Постанова № 16536026, 29.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.06.11 Справа № 5015/2210/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з’явився,

позивача – з’явився,

розглянув апеляційну скаргу державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий

на рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року, суддя Т.Рим, у справі № 5015/2210/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-Сервіс», м.Дніпропетровськ

до відповідача державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий

про стягнення 204586,21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року задоволено позовні вимоги (в межах уточнених позовних вимог згідно заяви від 25.05.2011 року) товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-Сервіс»про стягнення з державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»129 013,78 грн. основного боргу, 5 932,04 грн. пені, 3 492,25 грн. інфляційних втрат, 1 148,14 грн. три проценти річних, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно договору поставки №СВРЗ-03-22-10-62/Ю від 23.11.2010 року, а також 2 045,86 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також стягнення пені та нарахувань згідно ст.625 ЦК України за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути 129 013,78 грн. основного боргу, 5 932,04 грн. пені, 3 492,25 грн. інфляційних втрат, 1 148,14 грн. три проценти річних, 1396,86 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 161,02 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також припинити провадження в справі в частині стягнення 65000 грн. основного боргу, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що відмова позивача від стягнення частини боргу під час розгляду справи є підставою для припинення провадження в справі в цій частині..

Скаржник також не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача судових витрат на суму заборгованості згідно первісно заявленої до стягнення суми, оскільки сума боргу в розмірі 65000 грн. сплачена відповідачем до подання позовної заяви, а тому відшкодування судових витрат повинно здійснюватися пропорційно до задоволених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить її задоволити, мотивуючи тим, що відмова позивача від частини заявлених вимог є підставою для припинення провадження в справі в цій частині, що місцевим судом зроблено не було.

В судове засідання представник скаржника не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АТМК-Сервіс»(постачальник) та державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод»(покупець) укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-10-62/Ю від 23.11.2010 р., за умовами якого постачальник зобов’язується у 2010 році поставити покупцеві товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець –прийняти і оплатити такі товари згідно з умовами договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару –27.10.1 продукція чорної металургії первинна –металопрокат.

На виконання умов договору та поданої відповідачем заявки вих.№22 від 2311.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 194 013,78 грн., що підтверджується видатковою накладною №АС-26112 від 26.11.2010 р. та довіреністю №1874 від 24.11.2010 р. (а.с.19-21).

У відповідності з пунктом 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 календарних днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію вих. №1402/1 від 22.02.2011 р. про оплату поставленого товару, у відповідь на яку (№ЮВ-7-В від 30.03.2011 року) відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості в сумі 65 000 грн.(а.с.41-42). Факт оплати відповідачем боргу на суму 65 000 грн. підтверджується копіями платіжних доручень №931 від 04.03.2011 р. про оплату 10 000 грн., №1074 від 12.03.2011 р. про оплату 15 000 грн., №1225 від 17.03.2011 р. про оплату 30 000 грн., №1297 від 21.03.2011 р. про оплату 10 000 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 129 013,78 грн., що підтверджується актом звіряння станом на квітень 2011 року(а.с.34).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 129 013,78 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.8.2 договору у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. З цих підстав місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 932,04 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведеного місцевим судом також правильно стягнуто з відповідача 3 492,25 грн. інфляційних втрат та 1 148,14 грн. три проценти річних згідно розрахунку (а.с.24).

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне вказати на наявність в матеріалах справи розрахунку пені на суму 10167,54 грн., інфляційних втрат на суму 6080,67 грн. та трьох відсотків річних на суму 1967,91 грн. (а.с.35-37), які перевірені апеляційним судом і є правомірно нарахованими, проте, зважаючи на те, що їх розмір перевищує розмір заявлених до стягнення та відсутність уточнень зі сторони позивача щодо розміру стягнення, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в межах заявлених до стягнення розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Крім цього, як вбачається зі змісту позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АТМК-Сервіс»(а.с.3-5) до стягнення заявлено суму основного боргу в розмірі 194013,78 грн., яку в процесі розгляду справи позивачем зменшено згідно заяви від 25.05.2011 року (а.с.55) в зв»язку з погашенням відповідачем заборгованості на суму 65000 грн. до порушення провадження в даній справі.

Відповідно до п.4 ч.1ст.80 ГПК України підставою для припинення провадження в справі є відмова позивача від позову та прийняття цієї відмови судом. Оскільки місцевим судом не враховано факт відмови позивача від позовних вимог на суму 65000 грн. та розглянуто позов лише в межах уточнених вимог, що є порушенням норм процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду в цій частині та зазначити про припинення провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення 65000 грн. боргу.

Згідно ст.49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволеним позовним вимогам, а тому враховуючи факт задоволення місцевим судом позову лише на суму 139586,21 грн., відшкодуванню позивачу підлягає державне мито в розмірі 1395,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 161,02 грн. Таким чином, і в цій частині рішення місцевого суду слід скасувати, зменшивши розмір стягнутого державного мита з 2 045,86 грн. до 1395,86 грн. та розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення з 236 грн. до 161,02 грн.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення витрат, пов»язаних з апеляційним оскарженням, з позивача, то такі задоволенню не підлягають, оскільки ст49 ГПК України передбачено розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. За результатами розгляду апеляційної скарги не змінено належну до стягнення суму заборгованості, а рішення суду скасовано частково лише в зв»язку з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд не вбачає підстав для віднесення спірних витрат на позивача.

В решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року в справі за номером 5015/2210/11 - частково скасувати, а апеляційну скаргу державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»–частково задоволити.

Доповнити резолютивну частину рішення новим пунктом про припинення провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення 65000 грн. боргу.

Зменшити розмір належного до відшкодування позивачу державного мита з 2 045,86 грн. до 1395,86 грн. та розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення з 236 грн. до 161,02 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2011 року в справі за номером 5015/2210/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р. І. Марко