Ухвала суду № 16536258, 24.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року справа №2а/0570/2121/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі Балакай І.Л., за участю представників позивача за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, за довіреністю від 20.08.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року по адміністративній справі №2а/0570/2121/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промуніверсалбуд» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000312340 та № 0000302340 від 27.01.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

07 лютого 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промуніверсалбуд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000312340 від 27.01.2011 року.

18 лютого 2011 року позивач надав до Донецького окружного адміністративного суду заяву про збільшення позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000312340 та № 0000302340 від 27.01.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перевіркою ДПІ Київського району м. Донецька були встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» на підставі яких були складені податкові повідомлення рішення № 0000312340 та № від 27.01.2011 року із сумою податкового зобовязання у розмірі 371388,75 грн. та № 00000312340 від 27.01.2011 року. Позивач вважає, що відповідачем зазначені порушення були встановлені на підставі того, що угоди з ТОВ «Будреконструкція - Київ 2006», ПП «Азовбізнестрейдінг», ПП «Максіма» є нібито нікчемними. Позивач не згоден з висновком ДПІ Київського району м. Донецька, вважає податкові повідомлення рішення прийнятими безпідставно, просив визнати їх недійсними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року позовні вимоги задоволені, а саме визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Київському районі м. Донецька № 0000312340 та № 0000302340 від 27.01.2011 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97- BP «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями; п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств» в редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями) п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями; п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодекс України, п.п 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами» зі змінами та доповненнями, п. 9.2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІ\ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями (далі Закону № 996), складені з порушенням п. 2.4 наказу Міністерства фінансів Україні від 24.05.95 № 88 „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записи у бухгалтерському обліку", ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; Інструкції про порядок виготовлення, схову, застосування єдиної первинної транспортно документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та облік; транспортної роботи, товарно - транспортна накладна типової форми № 1 -ТН затверджені наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.1.21995 №488/346, процесуального права: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до підпункту 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несплачений Позивачем податок на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. З урахуванням приписів п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п.п 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, повинні були застосувати до спірних угод норми ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Зокрема відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що: при укладанні угоди з ТОВ „Будреконструкція - Київ 2006" всі акти приймання виконаних підрядних робіт, як первинні документи, не містять у собі обов'язкові реквізити, передбаченого ст. 9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність"; при укладанні угоди з ПП „Максіма" всі акти приймання виконаних підрядних робіт, як первинні документи, не містять у собі обов'язкових реквізитів, передбаченого ст. 9 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність"; при укладанні угоди з ПП „Азов-Бізнес-Трейдінг" було з'ясовано що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. До перевірки не надані товарно- транспортні накладні, які підтверджували факт передачі товарно- матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промуніверсалбуд» (ідентифікаційний номер 19381134) зареєстровано 27.03.1998 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради. Згідно довідки АБ № 217848 (т.3 а.с. 125-126) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД якого, є газопровідні роботи, будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво доріг та улаштування поверхні спортивних споруд, будівництво будівель та оптова торгівля будівельними матеріалами.

У відповідності до п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (яка була чиною на момент перевірки) Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Промуніверсалбуд» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» за період листопад 2009 року, ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» за період січень-жовтень 2009 року, січень-березень 2010 року та ПП «Максіма» за період січень-жовтень 2009 року, березень 2010 року та податку на прибуток за 2009 рік, І квартал 2010 року.

