Постанова № 16535998, 14.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011                                                                                           № 51/338

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Чорногуза М.Г

          Агрикової О.В.

при секретарі:           Москаленко М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011р.

у справі № 51/338 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»

про стягнення неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, штрафних санкцій, стягнення майнової шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про стягнення неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, штрафних санкцій, стягнення майнової шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу.

Позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Останньою заявою від 06.04.2011 року позивач збільшив розмір позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача 5354 198,42 грн. неустойки, 21487,79 грн. – відшкодування майнової шкоди, судові витрати покласти на відповідача, в тому числі витрати на оплату правової допомоги в сумі 200 000 грн.

Заявою від 06.04.2011 року позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 755026,27 грн. за дострокове розірвання договору оренди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2011 року в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про стягнення з останнього 755026,27 грн. недорахованих штрафних санкцій провадження припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.04.2011 року у справі №51/338 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» 5239370,71 грн. – неустойки, 100000,00 грн. – адвокатських послуг, 24853,38 грн. – державного мита та 230,01 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення вмотивовано, тим, що оскільки договір оренди припинив свою дію 14.07.2010р., в силу п.3.2 договору відповідач був зобов’язаний протягом 3 календарних днів, тобто не пізніше 17.07.2010р. повернути об’єкт оренди позивачу, чого ним не було зроблено. Відповідач не повернув об’єкт оренди, а позивач не прийняв його у зв’язку з наявністю численних недоліків, які відповідач не усував, а тому твердження відповідача про необґрунтоване ухилення позивача від прийняття приміщення судом визнано необґрунтованим. На підставі ч.2 ст.785 ЦК України суд першої інстанції визнав твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення неустойки необґрунтованими.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.04.2011 року у справі №51/338. Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідач стверджує, що, по-перше, він належним чином виконував свій обов’язок по поверненню приміщення, по-друге, зазначає про відсутність вини, як обов’язкової складової для настання юридичної відповідальності, по-третє, право на стягнення неустойки, як однієї із форм забезпечення виконання зобов’язань, не передбачено договором, по-четверте, вказує на відсутність у позивача передбаченого законом або договором права відмовитись від прийняття приміщення після закінчення строку дії договору оренди, по-п’яте, посилається на прострочення кредитора щодо виконання зобов’язання по прийняттю приміщення з-під оренди, за що відповідач не відповідає. Також апелянт посилається на неможливість застосування податкового законодавства при вирішенні спору, що виникає із положень зобов’язального права та посилається на невірне встановлення судом першої інстанції розміру оспорюваної неустойки.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у відзиві посилається на необґрунтованість доводів відповідача, та вважає, що вони не повинні прийматись судом до уваги, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, позивач вказує на те, що твердження відповідача щодо неправомірного включення суми штрафних санкцій не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства України, відповідач помилково стверджує, що розмір неустойки має бути розрахований станом на дату, коли Договір оренди діяв і сплачувалась орендна плата. Також позивач вважає безпідставним та таким, що не відповідає дійсності твердження відповідача про належне виконання останнім обов’язку щодо повернення речі.

УхвалоюКиївського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2011 року.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

ТОВ «Торговий дім «Александер» звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про стягнення з відповідача недорахованих штрафних санкцій у розмірі 755026,27 грн., 3136368,76 грн. – неустойки та 8872,15 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язання щодо повернення майна після закінчення строку договору оренди №02/07 О від 18.07.2010 року.

В ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Останньою заявою про зміну розміру позовних вимог (т.2,а.с.19) позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 5354 198, 42 грн. неустойки за період з 15.07.2010р. по 12.01.2011р.; 21487,79 грн. відшкодування майнової шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок невиконання обов’язку щодо повернення майна після припинення договору оренди та неправомірного користування нежитловим приміщенням; 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; покласти на відповідача судові витрати на оплату правової допомоги в сумі 200 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення неустойки позивач посилається на закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди та на факт неповернення приміщення з-під оренди після закінчення строку дії вказаного договору, а тому з відповідача в порядку ч.2 ст.785 ЦК України підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення (з 15.07.2010 року до 12.01.2011 року).

