Постанова № 16536072, 21.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

21.06.11 Справа № 5015/303/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків за вих. № 30-41/2473 від 25.03.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року

у справі № 5015/303/11

за первісним позовом: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(колишнє найменування: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»), м. Харків

до відповідача-1: Приватного підприємства «Олеко-Ексім», с. Добросин Жовківського району Львівської області

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства «Добросинський ДОК», м. Жовква Львівської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача-1: ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення заборгованості за кредитними договорами в сумі 2225060,32 грн.

та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства «Добросинський ДОК», м. Жовква Львівської області

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(колишнє найменування: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»), м. Харків

до відповідача-2: Приватного підприємства «Олеко-Ексім», с. Добросин Жовківського району Львівської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 за зустрічним позовом: ОСОБА_2, м. Львів

про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна,

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 31.12.2010 року);

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: ОСОБА_4 (довіреність від 12.03.2009 року);

від третьої особи: не зявився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2009 року у справі № 10/12, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року, первісний позов АКІБ «УкрСиббанк»(з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог за вих. № 22-011/1477 від 29.04.2009 року) задоволено частково: надано право продажу від імені АКІБ «УкрСиббанк»предмета іпотеки, а саме: нерухомого майна комплексу: головного корпусу загальною площею 1673,7 кв.м, розпиловочного цеху загальною площею 897,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район., с. Добросин, вул. Залізнична 15а та належить ПП «Олеко-Ексім»; надано право АКІБ «УкрСиббанк»виготовляти будь-які документи та довідки необхідні для реалізації (продажу) у всіх підприємствах, установах, організаціях предмета іпотеки та предмета застави; в частині позовних вимог про стягнення з ПП «Олеко-Ексім»на користь АКІБ «УкрСиббанк»754620,10 грн. та 1470440,22 грн. провадження у справі припинено; в решті первісного позову відмовлено; в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 провадження у справі припинено; зустрічний позов ВАТ «Добросинський ДОК»задоволено повністю: визнано недійсним договір іпотеки (нерухомого майна), укладений 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ВАТ «Добросинський ДОК»і ПП «Олеко-Ексім»та посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 67).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2010 року вищевказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у справі № 10/12 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи № 10/12 (№ 5015/303/11) позивач за первісним позовом 14.03.2011 року подав до господарського суду Львівської області заяву про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог (за вих. № 30-41/2408 від 12.03.2011 року а. с. 103-105, Т. ІІІ), яка залишена судом без розгляду, оскільки подана з порушенням вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції Закону України № 2453-У1 від 07.07.2010 року) після початку розгляду господарським судом справи по суті.

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Данко Л.С.) від 15.03.2011 року у справі № 5015/303/11 первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог за вих. № 22-011/1477 від 29.04.2009 року а. с. 128-129, Т. І) задоволено частково: стягнуто з ПП «Олеко-Ексім»на користь ПАТ «УкрСиббанк»(колишнє найменування: АКІБ «УкрСиббанк») заборгованість в сумі 754620,10 грн. за кредитним договором КД № 11067231000 від 30.10.2006 року, заборгованість в сумі 1470 440,22 грн. за кредитним договором КД № 11122374000 від 26.02.2007 року та судові витрати; в задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено; зустрічний позов ВАТ «Добросинський ДОК»задоволено повністю: визнано недійсним договір іпотеки (нерухомого майна), укладений 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ВАТ «Добросинський ДОК»та ПП «Олеко-Ексім»і посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 за реєстр. № 67; стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк»на користь ВАТ «Добросинський ДОК»судові витрати.