По результатам зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 12.01.2011 року № 45/23-3/19381134 та встановлені наступні порушення:

- Пункту 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року зі змінами та доповненнями (який був чинний на момент виникнення правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 297111,00 грн. у звязку із придбанням послуг та товару згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006», ПП «Максіма», ПП «Азовбізнестрейдінг», у тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 98903,00 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 66672,00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 65285,00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 54514,00 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 11737,00 грн.;

- Пункту 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (який був чинний на момент виникнення правовідносин), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 238677,00 грн., у т.ч. за січень 2009 року 13951,00 грн., лютий 2009 року 50038,00 грн., березень 2009 року 15133,00 грн., квітень 2009 року 27185,00 грн., травень 2009 року 20525,00 грн., червень 2009 року 5628,00 грн., липень 2009 року 17169,00 грн., серпень 2009 року 14631,00 грн., вересень 2009 року 20428,00 грн., жовтень 2009 року 27765,00 грн., листопад 2009 року 15846,00 грн., січень 2010 року 2069,00 грн., лютий 2010 року 3693,00 грн., березень 2010 року 4616,00 грн. через завищення ПК за укладеними нікчемними правочинами з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006», ПП «Максіма», ПП «Азовбізнестрейдінг» та через відсутність податкових накладних;

- Укладання нікчемних правочинів з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» - угода від 02.11.2009 № 02/11-2009, ПП «Максіма» - угоди від 01.07.2008 № 7/07-08 та від 01.07.2009 № 58, ПП «Азовбізнестрейдінг» - угода від 05.01.2009 № 34 та від 05.01.2010 № б/н, які не спричинили реального настання правових наслідків, що не відповідають вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемною, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

По результатам перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення рішення № 0000302340 від 27.01.2011 року, за вказаними як вважає відповідач нікчемними правочинами якими за платежем податок на прибуток позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 371388,75 грн. та № 0000312340 від 27.01.2011 року, за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 297110,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи позивач здійснював господарські операції з платниками податків ТОВ «Будреконструкція Київ 2006», ПП «Максіма» та ПП «Азов Бізнес - Трейдінг».

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будреконструкція Київ 2006» зареєстровано Печерською районною у місті Києві Державною адміністрацією 06.06.2006 року за № 1 070 102 0000 020376. Згідно свідоцтва № 37727619 з 22.06.2006 року є платником податку на додану вартість.

ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» (підрядник) 02.11.2009 року уклало з позивачем (замовник) договір за № 02/11-2009, згідно якого ТОВ «Промуніверсалбуд» доручає виконання електромонтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт на обєкті «Донецький булочно-кондитерський комбінат».

Згідно п. 3 зазначеного договору договірна вартість робіт складає 95077,2 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 15846,20 грн.

На виконання умов договору були складені та завірені підписами з печаткою обома сторонами договору кошторис на пусконалагоджувальні роботи з розрахунком договірної ціни та кошторис на будівельно-монтажні роботи з розрахунком договірної ціни № ІІ-1-7, кошторис на будівельно-монтажні роботи з розрахунком договірної ціни № ІІ-1-1(т.6 а.с.126-130), кошторис на будівельно-монтажні роботи з розрахунком договірної ціни № ІІ-1-2 за серпень 2009 року(т.6 а.с.200-206), кошторис на будівельно-монтажні роботи з розрахунком договірної ціни № ІІ-1-2 за вересень 2009 року(т.6 а.с.220-222), довідка про вартість

виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року на суму 950772,00 грн., за лютий 2009 року(т.6 а.с.122), за березень 2009 року (т.6 а.с.141), за квітень 2009 року (т.6 а.с.158), за травень 2009 року (т.6 а.с.166), за червень 2009 року(т.6 а.с.171), за липень 2009 року (т.6 а.с.187), за серпень 2009 року (т.6 а.с.194), за вересень 2009 року (т.6 а.с.217), за листопад 2009 року (т.7 а.с.48), розрахунками загальновиробничих витрат.

