Постанова № 16536006, 30.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011 № 50/163

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Дзюбка П.О.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. дов. №544-11 від 10.12.2010 р.;

від відповідача:ОСОБА_2. дов. № 254 від 24.06.2011 р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від27.04.2011р.

у справі№ 50/163 (суддя: Головатюк Л.Д.)

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (вiдповiдач)

простягнення 25 235,53 грн.

В судовому засіданні 30.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 27.04.2011 у справі № 50/163 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ВАТ “СК “Нова” на користь ТДВ “Альянс Україна” основний борг у розмірі 21 517,43 грн., пеню в розмірі 2 399,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 239,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 27.04.2011 у справі № 50/163 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним зясуванням обставин справи, зокрема місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Апелянт зазначає, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують надсилання відповідачу листа № БХ-145/02 від 25.02.2009 р. із вимогою про доплату частини страхового відшкодування, а також копія кошторису витрат на ремонт транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro, д.н.з. НОМЕР_1, надана позивачем відповідачу, не підписана уповноваженою на те особою та не скріплена печаткою відповідної установи, у звязку з чим у відповідача не виникло обовязку щодо сплати частини страхового відшкодування в сумі 21 349,91 грн. та пені за несвоєчасне виконання своїх обовязків за договором перестрахування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено на 30.06.2011р.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2011 у справі № 50/163 без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2004 між ЗАТ “Паливно-енергетична страхова компанія”, правонаступником якого є ВАТ “Страхова компанія “Нова” та ТОВ “Страхова компанія “Геліос”, правонаступником всіх прав та обовязків якого є ТДВ “РОСНО Україна”, правонаступником якого в свою чергу є ТДВ “Альянс Україна” укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-104/05/45-ФП (далі договір перестрахування), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) на факультативній (необовязковій) основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії); при цьому, під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком (перестрахувальником) на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом умовах ризику виконання усіх чи частини своїх обовязків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика) (п. 1.1. договору перестрахування).

Відповідно до п. 1.2. договору перестрахування, на підставі даного договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

Пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахуваня, підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового звязку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і пропоновані умови передачі ризику в перестрахування (п. 2.1 договору).

30.08.2007 року між позивачем і відповідачем у рамках договору перестрахування було укладено ковер-нот № 9988.0027356 про факультативне пропорційне перестрахування, згідно із яким позивачем було передано відповідачу в перестрахування ризик виконання частини своїх обовязків перед Покальчук Світланою Олександрівною (страхувальником) за договором добровільного страхування наземного транспорту № 200.0016108 від 17 серпня 2007 року, обєктом страхування за яким є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України та повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Audi А8 4.2. Quattro, д.н.з. НОМЕР_1.

Узгоджена перестрахувальна премія згідно ковер-ноту склала 4 385,03 грн.

07.12.2007 року позивач листом № БХ-063/12 повідомив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження 06.12.2007 року транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro, д.н.з. НОМЕР_1.

02.07.2008 року, на підставі страхового акту №018853 від 01.07.2008 р., позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 11 516,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9405.

17.07.2008 року позивач листом № БХ-1286/07 звернувся до відповідача із вимогою про виплату за зазначеною подією частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 1 232,30 грн.

Відповідачем була виплачена позивачу за зазначеною подією частина страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 1 232,30 грн.

Однак страхувальнику ОСОБА_3. на підставі страхового акту № 018853 від 23.12.2008 було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 1285,2 грн. (платіжне доручення № 20075 від 25.12.2008), про що відповідача було повідомлено листом від 25.02.2009 року, вих. № БХ-145/02, разом із доданими документами. Частка відповідача у доплаті страхового відшкодування за цим випадком склала 137,52 грн.

Згідно з п. 3.3.1. Договору, перестраховик зобовязаний перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений даним договором, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування (п. 3.3.1. договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику (або за доручення перестрахувальника страхувальнику (вигодонобувачу)) частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 10 (десяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника наступного комплекту документів, якщо інше не обумовлено конкретним договором перестрахування:

-копія страхового акту або іншого подібного документу, передбаченого Правилами страхування страховика;

-копія офіційного висновку (довідки, акту і т.і.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок (наприклад, довідки ДАІ про ДТП, акт пожежно-технічної експертизи про причини пожежі і т.і.), якщо обовязковість наявності такого висновку передбачено умовами оригінального договору страхування;

-копія калькуляції матеріального збитку або копії рахунку (кошторису) на відбудовні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію;

- розрахунок частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком;

-копія платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про списання коштів з розрахункового рахунка або видаткового касового ордера про оплату перестрахувальником (страховиком) страхового відшкодування в повному обсязі (за умови касового збитку надається перестраховику протягом 10 робочих днів з дня оплати останнім своєї долі у страховому відшкодуванні).

Якщо розмір збитку більший за визначений розмір касового збитку, то перестраховик зобовязаний перерахувати свою частку страхового відшкодування перестрахувальнику протягом 5 (пяти) банківських днів з дня надання всіх вище зазначених документів.