Також позивач зазначає, що у зв’язку з невиконанням обов’язку щодо повернення приміщення з-під оренди з відповідача належить стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 21487,79 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.07.2007 року між ТОВ «Торговий дім «Александер» та ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» укладено договір оренди №02/07 О, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач зобов’язався прийняти в тимчасове користування нежиле приміщення з обладнанням та інвентарем, розташоване за адресою: м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 10, загальною площею 243,7 кв.м., для розміщення офісу та/чи банківської установи.

Згідно з п.1.2. договору оренди об’єкт оренди здається орендарю на підставі акту прийому-передачі, з обладнанням та інвентарем, перелік якого вказано у додатку №1, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.2. Договору оренди, всі платежі за даним договором здійснюються у національній валюті України, виходячи з офіційного курсу Євро, встановленого Національним банком України на момент виставлення рахунку.

Пунктом 2.10 Договору оренди встановлено розмір щомісячної орендної плати.

Пунктом 3.2. Договору оренди сторонами урегульовано взаємовідносини з приводу повернення приміщення з-під оренди, а саме: при умовах, передбачених п.7.2. Договору оренди, відповідач зобов’язаний не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання однієї із подій вказаних у пункті 7.2. (крім випадку загибелі об’єкта оренди) передати позивачу об’єкт оренди. Передача об’єкта оренди оформлюється Актом прийому-передачі об’єкта оренди, що має бути підписаний обома сторонами. При відсутності претензій позивача до відповідача по виконанню умов даного договору, у тому числі щодо п.п.3.16, 5.5. Договору, позивач приймає об’єкт оренди та підписує акт прийому-передачі об’єкту оренди.

Відповідно до п.7.2. Договору оренди, даний договір припиняє свою дію за наявності хоча б однієї з наступних обставин: закінчення строку оренди та небажання відповідача скористатись своїм правом на його продовження, яке зазначено у п.7.1. даного договору; банкрутства відповідача; загибелі об’єкту оренди; наявність письмової згоди сторін; одностороннього розірвання даного договору позивачем в порядку, передбаченому п.7.3. даного Договору; одностороннього розірвання даного Договору відповідачем в порядку, передбаченому п.7.4. даного Договору.

Згідно з п.7.1. договору оренди, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Строк оренди за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкту оренди та складає 2 роки та 10 календарних місяців.

Судом встановлено, що 14.09.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 243,7 кв.м. розташоване за адресою: м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 10, що підтверджується актом прийому-передачі.

Згідно п.7.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання (тобто з 18.07.2007р.) і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе за зобов’язань. Строк оренди за даним Договором починається з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі об’єкту оренди (тобто з 14.09.2007р.) та складає 2 роки та 10 календарних місяців. Відповідно до п.7.2 Договору він припиняє свою дію зокрема, у зв’язку з закінченням строку оренди. Отже, Договір припинив свою дію 14.07.2010р., факт чого не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Колегія суддів вважає, що сплата неустойки, обумовленої статтею 785 ЦК України, підлягає стягненню лише у випадку пасивної поведінки (бездіяльності) наймача щодо переданої у найм речі.

Крім того, відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідачем неодноразово вживались заходи щодо повернення приміщення з-під оренди, про що свідчить листування між сторонами, а також складені акти, в тому числі за участю незалежних організацій, які підтверджують виконання відповідачем обов’язку щодо повернення приміщення позивачу. Суд також ураховує ту обставину, що недоліки, на які посилався позивач в обґрунтування своєї відмови від прийняття приміщення, не стосуються стану орендованих приміщень, у зв’язку з чим за своєю сутністю такі обставини не можуть бути перешкодою у передачі приміщення.

Так, листом від 14.07.2010р. за вих. № 458 відповідач запросив позивача 15.07.2010р. у зв’язку з закінченням договору оренди для підписання акту передачі приміщення за відповідною адресою, а у разі якщо запропонований час не влаштує позивача, просив додатково узгодити прийнятний для позивача час з контактною особою. Також відповідач повідомив позивача про те, що всі недоліки, які були зазначені позивачем при огляді приміщення усунуті. Зазначений лист отримано позивачем 14.07.2010р. вх. №11 (т.1, а.с.98, 134).

