Рішення № 16535644, 26.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р. Справа № 9/065-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/065-11 26.05.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке»

Про стягнення 23958,41 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Білокриницька К.М. (наказ № 1/1-к від 15.03.2010 р.)

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНАТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке»про стягнення 23958,41 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.05.2011 р. зобов’язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; прибуткові накладні, зазначені у позовній заяві; письмові пояснення, в яких зазначити підстави нарахування пені з 24.09.2010 р. та 3 % річних та інфляційних втрат з жовтня 2010 року; зазначити правову природу наданих коштів (аванс, завдаток, тощо); заявки на поставку товару; докази направлення претензії; письмові пояснення щодо звернення до відповідача з вимогою про поставку товару; зобов’язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

19.05.2011 року в судове засідання представники сторін з’явилися, позивач вимоги ухвали суду від 22.04.2011 р. виконав; відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві.

19.05.2011 року в судовому засідання судом оголошено перерву на 26.05.2011 р.

26.05.2011 року в судове засідання представник позивача з’явився; подав заяву про відмову від штрафних санкцій № 66 від 25.05.2011 р. та просить суд припинити провадження в частині стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 808, 70 грн., 3 % річних в сумі 301,65 грн., 0,5 % пені в сумі 52, 46 грн., всього на суму 1162,81 грн., у зв’язку з відмовою у їх стягненні, а також просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.09 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранат»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке»(відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 2/03 (договір).

Предметом договору є купівля-продаж овочів, виробником яких являється відповідач (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач зобов’язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Умовами договору передбачено, що асортимент та кількість товару визначається за його заявкою та попередньо узгоджується між сторонами (п. 2.1 договору).

Ні позивачем, ні відповідачем не надано в судових засіданнях письмової заявки щодо отримання товару.

Крім того, в наданих до суду накладних не міститься посилань на письмові заявки.

Водночас, під час судових засідань та дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що сторони змінили зазначену умову договору та визначали асортимент та кількість необхідного товару в усній формі за допомогою послуг телекомунікаційного зв’язку.

Згідно з п. 3.1 договору оплата вартості отриманого товару здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача.

Строк, протягом якого позивач повинен був перерахувати кошти на рахунок відповідача у договорі не зазначений.

Водночас, за ствердженням позивача, 06.10.09 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Гранат», на усне прохання відповідача, перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке»40 000,00 грн. (платіжне доручення № 1644 від 06.10.09 р.) в якості попередньої оплати за товар.

Відповідач проти зазначеного не заперечує.

Враховуючи викладене, сторони не заперечують проти того, що вони своїми діями змінили умови договору щодо порядку розрахунків за отриманий товар.

В рахунок перерахованих коштів відповідачем за телефонним замовленням була поставлена сільськогосподарська продукція на загальну суму 14 227,20 грн., що підтверджується належним чином завіреними накладними № ГР-0001790 від 30.09.09 р., № ГР-0001992 від 30.10.09 р., № ГР-0001263 від 24.08.2010 р., № ГР-0001377 від 31.08.2010 р., № ГР-0001378 від 06.09.2010 р., № ГР-0001466 від 23.09.2010 р.

Таким чином, позивачу недопоставлено сільськогосподарської продукції на суму 22 795,60 грн.

За ствердженням позивача, отримана від відповідача сільськогосподарська продукція поставлялася до відповідних державних навчальних закладів освіти (школи-інтернати тощо) згідно укладених договорів.

Також, позивач зазначив, що протягом вересня 2009 р. по вересень 2010 р. неодноразово звертався до відповідача з усними заявками про необхідність отримання продукції, водночас відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

У судових засіданнях позивач зазначив, що у зв’язку з усною відмовою відповідача від поставки продукції, 01.10.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Гранат» була направлена претензія № 110 від 01.10.2010 р. про негайну поставку продукції на суму 22 795,60 грн.

20.10.2010 р. позивачем простою кореспонденцією направлена претензія № 111 про повернення коштів.

Крім того, 19.05.2011 р. позивачем повторно направлено відповідачу претензію від 20.10.2010 р. № 111 та претензію від 19.05.2011 р. № 64.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 693 ЦК України встановлено право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо особа, яка одержала суму попередньої оплати товару, не передала товар у встановлений строк.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, яка підлягає застосуванню до правовідносин поставки в силу ч. 6 ст. 265 ГК України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України, частини 1, 2 якої передбачають, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/288/31 від 21.01.06 р.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, своїми діями щодо невиконання зобов’язання за договором, відповідач порушив принцип справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), оскільки не вчинив належних і достатніх дій для виконання обов’язку по поставці продукції позивачу.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Посилання відповідача у відзиві на відсутність заявок позивача в якості підстави для непоставки йому товару до розгляду судом не приймається, оскільки факт наявності письмових заявок позивача, за якими здійснювалися попередні поставки товару за спірним договором відповідачем не доведено жодним належним та допустимим доказом; підстав відмови від повернення залишку попередньої оплати ТОВ «Гранат»відповідачем не зазначено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 22795,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат слід зазначити наступне.

У судовому засіданні 26.05.2011 р. представником позивача надано заяву про відмову від нарахованих 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат, в якій він просить припинити провадження у справі № 9/065-11 в частині стягнення 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України; про наслідки відмови позивачу відомо.

Відповідно до частини 4, 5 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Частиною 6 ст. 22 ГПК України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат є обґрунтованою, не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від частини позовних вимог, суд приймає таку відмову.

Враховуючи те, що позивач відмовився частково від своїх позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі в частині позову щодо стягнення із відповідача 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат підлягає припиненню.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 80-85 ГПК України, ст. ст.22, 525, 526,549 ЦК України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» (07434, Київська область, Броварський район, с. Шевченково, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 30839434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранат»(02094, м. Київ, вул. Краківська,18, код ЄДРПОУ 21620913) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 22 795 (двадцять дві тисячі сімсот дев’яносто п’ять) грн. 60 коп. та судові витрати: державне мито в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 96 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 55 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Провадження у справі № 9/065-11 в частині стягнення 52,46 грн. пені, 301,65 грн. –3 % річних та 808,70 інфляційних втрат припинити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 10.06.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.