Крім того, згідно із пунктом 7.3 Договору перестрахування перестрахувальник надає перестраховику оригінали документів або засвідчені страховиком копії. Документи, що не мають печаток відповідних установ, а також копії документів, не засвідчені печаткою перестрахувальника, до розгляду не беруться.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не було надано належних доказів, що підтверджують надсилання позивачем і отримання відповідачем листа № БХ-145/02 від 25.02.2009 року із вимогою про доплату за зазначеною подією частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 137,52 грн., доданих до вказаного листа документів, після отримання яких відповідач зобовязаний виплатити позивачу відповідну частину страхового відшкодування.

Дане твердження апелянта не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна квитанція курєрської служби “Грандекс” за № 532189 (а. с. 74), відповідно до якої лист № БХ-145/02 від 25.02.2009 року разом з доданими документами був відправлений позивачем 26.02.2009 року о 18-00 хв. та наступного дня 27.02.2009 року о 15-10 хв. отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача Федорець на даній квитанції.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про страхування”, перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача в частини стягнення страхового відшкодування у розмірі 137,52 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.3.6. договору перестрахування за несвоєчасне виконання своїх обовязків перестраховик зобовязаний на вимогу перестрахувальника сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 15,64 грн. за період з 10.03.2009 р. по 09.09.2009 р., нарахування якої проведено на заборгованість в сумі 137,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з правомірністю нарахування позивачем пені за період з 10.03.2009 р. по 09.09.2009 р. в сумі 15,64 грн. на суму заборгованості 137,52 грн.

Стосовно задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача частини страхового відшкодування у розмірі 21 379, 91 грн. та нарахованої на дану суму пені слід зазначити наступне.

21.07.2008 року позивач листом № БХ-1310/07 повідомив відповідача про настання другої події, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження 20.07.2008 року транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro, д.н.з. НОМЕР_1.

На підставі страхового акту № 200-2734-08 від 15.11.2008 р. позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 199 812,20 грн. згідно платіжного доручення №16158 від 27.10.2008 р.

11.12.2008 року позивач листом № БХ-1939/12 звернувся до відповідача із вимогою про виплату за зазначеною подією частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 21 379,91 грн.

Підставою визначення розміру збитку по даному страховому випадку є кошторис витрат на ремонт транспортного засобу, копія якого була надіслана відповідачу.

Відповідно до пункту 7.3 договору перестрахування перестрахувальник надає перестраховику оригінали документів або засвідчені страховиком копії. Документи, що не мають печаток відповідних установ, а також копії документів, не засвідчені печаткою Перестрахувальника, до розгляду не беруться.

Надана відповідачу копія кошторису витрат на ремонт транспортного засобу (а. с. 69) не підписана уповноваженою на це особою, не скріплена печаткою відповідної установи, що суперечить вимогам п. 7.3 договору перестрахування та свідчить про ненадання позивачем всіх належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 7.1 договору перестрахування, на підставі яких проводиться розрахунок розміру страхового відшкодування і частини страхового відшкодування, що відповідає частці (обсягу) відповідальності відповідача за конкретним договором перестрахування.

Крім того, відповідно до пункту 7.2 договору перестрахування перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують правильність визначення суми збитку.

Листом № 1465/0/3-09 від 17 березня 2009 року (а. с. 22) відповідач звернувся до позивача із вимогою про надання акту виконаних робіт, що підтверджує проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та реальні витрати на його проведення, а отже і розмір фактичного матеріального збитку, виходячи із розміру якого має проводитись розрахунок розміру страхового відшкодування і частини страхового відшкодування, що відповідає частці (обсягу) відповідальності відповідача за конкретним договором перестрахування.

Витребуваний акт виконаних робіт, що підтверджує розмір фактичного матеріального збитку, або належним чином оформлений кошторис витрат на ремонт транспортного засобу, на підставі якого проводився розрахунок розміру страхового відшкодування, позивачем відповідачу наданий не був, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Надання позивачем до суду першої інстанції акту виконаних робіт №08110413 від 24.12.2008 р. та належним чином завіреного кошторису витрат на ремонт транспортного засобу Audi А8 4.2. Quattro, д.н.з. НОМЕР_1, не свідчить про належне виконання позивачем своїх обовязків за укладеним договором.

Тобто, згідно із умовами договору перестрахування у відповідача не виник обовязок щодо виплати позивачу частини страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, в розмірі 21 379,91 грн., а отже і правових підстав для нарахування пені на зазначену суму коштів не має.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2011 у справі № 50/163 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 21 379,91 грн. основного боргу та 2 383,72 грн. пені, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2011 у справі № 50/163 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Баговутівська, 18/10, код ЄДРПОУ 32253696) основний борг у сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 52 коп., 15 (пятнадцять) грн. 64 коп. пені, 1 (одну) грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 1 (одну) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.”

3. Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (04107, м. Київ, вул. Баговутівська, 18/10, код ЄДРПОУ 32253696, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Нова” (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) 118 (сто вісімнадцять) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 50/163 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 01.07.2011 р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Дзюбко П.О.

04.07.11 (відправлено)