до складу валового доходу не включено суму кредиторської заборгованості у розмірі 235 513,47 грн., яка виникла на підставі договорів від 01 лютого 2005 року №5, від 15 жовтня 2003 року №70/03, укладених ТОВ “АТА” відповідно з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, та за якою минув термін позовної давності в 2 кварталі 2009 року.

Також, на думку відповідача, позивачем в порушення вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “АТА” завищено приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат, за 1 півріччя 2009 року на суму 55 947,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки 05 листопада 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0008782307/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 285 529 грн., в тому числі 209 275 грн. основний платіж та 76 254 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат компенсації за ним як субспоживачем електроенергії, отриманої від споживача ВАТ «Квазар»згідно актів виконаних робіт та наданих послуг колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами. Не включаються до складу валових витрат витрати у разі повної відсутності розрахункових платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для не включення витрат до складу валових Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не визначено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за результатами виконання договорів складались акти прийому виконаних робіт та наданих послуг, а відтак порушення позивачем вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, як зазначається в Акті позивачем відсутні.

Щодо не включення позивачем до складу валового доходу у 2 кварталі 2009 року вартості безоплатно наданих робіт Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламною агенцією “Сяйво”, яке рішенням Господарського суду Київської області від 29 березня 2007 року № Б14/021-07 визнано банкрутом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до п. 1.22.1 п.1.22 ст.1 вищезазначеного Закону безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону визначається поняття безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), відповідно до якого це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Судом першої інстанції вірно вказано, що товари (роботи, послуги) надані позивачу ТОВ «Рекламна агенція «Сяйво»не є безоплатно наданими, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Рекламна агенція «Сяйво» знаходилась (на момент проведення перевірки) в стані припинення підприємницької діяльності.

Частиною 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи вищезазначене, посилання позивача на положення ст. 609 ЦК України, відповідно до якої зобовязання припиняється з моменту припинення юридичної особи, не може братися судом до уваги, оскільки, як зазначалось раніше, ТОВ «Рекламна агенція «Сяйво»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Щодо порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у не включенні до складу валового доходу сум кредиторської заборгованості у розмірі 235513,47 грн., яка виникла на підставі договорів від 10 червня 2005 року та від 15 жовтня 2003 року № 70/03, укладених ТОВ “АТА” відповідно з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, та за якою минув термін позовної давності в 2 кварталі 2009 року колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, відповідно до даних договорів строк виконання позивачем зобовязань визначений моментом предявлення вимог про виконання зобовязань, а оскільки позивачем такої вимоги заявлено не було, то і строк не розпочався та, відповідно, не закінчився, у звязку з чим у податкового органу відсутні підстави для висновку про закінчення станом на 2 квартал 2009 року строку позовної давності, а відтак і збільшення у цьому податковому періоді валових доходів на суму 235513,00 грн., і, відповідно, донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в даній частині, проте мотиви суду, на підставі яких судом першої інстанції було зроблено даний висновок, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Стаття 530 ЦК України дійсно зазначає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Проте, відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в разі закінчення строку дії договору, що передбачав невизначений строк виконання зобовязання, початок перебігу строку позовної давності слід визначати саме з моменту закінчення строку дії договору.

У звязку з цим не підлягає застосування норма Цивільного кодексу України про те, що за невизначеності строку виконання зобовязань цей строк визначається моментом вимоги, а в разі непредявлення такої вимоги строк позовної давності не розпочинає перебіг.

З урахуванням наведеного у цій ситуації кошти, сплачені за договором, строк дії якого закінчився, стають безповоротною фінансовою допомогою після закінчення трирічного терміну з дати закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 10 червня 2005 року, відповідно до п. 5.2. закінчує свою дію 31.12.2006 року, а згідно з п.1 додаткової угоди № 1 від 01..1.2005 року до договору від 15.10. 2003 року, строк дії договору завершується за вимогою продавця, але не пізніше 31.12.2009 року.

Враховуючи вищевказане, кредиторська заборгованість за даними договорами стає безповоротною фінансовою допомогою (за сплином терміну позовної давності) та підлягає включенню до складу валового доходу у 4 кварталі 2009 року, а тому висновок податкового органу про необхідність включення суми кредиторської заборгованості до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року є передчасним.

Щодо порушення позивачем вимог п. 5.9 ст.5 Закону У країни «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення приросту балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат, за 1 півріччя 2009 року на суму 55947, 00 грн.

Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в Акті перевірки відсутні вказівки на конкретні витрати, посилання на первинні документи, на підставі яких встановлено недоплату; завищення приросту балансової вартості товарів нічим не підтверджена і у апеляційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на те, що до договорів, строк виконання яких визначений моментом предявлення вимоги, положення ст. 530 Цивільного кодексу України не застосовуються.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко С.Б. Шелест