ПАТ «УкрСиббанк»(надалі позивач) з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково і прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволити в повному обсязі, оскільки вважає вказане рішення таким, що прийняте за неповного зясування обставин, які мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що позивачем при поданні заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог дотримано положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, а місцевим господарським судом безпідставно залишено цю заяву без розгляду. Покликається на те, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі компетенцію органів управління ВАТ «Добросинський ДОК», оскільки повноваження щодо погодження угод під заставу майна має не лише вищий орган управління товариства загальні збори товариства, але і спостережна рада товариства, яка 22.01.2007 року прийняла рішення про надання в іпотеку нерухомого майна, що належить на праві власності ВАТ «Добросинський ДОК», для забезпечення виконання зобовязань відповідача-1 перед позивачем за кредитними договорами. Окрім того, вказує на те, що сам факт не затвердження (не погодження) договору іпотеки після його укладення не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

ВАТ «Добросинський ДОК»(надалі відповідач-2) у відзиві на апеляційну скаргу, заперечуючи доводи апелянта, посилається, зокрема на те, що голова правління ВАТ «Добросинський ДОК»ОСОБА_6, укладаючи договір іпотеки, діяв як представник товариства і фактично перевищив свої повноваження, а відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, при цьому, зазначає, що з моменту укладення оспорюваного договору і до цього часу цей договір не погоджений загальними зборами акціонерів товариства вищим органом товариства (п. 8.2.3 Статуту ВАТ «Добросинський ДОК»), а тому є недійсним і не може створювати, змінювати чи припиняти цивільні права та обовязки для відповідача-2. На підставі наведеного просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

ПП «Олеко-Ексім»(надалі відповідач-1) та ОСОБА_2 (надалі третя особа) правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали і явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали.

Конверти, в яких надсилались ухвали суду на адресу ПП «Олеко-Ексім» та ОСОБА_2, поверталися установою поштового звязку до Львівського апеляційного господарського суду з позначками «підприємство не діє», «за закінченням терміну зберігання». При цьому, судова кореспонденція надсилалась за останнім відомим місцем знаходження ПП «Олеко-Ексім»та місцем проживання ОСОБА_2, які вказані в позовній заяві та апеляційній скарзі. Інформацію щодо нового місця знаходження відповідача-1 чи місця проживання третьої особи сторони суду не надали.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відтак, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органом зв'язку з позначками «підприємство не діє», «за закінченням терміну зберігання»з урахуванням обставин даної справи слід вважати належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача-1 та третьої особи про вчинення судом певних процесуальних дій. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідача-1 та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року.

Представники позивача та відповідача-2 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року у справі № 5015/303/11 залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 30.10.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(банк) та Приватним підприємством «Олеко-Ексім»(позичальник) було укладено кредитний договір № 11067231000 (надалі кредитний договір-1), на виконання якого банк надав позичальнику кредит в сумі 124980,00 швейцарських франків зі сплатою 8,49 % річних в порядку та терміни, встановлені договором, згідно графіка погашення кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 28.10.2016 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.

26.02.2007 року між банком та позичальником було укладено кредитний договір № 11122374000 (надалі кредитний договір-2), на виконання якого банк надав позичальнику кредит в сумі 245200,00 швейцарських франків зі сплатою 8,99 % річних в порядку та терміни, встановлені договором, згідно графіка погашення кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 26.02.2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору-1, 30.10.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало ПАТ «УкрСиббанк»(іпотекодержатель), та ПП «Олеко-Ексім»(іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 539. Відповідно до умов цього договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: головний корпус (літ. П-1) загальною площею 1673,7 кв.м, розпиловочний цех (літ. Л-1) загальною площею 897,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Добросин, вул. Залізнична 15а та належить іпотекодавцю на праві власності.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору-2, 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало ПАТ «УкрСиббанк»(іпотекодержатель), ВАТ «Добросинський ДОК»(іпотекодавець) та ПП «Олеко-Ексім»(позичальник) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 67. Згідно умов цього договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно комплекс, а саме: прохідна (літ. В-1), господарські приміщення (будова конюшні літ. Д-1), механічна майстерня (будова виставочного приміщення літ. Ж-1), склад (будова лісового участку літ. К-1), будова сушки (літ. З-1), котельня (готовність 84% - літ. Г-1), компресорна станція (готовність 82% - літ. М-1), меблевий цех (літ. Р-1), адмінкорпус (літ. С-3), споруди (ворота металеві, огорожа залізна, водонапірні башні № 1 - № 6, І, І, І, К), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Добросин, вул. Залізнична, 15а та належить іпотекодавцю на праві власності.