Листом від 16.07.2010р. за вих. № 72 позивач повідомив відповідача про неможливість підписання акту прийому-передачі приміщення, посилаючись на те, що не відновлено металеву сітчату огорожу з тильного входу та не відновлені сходи з тильного входу, не надано технічної документації по системам вентиляції та кондиціонування, системам охоронної сигналізації, системам пожежної сигналізації, системам електропостачання та структурованим кабельним системам, не демонтовано кондиціонер (а.с.47).

Листом від 23.07.2010р. за вих. № 459 відповідач запропонував позивачу зустріч 26.07.2010р. для підписання акту приймання-передачі приміщення та прийняття копій технічної документації по системам вентиляції, пожежної та охоронної сигналізація, електропостачання, комп’ютерній та телефонній мережам, так як строк дії договору закінчився, а відповідач усунув вказані позивачем недоліки, а саме відновив металеву сітчату огорожу та сходи з тильного входу до приміщення. У разі якщо запропонований час не влаштує позивача відповідач просив додатково узгодити прийнятний для позивача час з контактною особою. Також відповідач повідомив позивача про неможливість демонтажу кондиціонера, оскільки він належить третій особі, яка має необхідну дозвільну документацію (т.1, а.с.138).

Листом від 26.07.2010р. за вих. № 74, позивач повідомив відповідача про неможливість зустрічі 26.07.2010р. та запропонував відповідачу зустріч 28.07.2010р. До вказаної дати позивач вимагав від відповідача прийняти всі необхідні міри для демонтування кондиціонеру (т.1, а.с.46 та 139).

Листом від 26.07.2010р. за вих. № 460 відповідач підтвердив час зустрічі 28.07.2010р., зазначений у листі позивача від 26.07.2010р. за вих.№74 для підписання акту передачі приміщення, а також повторно повідомив про неможливість демонтажу кондиціонера, оскільки він належить третій особі, яка має необхідну дозвільну документацію, а спроба демонтажу привела до конфлікту з власником, виклику працівників міліції та комунальних служб (т.1,а.с.140).

Листом від 29.07.2010р. за вих. № 75 позивач повідомив відповідача про відсутність домовленості представника позивача та власника «Магазину одягу» щодо встановлення кондиціонеру, а також вимагав негайно привести наружну стіну в первинний стан, демонтувати кондиціонер на місті кріплення металевої огорожі, збільшити довжину дренажної трубки кондиціонера, як він вважає, встановлений відповідачем, відновити вивід двох телефонних ліній, пошкоджених в процесі демонтажу обладнання, та надати проектно-технічну документацію на охоронну сигналізацію. При цьому, позивач зазначив, що у нього відсутні зауваження по внутрішніх приміщеннях об’єкту оренди (т.1, а.с.45).

Листом від 04.08.2010р. за вих. № 462 відповідач повідомив позивача про усунення всіх недоліків, зазначених позивачем у листі від 29.07.2010р. за вих.№75. Відповідач просив прийняти приміщення та підписати відповідний акт з урахуванням недоліку - демонтажу кондиціонера, який відповідач не може усунути, у зв’язку з встановленням цього кондиціонера власником приміщення «Магазину одягу», який перебуває у відпустці. Відповідач запропонував позивачу зустріч для підписання акту та прийняття приміщення 06.08.2010р., а у разі якщо запропонований час не влаштує позивача, відповідач просив додатково узгодити прийнятний для позивача час з контактною особою (т.1, а.с.145).

Листом від 09.08.2010р. за вих. № 76 позивач повідомив відповідача про неможливість зустрічі 06.08.2010р. та зазначив про можливість зустрічі тільки після демонтажу кондиціонера. Також позивач повідомив відповідача про готовність свого співробітника пересвідчитися у працездатності виводу телефонних ліній та отримати проектно-технічну документацію на охоронну сигналізацію в будь-який час(т.1, а.с.146).