Окрім того, були надані акти за № 1 приймання виконаних підрядних робіт до кошторису № ІІ-1-7 на будівельно-монтажні роботи за листопад 2009 року, № 2 приймання виконаних підрядних робіт до кошторису № ІІ-8 за листопад 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за лютий 2009 року(т.6 а.с.123), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за березень 2009 року(т.6 а.с.142-143), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за квітень 2009 року(т.6 а.с.159-162), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису електрохімічний захист за квітень 2009 року(т.6 а.с.163-165), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за травень 2009 року(т.6 а.с.167-170), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за червень 2009 року(т.6 а.с.172-177), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за липень 2009 року(т.6 а.с.188-193), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за серпень 2009 року(т.6 а.с.195-198), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-1 за вересень 2009 року(т.6 а.с.218-219), акт приймання виконаних підрядних робіт до кошторису №ІІ-1-6 за листопад 2009 року(т.7 а.с.49-53), розрахунок №4 загальновиробничих витрат до акту виконаних робіт кошторис за серпень 2009 року №ІІ-1-4 (т.6 а.с.199), розрахунок №4 загальновиробничих витрат до акту виконаних робіт кошторис №ІІ-1-5 (т.6 а.с.223), акт звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року на суму 950772,00 грн.

Зазначені факти підтверджуються також іншими документами наявними в матеріалах справи.

За надані послуги ТОВ «Промуніверсалбуд» перерахувало ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» кошти, що підтверджують надані платіжні доручення № 300 від 24.11.2010 року на суму 8500,00 грн. (плата за виконані роботи згідно договору № 02/11-2009 від 02.11.2009 року), № 215 від 04.10.2010 року на суму 45000,00 грн. (сплата за виконані роботи згідно договору № 02/11-2009 від 02.11.2009 року), № 210 від 28.09.2010 року на суму 25000,00 грн. (плата за виконані роботи згідно договору № 02/11-2009 від 02.11.2009 року, № 191 від 13.09.2010 року в сумі 16577,20 грн. згідно договору № 02/11-2009 від 02.11.2009 року), на загальну суму 95077,2

Суми податку на додану вартість у податковій накладній від 30.11.2009 року № 1419 включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2009 року.

З огляду на викладене зазначені матеріали справи спростовують твердження відповідача в апеляційній скарзі та в акті перевірки, що розрахунок між позивачем та ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» не проводився

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо реальності господарських операцій позивача з ПП «Максіма» з огляду на наступне.

ПП «Максіма» (підрядник) 01.07.2008 року уклало з позивачем (замовник) договори № 7/07-08 (додаткова угода від 01.09.2008 року, ) та 01.07.2009 року за № 58 відповідно до умов яких, підрядник надає у використання замовника механізми згідно додатку № 1 до договору по кожному механізму.

Відповідно до п. 3 загальна сума договорів (кожного) складає 500000,00 грн. та оплата послуг здійснюється за фактично відпрацьований час.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач отримав: податкові накладні № 185 від 30.01.2009 року, № 229 від 27.02.2009 року, № 352 від 27.02.2009 року, № 564 від 31.03.2009 року, № 762 від 30.04.2009 року, № 932 від 29.05.2009 року, № 1182 від 30.06.2009 року, № 1471 від 31.07.2009 року, № 1733 від 31.08.2009 року, № 2037 від 30.09.2009 року, № 2372 від 30.10.2009 року, № 611 від 30.03.2010 року; та акти приймання виконаних робіт за січень 2009 року, лютий 2009 року в сумі 28000,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 115386,10 грн., за березень 2009 року в сумі 41143,06 грн., № 762 за квітень 2009 року в сумі 75620,74 грн., за травень 2009 року в сумі 28554,29 грн., № 1182 за червень 2009 року в сумі

26957,21 грн., № 1471 за липень 2009 року в сумі 79369,68 грн., за серпень 2009 року в сумі 444427,26 грн., за вересень 2009 року в сумі 76881,84 грн., за жовтень 2009 року в сумі 67349,28 грн., № 611 за березень 2010 року в сумі 26992,56 грн.; а також складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за січень 2009 року в загальному розмірі 11687,00 грн., за лютий 2009 року в загальному розмірі 115385,00 грн., за березень 2009 року в загальному розмірі 41143,00 грн., за квітень 2009 року в загальному розмірі 75621,00 грн., за травень 2009 року в загальному розмірі 28554,00 грн., за червень 2009 року в загальному розмірі 26957,00 грн., за липень 2009 року в загальному розмірі 79369,00 грн., за серпень 2009 року в загальному розмірі 44427,00 грн., за вересень 2009 року в загальному розмірі 76882,00 грн., за жовтень 2009 року в загальному розмірі 67349,00 грн., за березень 2010 року в загальному розмірі 26993,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-жовтень 2009 року, березень 2010 року.