Окрім того, зобовязання відповідати перед банком за невиконання позичальником усіх його зобовязань, що випливають з кредитного договору-2, взяв на себе і ОСОБА_2 (поручитель) на підставі договору поруки № 98743, укладеного 26.02.2007 року з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало ПАТ «УкрСиббанк».

Пунктами 4.1 кредитних договорів встановлено обовязок позичальника використовувати кредити на зазначені у цих договорах цілі та здійснювати повернення отриманих кредитів, сплату нарахованих відсотків, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договорами.

Пунктами 5.5 кредитних договорів передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або термінів сплати відсотків, комісій строком більш ніж 5 календарних днів, та/або порушення позичальником, заставодавцем, поручителем чи гарантом умов укладених з банком договорів щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цими договорами, банк має право змінити термін погашення кредиту та відсотків, комісій в порядку, визначеному в розділі 11 кредитних договорів.

Згідно п. 11.1 кредитних договорів, у разі настання обставин, передбачених цими договорами, в тому числі п. 5.5 кредитних договорів, банк має право визнати терміни повернення кредитів такими, що настали згідно п. 1.2.2 кредитних договорів. При цьому, терміни повернення кредитів вважаються такими, що настали, а кредити обов'язковими до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отримані кредити та плату за кредити у встановлений банком заново термін в повному обсязі.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що позичальник в порушення умов кредитних договорів допустив прострочення повернення кредитів (згідно графіків погашення кредитів) та сплати відсотків за користування кредитами, у зв'язку з чим позивач згідно вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»та п. 11.1 кредитних договорів надіслав позичальнику та його поручителям по кредитному договору-2 (ОСОБА_2 та ВАТ «Добросинський ДОК»): 20.11.2008 року лист-вимогу за вих. № 22-011/908 від 14.11.2008 року про погашення простроченої заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій та дострокове повернення кредиту у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору-1; 02.09.2008 року лист-вимогу за вих. № 22-011/778 від 02.09.2008 року про погашення простроченої заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій та дострокове повернення кредиту у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору-2. Дані вимоги залишені відповідачами та третьою особою без задоволення.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу вимог ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобовязань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання позичальником взятих на себе згідно кредитних договорів зобовязань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом призвело до виникнення заборгованості (простроченої та строкової) перед позивачем, яка станом на 27.01.2009 року становить по кредитному договору-1: 710666,53 грн. по кредиту та 32683,05 грн. по відсотках за користування кредитом; по кредитному договору-2: 1389562,52 грн. по кредиту та 53815,58 грн. по відсотках за користування кредитом.

У звязку з порушенням позичальником своїх договірних зобовязань щодо повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 ЦК України та ст. ст. 230-232 ГК України на підставі п. 7.1 кредитних договорів нарахував відповідачу-1 пеню (розрахунок доданий до позовної заяви) по кредитному договору-1: за період прострочення повернення кредиту в сумі 4668,74 грн. та за період прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1601,78 грн.; по кредитному договору-2: за період прострочення повернення кредиту в сумі 17945,76 грн. та за період прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 4116,36 грн. Окрім того, позивач на підставі п. 7.6 кредитних договорів за порушення позичальником термінів виконання зобовязань по кредитних договорах нарахував неустойку (штраф) в розмірі по 5000,00 грн. по кожному договору.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача-1 (позичальника) та нарахованих штрафних санкцій по кредитному договору КД № 11067231000 від 30.10.2006 року становить 754620,10 грн. та по кредитному договору КД № 11122374000 від 26.02.2007 року 1470440,22 грн., є документально доведеною і не спростованою відповідачами та третьою особою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. п. 5.7 та 9.1 кредитних договорів у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цими договорами, відшкодування заборгованості перед банком за договорами проводиться шляхом її стягнення з позичальника, поручителя/гаранта (у разі їх наявності) та/або шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даними договорами. Такі способи захисту порушеного права передбачені і чинним законодавством (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, Законом України «Про іпотеку), при цьому, вони застосовуються окремо та право вибору будь-якого з них належить позивачу.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд підставно визнав законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення вищевказаної заборгованості по кредитних договорах з відповідача-1 (згідно заяви про зменшення позовних вимог за вих. № 22-011/1477 від 29.04.2009 року) та правомірно задоволив первісний позов в цій частині.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ст. 39 цього ж Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