Листом від 25.08.2010р. за вих. № 464 відповідач повідомив позивача про те, що висунуті під час зустрічі 15.07.2010р. зауваження відповідачем прийняті, а вказані недоліки усунуті належним чином, працездатність усіх інженерних комунікацій перевірена спеціалістами відповідача та ВАТ «Укртелеком», на звернення у телефонному режимі щодо направлення спеціаліста позивачем не було вказано дату та часу. Крім того, відповідач повідомив позивача, що згідно договору оренди відповідач не був зобов’язаний передавати проектно-технічну документацію, однак така документація була підготовлена відповідачем та передана позивачу на його вимогу. Також відповідач вказав на той факт, що вимога демонтажу кондиціонера є необґрунтованою, оскільки він встановлений третьою особою, місцем його встановлення є стіна, яка не належить до орендованого приміщення, у власника наявні дозвільні документи на його встановлення, а позивачем не надано документів, які б підтверджували право власності на територію за сітчастою огорожею (т.1, а.с.149). Зазначений лист отримано позивачем 27.08.2010р. (т.1, а.с.150).

Листом від 03.09.2010р. за вих. № 465 відповідач запропонував позивачу зустріч для підписання та передачі орендованого приміщення 08.09.2010р. та повідомив про усунення всіх зазначених позивачем недоліків (т.1, а.с.151). Зазначений лист отримано позивачем 09.09.2010р. (т.1, а.с.151).

Листом від 07.09.2010р. за вих. № 80 позивач повідомив відповідача про те, що питання прийому-передачі спірного приміщення може бути вирішено тільки після остаточного розгляду господарським судом справи № 44/424 за позовом позивача до відповідача та набранням рішенням суду законної сили (т.1,а.с.43).

Також суд приймає до уваги, що відповідач у зв’язку з неприйняттям приміщення з-під оренди звертався до господарського суду м.Києва з позовом до позивача, у якому просив визнати незаконним ухилення ТОВ «Торговий дім» Александер» від прийняття приміщення та зобов’язати прийняти його (т.1, а.с.105-110), після чого у зв’язку з добровільним прийняттям приміщення позивачем, провадження у цій справі було припинено.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наймач у строки, обумовлені договором оренди, вживав належних заходів щодо виконання обов’язку з повернення орендованого приміщення, відтак, для покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки відсутній склад правопорушення (протиправна поведінка та вина, як обов’язкова складова юридичної відповідальності).

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що приміщення не могло бути прийнято з-під оренди з огляду на недоліки, оскільки листом за вих.75 від 29.07.2010 року, адресованим відповідачу, позивач підтвердив, що по внутрішніх приміщеннях об’єкту оренди з його боку зауважень немає, а недоліки, на які посилався позивач щодо демонтажу кондиціонеру, встановленого третьою особою ззовні приміщення, збільшення довжини дренажної трубки вказаного кондиціонеру та ін. не мають відношення до орендованих приміщень. Необґрунтованою є відмова позивача від прийняття орендованого приміщення з посиланням на розгляд справи у суді та прив’язування моменту підписання акту та передачі приміщення до дати набрання судовим рішенням у справі законної сили, зокрема з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що передача приміщення не може бути проведена в силу існування, наприклад, судової ухвали про забезпечення позову шляхом заборони сторонам вчиняти певні дії щодо вказаного приміщення.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що приміщення було прийнято позивачем лише після звернення відповідача до суду з позовом до позивача про зобов’язання останнього прийняти орендоване приміщення

Також суд враховує, що статтею 779 ЦК України встановлені наслідки погіршення речі, переданої у найм, якими, зокрема, є усунення погіршення речі, які сталися з його вини; відшкодування наймодавцю збитків у разі неможливості відновлення речі. Такого наслідку погіршення речі, як відмова від прийняття приміщення з-під оренди, законом не передбачено, тим більше, що позивачем не вказано та не доведено фактів будь-якого погіршення стану орендованої речі.

За таких обставин слід дійти висновку, що правовідносини між сторонами щодо повернення приміщення з-під оренди та з приводу усунення погіршення речі не залежать одна від одної, оскільки відрізняються правовими наслідками та способом захисту порушеного права (при наявності порушення). Відтак, у позивача не було підстав відмовитися від прийняття приміщення та підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З огляду на зазначене до сторони не можуть застосовуватись заходи відповідальності за період часу прострочення кредитора.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, надав неправильну оцінку дійсним обставинам справи та дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, в тому числі витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають. У зв’язку цим судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. у справі № 51/338 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. у справі № 51/338 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» (код 22926991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» (код 34664089) 12750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Чорногуз М.Г

                                                                                          Агрикова О.В.

25.06.11 (відправлено)