ТОВ «Промуніверсалбуд» за надані послуги, а саме за оренду техніки перерахувало кошти ПП «Максіма», що підтверджують надані платіжні доручення: № 217 від 05.10.2010 року на суму 10000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 150 від 13.07.2010 року на суму 35000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 141 від 07.07.2010 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 140 від 23.06.2010 року на суму 23000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 48 від 29.12.2009 року на суму 33000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 46 від 25.12.2009 року на суму 40000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 41 від 15.12.2009 року на суму 15000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 30 від 08.12.2009 року на суму 25000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 14 від 03.12.2009 року на суму 10000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 374 від 11.11.2009 року на суму 50000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 370 від 05.11.2009 року на суму 10000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 368 від 02.11.2009 року на суму 20000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 366 від 30.10.2009 року на суму 16000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 353 від 28.10.2009 року на суму 25000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 311 від 02.10.2009 року на суму 40000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 308 від 30.09.2009 року на суму 48000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 301 від 28.09.2009 року на суму 70000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 267 від 03.09.2009 року на суму 35000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 256 від 20.08.2009 року на суму 26000,00 грн. (згідно договору № 58 від 01.07.2009 року), № 85 від 31.03.2009 року на суму 47000,00 грн. (згідно договору № 4 від 01.02.2007 року), № 67 від 03.03.2009 року на суму 3000,00 грн. (згідно договору № 4 від 01.02.2007 року) та виписками банку по рахунку.

Розрахунки між ТОВ «Промуніверсалбуд» та ПП «Максіма» проводилися у безготівковій формі. Згідно листа підприємства № 21283/10 від 24.09.2010 року станом на 01.06.2010 року кредиторська заборгованість по розрахункам з ПП «Максіма» складає 255000,38 грн.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо реальності господарських операцій позивача з ПП «Азов Бізнес - Трейдінг» з огляду на наступне.

Між позивачем (покупець) 05.01.2009 року та ПП «Азов Бізнес - Трейдінг» (продавець) були укладені договори № 34 та № б/н, на умовах яких продавець передає покупцю у власність будівельні матеріали та запчастини та згідно п.2 яких у вартість товару входить транспортні витрати, а загальна сума договору складає 800000,00 грн.

Позивачем на виконання умов договорів одержано товар, що підтверджується отриманими податковими накладними (№ 135 від 22.01.2009 року, № 166 від 05.02.2009 року, № 176 від 05.02.2009 року, № 272 від 06.03.2009 року, № 515 від 06.04.2009 року, № 713 від 14.05.2009 року, № 812 від 29.05.2009 року, № 927 від 12.06.2009 року, № 1214 від 06.07.2009 року, № 1395 від 11.08.2009 року, № 1619 від 11.09.2009 року, № 1620 від 11.09.2009 року, № 1617 від 11.09.2009 року, № 1618 від 11.09.2009 року, № 1764 від 13.10.2009 року, № 17 від