З аналізу вищенаведених вимог чинного законодавства вбачається, що у спірних правовідносинах одним із способів захисту порушеного права позивача, передбаченого Законом України «Про іпотеку», є звернення стягнення на предмет іпотеки, яке може здійснюватися, зокрема, шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві (спосіб реалізації предмета іпотеки).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обрав декілька способів захисту одного і того ж порушеного права (згідно заяви про зменшення позовних вимог за вих. № 22-011/1477 від 29.04.2009 року), але заявлена ним вимога про надання права продажу від імені АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало ПАТ «УкрСиббанк», нерухомого майна, переданого в іпотеку позивачу згідно договорів іпотеки від 30.10.2006 року та 26.02.2007 року, не відповідає способам захисту прав позивача, які встановлені кредитними та іпотечними договорами, а також спеціальним законодавством, що регулює іпотечні відносини, зокрема, Законом України «Про іпотеку», що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову в цій частині.

Вірно, на думку колегії суддів, відмовлено господарським судом і у задоволенні первісних позовних вимог про надання позивачу права виготовляти будь-які документи та довідки, необхідні для реалізації (продажу) у всіх підприємствах, установах, організаціях предмету іпотеки та предмету застави, а саме: нерухомого майна, переданого в іпотеку позивачу згідно договорів іпотеки від 30.10.2006 року та 26.02.2007 року, з підстав недоведеності позивачем в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів, відсутності у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог відповідного правового обґрунтування обраного позивачем способу захисту його прав та необхідності їх захисту, а також невідповідності такого способу захисту прав тим, що передбачені законодавством, зокрема, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Одночасно, предметом судового розгляду у даній справі були зустрічні позовні вимоги ВАТ «Добросинський ДОК», заявлені до АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого після зміни найменування стало ПАТ «УкрСиббанк», та ПП «Олеко-Ексім», про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 26.02.2007 року між позивачем та відповідачами-1,2, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 67.

Договір іпотеки від 26.02.2007 року від імені ВАТ «Добросинський ДОК»підписаний головою правління ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту товариства (в новій редакції), зареєстрованого 29.07.1996 року Жовківською райдержадміністрацією Львівської області за № 611 зі змінами, зареєстрованими 16.11.2000 року за № 879.

Зясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що Статут ВАТ «Добросинський ДОК»(нова редакція) затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів товариства, яке оформлене протоколом № 1 від 30.01.1996 року, та зареєстрований у встановленому законом порядку 29.07.1996 року за № 611.

16.11.2000 року до Статуту ВАТ «Добросинський ДОК»внесено зміни та доповнення (державна реєстрація проведена 16.11.2000 року за № 879), які були затверджені рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Добросинський ДОК», оформленим протоколом № 06 від 17.02.2000 року. Проте, рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2009 року у справі № 10/151, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_7 до ВАТ «Добросинський ДОК»та визнано недійсними рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Добросинський ДОК», оформлене протоколом № 06 від 17.02.2000 року, а також зміни і доповнення до Статуту ВАТ «Добросинський ДОК», що затверджені цим рішенням і зареєстровані розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації № 879 від 16.11.2000 року.

Проаналізувавши положення Статуту ВАТ «Добросинський ДОК»(нова редакція зареєстрована 29.07.1996 року), колегією суддів встановлено, що згідно п. 8.1 цього Статуту управління товариством здійснюють: вищий орган товариства загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління товариства та ревізійна комісія. Відповідно до положень п. п. 8.2.1, 8.2.3 Статуту до компетенції вищого органу товариства, яким є загальні збори акціонерів, відноситься, серед іншого, «погодження угод про заставу майна товариства».

Пунктами 8.3.1, 8.3.2, 8.3.5, 8.3.9 Статуту встановлено, що спостережна рада складається із 4-х членів (акціонерів товариства), обирається терміном на 5 років, є органом товариства, що з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за діяльністю правління товариства, і до компетенції спостережної ради належить, зокрема, «погодження угод під заставу майна товариства», рішення про що приймається на засіданнях спостережної ради більшістю голосів.

Виконавчим органом ВАТ «Добросинський ДОК», який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління товариства (п. 8.4.1 Статуту), до компетенції якого належать всі питання діяльності товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу товариства, віднесені до виключної компетенції іншого органу товариства, у своїй діяльності правління підзвітне вищому органу та спостережній раді й організовує виконання їх рішень (п. п. 8.4.2, 8.4.3, 8.4.4 Статуту).

Правління товариства складається з 5 членів, до складу якого входять: голова правління та члени правління (п. 8.4.4 Статуту). Роботою правління керує голова правління, який має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, уповноважений керувати поточними справами товариства, виконувати рішення вищого органу товариства, представляти товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління (п. 8.4.5 Статуту). Рішення з питань, віднесених до компетенції правління товариства, приймаються на його засіданнях більшістю голосів та оформляються протоколами (п. 8.4.6 Статуту).

З положень Статуту ВАТ «Добросинський ДОК» вбачається, що він наділяє вищий орган товариства загальні збори акціонерів повноваженнями щодо «погодження угод про заставу майна товариства», а спостережну раду (колегіальний орган) при здійсненні нею контролю за діяльністю правління товариства повноваженнями щодо «погодження угод під заставу майна товариства», розмежовуючи види договорів (зобовязань), погодження яких віднесено до компетенції цих органів управління товариством. Відповідно, дані повноваження з урахуванням п. 8.4.2 Статуту не належать до компетенції правління товариства. Не наділена такими повноваженнями і ревізійна комісія товариства (п. 8.1 Статуту).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, вказані повноваження за своєю суттю не є тотожними. Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати низці вимог, додержання яких є необхідним для чинності (дійсності) правочину, до яких у спірних правовідносинах відноситься, серед інших, умова про погодження угод про заставу майна товариства вищим органом цього товариства. Погодження угоди про заставу майна слід розцінювати як волевиявлення правомочного органу юридичної особи, спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обовязків цієї юридичної особи. Щодо поняття «погодження угод під заставу майна товариства», то господарський суд вірно зазначив, що це повноваження стосується угод, які укладаються на підставі та/або на виконання угоди про заставу майна, тобто стосується наступних угод, які можуть укладатися товариством на підставі та в силу договору іпотеки.

Таким чином, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що для укладення оспорюваного договору іпотеки необхідною умовою згідно п. 8.2.3 Статуту ВАТ «Добросинський ДОК»було погодження такого договору загальними зборами акціонерів цього товариства, однак жодного доказу такого погодження сторонами суду не надано. Відсутні в матеріалах справи і будь-які докази, які б підтверджували схвалення та/або погодження оспорюваного договору рішенням колегіального органу товариства спостережної ради, прийнятого відповідно до Статуту товариства в редакції, зареєстрованій 29.07.1996 року.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при укладенні оспорюваного правочину голова правління ВАТ «Добросинський ДОК»діяв з перевищенням своїх повноважень, визначених Статутом товариства та законом, відчуження майна товариства здійснено без відповідного рішення загальних зборів акціонерів цього товариства, що свідчить про невідповідність правочину вимогам законодавства, дії голови правління товариства по укладенню оспорюваного правочину не відповідали волі відповідача-2, яка мала бути виражена лише у формі прийнятого загальними зборами акціонерів товариства рішення.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, чого в даному випадку сторонами не доведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно з урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»задоволив зустрічний позов та визнав недійсним договір іпотеки, укладений 26.02.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ВАТ «Добросинський ДОК» та ПП «Олеко-Ексім», що в свою чергу, свідчить про безпідставність первісних позовних вимог, які стосуються відповідача-2.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року у справі № 5015/303/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків за вих. № 30-41/2473 від 25.03.2011 року без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.