05.01.2010 року, № 124 від 01.02.2010 року, № 125 від 01.02.2010 року, № 326 від 25.03.2010 року, № 18 від 31.05.2010 року, № 18 від 31.05.2010 року) та витратними накладними (№ 135 від 22.01.2009 року на загальну суму 72019,29 грн., № 166 від 05.02.2009 року на загальну суму 73103,18 грн., № 167 від 05.02.2009 року на загальну суму 83739,54 грн., № 272 від 06.03.2009 року на загальну суму 49657,55 грн., № 515 від 06.04.2009 року на загальну суму 87491,16 грн., № 713 від 14.05.2009 року на загальну суму 20329,90 грн., № 812 від 29.05.2009 року на загальну суму 30399,00 грн., № 927 від 12.06.2009 року на загальну суму 51214,46 грн., № 1214 від 06.07.2009 року, № 1395 від 11.08.2009 року на загальну суму 3307,98 грн., № 1398 від 11.08.2009 року на загальну суму 40051,30 грн., № 1619 від 11.09.2009 року на загальну суму 1548,00 грн., № 1620 від 11.09.2009 року на загальну суму 8784,00 грн., № 1617 від 11.09.2009 року на загальну суму 18058,92 грн., № 1618 від 11.09.2009 року на загальну суму 17296,18 грн., № 1764 від 13.10.2009 року на загальну суму 99243,50 грн., № 17 від 05.01.2010 року на загальну суму 12411,37 грн., № 124 від 01.02.2010 року на загальну суму 12828,00 грн., № 125 від 01.02.2010 року на загальну суму 3397,68 грн., № 326 від 25.03.2010 року на загальну суму 703,15 грн., № 7 від 31.05.2010 року на загальну суму 39495,00 грн., № 7 від 31.05.2010 року на загальну суму 39495,00 грн.), а також рахунками фактурами ( № 135 від 22.01.2009 року, № 166 від 05.02.2009 року, № 167 від 05.02.2009 року, № 272 від 06.03.2009 року, № 515 від 06.04.2009 року, № 713 від 14.05.2009 року, № 812 від 29.05.2009 року, № 927 від 12.06.2009 року, № 1214 від 07.07.2009 року, № 1395 від 11.08.2009 року, № 1398 від 11.08.2009 року, № 1619 від 11.09.2009 року, № 1620 від 11.09.2009 року, № 1617 від 11.09.2009 року, № 1618 від 11.09.2009 року, № 1764 від 13.10.2009 року, № 17 від 05.01.2010 року, № 124 від 01.02.2010 року, № 125 від 01.02.2010 року, № 326 від 25.03.2010 року).

Факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Промуніверсалбуд» підтверджується довіреностями за № 29 від 31.05.2010 року та журналом реєстрації довіреностей.

За наданий товар, а саме за будівельні матеріали ТОВ «Промуніверсалбуд» перерахувало кошти ПП «Азов Бізнес - Трейдінг», що підтверджують надані виписки банку по рахунку та платіжні доручення № 346 від 27.12.2010 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № б/н від 05.01.2010 року), № 345 від 24.12.2010 року на суму 29000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 135 від 22.06.2010 року на суму 20500,00 грн. (згідно договору № б/н від 05.01.2010 року), № 134 від 14.06.2010 року на суму 4800,00 грн. (згідно договору № б/н від 05.01.2010 року), № 84 від 28.04.2010 року на суму 37500,00 грн. (згідно договору № б/н від 05.01.2010 року), № 52 від 26.03.2010 року на суму 6500,00 грн. (згідно договору № б/н від 05.01.2010 року), № 50 від 26.03.2010 року на суму 5400,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 34 від 04.03.2010 року на суму 15000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 33 від 02.03.2010 року на суму 15000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 323 від 13.10.2009 року на суму 20000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 253 від 18.08.2009 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 222 від 06.08.2009 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 198 від 08.07.2009 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 197 від 08.07.2009 року на суму 22000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 190 від 06.07.2009 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 166 від 04.06.2009 року на суму 58000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 161 від 01.06.2009 року на суму 21000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 124 від 12.05.2009 року на суму 25000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 139 від 22.05.2009 року на суму 16000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 114 від 07.05.2009 року на суму 40000,00 грн. (згідно договору № 34 від 05.01.2009 року), № 103 від 21.04.2009 року на суму 14000,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 96 від 14.04.2009 року на суму 9500,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 89 від 03.04.2009 року на суму 45000,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 74 від 05.03.2009 року на суму 34600,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 66 від 03.03.2009 року на суму 40907,25 (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 56 від 13.02.2009 року на суму 55000,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 32 від 11.02.2009 року на суму 30000,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року), № 23 від 05.02.2009 року на суму 50000,00 грн. (згідно договору № 7 від

10.01.2008 року), № 19 від 26.01.2009 року на суму 62500,00 грн. (згідно договору № 7 від 10.01.2008 року).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за період січень-жовтень 2009 року, січень-березень 2010 року.

Згідно листа підприємства № 21282/10 від 24.09.2010 року станом на 01.06.2010 року кредиторська заборгованість по розрахункам з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» складає 173765,74 грн.

У відповідності до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на їх вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,

послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон не містить норми, яка б ставила отримання платником бюджетного відшкодування з ПДВ в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Ст. 7 Закону передбачений лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату ПДВ.

Закон також не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Стосовно відповідності акту приймання-передачі виконаних робіт, складені позивачем та його контрагентами, які не містять у собі усі обовязкові реквізити відповідно до вимог статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» колегія суддів зазначає, що в акті є посилання на виконання послуг, обумовлених в предметі договорів, визначена сума договору та розшифровка виконаних робіт та їх вартості по здійсненим роботам. Вищезазначеними документами дослідженими колегією суддів підтверджено той факт, що роботи були дійсно виконані, тому висновок відповідача про відсутність реальних правових наслідків правочину, який ґрунтується в тому числі на не відповідності актів приймання-передачі виконаних робіт, не відповідає фактичним обставинам справи, дані посилання жодним чином не можуть вказувати на фактичне неотримання послуг ТОВ «Промуніверсалбуд» та на нікчемність угод позивача, як вважає відповідач.

Колегія судів встановила, що висновок стосовно виявленим порушень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР встановлених актом перевірки ДПІ Київського району м. Донецька, у податкового органу виник на підставі нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», ПП «Максіма» та ТОВ «Будреконструкція Київ 2006», посилаючись на акти зустрічних перевірок ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя вказаних контрагентів ТОВ «Промуніверсалбуд», але доведення факту існування нікчемного правочину відповідними доказами відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів,

необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та іншими, зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрата ТОВ «Будреконструкція-2006» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлена актом зустрічної перевірки ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя від 30.06.2010 року № 291/23-1/34413019 не вказує на здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, без наміру створення правових наслідків та згідно ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК є нікчемними, оскільки втрата документів вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобовязань та податкового кредиту, а не на нікчемність угод, між позивачем та субєктом підприємницької діяльності.

Колегія судів не приймає посилання відповідача на акт перевірки від 29.06.2010 року № 286/23-1/33504100 складеного по результатам позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року та від 30.06.2010 року № 299/23-1/34273396 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, якими встановлено, що ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі вилучило у ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Максіма» необхідні для проведення перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у звязку із чим, неможливо підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та

податкового кредиту, оскільки ненадання документів зазначеним контрагентом взагалі не вказує на здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, оскільки первинні документи не досліджені та не співпоставлені в розрізі контрагентів, що не дає можливості зробити висновки про факти порушення, оскільки як зазначалось вище зазначеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника та Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за втрату первинних документів, їх ненадання або правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування та не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Зазначені факти реальності господарських операцій підтверджуються подальшим укладенням договорів на виконання робіт позивачем з метою отримання прибутку та також підтверджується Довідкою зустрічної звірки з питання взаєморозрахунків між Управлінням капітального будівництва Донецької міської ради та ТОВ «Промуніверсалбуд» за період з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 26.03.2009 року.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено що позивачем за оспорюваний період здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними субєктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, що стало підставами включення до складу податкового кредиту та валових витрат оспорюваного періоду.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшли свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 99, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року по адміністративній справі №2а/0570/2121/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року по адміністративній справі №2а/0570/2121/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 27 травня 2011 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва