Рішення № 16535642, 17.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р. Справа № 7/038-11/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 7/038-11/9 17.05.2011 р.

За позовом Національної телекомпанії України

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 5584,24грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Предстаники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 8-01-16/659 від 07.04.2010 р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №7/038-11 за позовом Національної телекомпанії України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5584,24грн. за договором № 115-24 від 01.03.2010 року про надання послуг, що повязані зі створенням аудіовізуальних творів, з яких: 4800,00 грн. основна сума боргу; 387,22 грн. пеня; 297,60 грн. інфляційних втрат; 99,42 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2011року (суддя Антонова В.М.) було порушено провадження у справі № 7/038-11 за позовом Національної телекомпанії України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5584,24грн. та призначено її розгляд на 31.03.2011року.

Розгляд справи № 7/038-11 по суті розпочато не було.

У судовому засіданні, яке відбулось 31 березня 2011 року суддею Антоновою В.М. в нарадчій кімнаті було розглянуто заяву від 31 березня 2011 року про самовідвід.

Ухвалою суду від 31.03.2011 р. заяву від 31.03.2011 р. про самовідвід задоволено та прийнято самовідвід.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями (автоматичний розподіл справ) від справу № 7/038-11 передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 01.04.2011 року справу № 7/038-11 прийнято до свого провадження суддею Сокуренко Л.В. та призначено розгляд на 19.04.2011 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію; довідку про включення до ЄДРПОУ; довідку про взяття на облік як платника податків; платіжні реквізити відповідача; оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору; довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; письмові пояснення щодо виконання позивачем п. 2.1.6 Договору; зобовязано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію; довідку про включення до ЄДРПОУ; довідку про взяття на облік як платника податків; відзив на позов з документальним запереченням; платіжні реквізити.

19.04.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому представник відповідача за довіреністю просить суд про відкладення розгляду справи на більш пізню дату та витребування від позивача доказів підписання спірного договору іншою особою, яка була уповноважена відповідачем укласти цей договір та підписати акт приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, в даному клопотанні фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заперечує факт укладення спірного договору, який за її ствердженням ніколи не підписувала та не уповноважувала підписувати спірний договір про надання послуг, що повязані зі створенням аудіовізуальних товарів.

Клопотання відповідача судом розглянуто та задоволено частково, а саме в частині відкладення розгляду справи; в частині витребування доказів підписання спірного договору іншою особою, яка нібито була уповноважена відповідачем укласти цей договір та підписати акт приймання-передачі наданих послуг клопотання залишено без задоволення з підстав необґрунтованості.

19.04.2011 року в судове засідання представники позивача та відповідача не зявилися, вимоги ухвали суду від 01.04.2011 року не виконали, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено на 17.05.2011 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 01.04.2011 р.

17.05.2011 року в судове засідання представник позивача зявився, надав документи, витребувані ухвалою суду від 19.04.2011 року та просить суд позов задовольнити повністю; представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 19.04.2011 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначеній у позовній заяві, клопотанні відповідача від 19.04.2011 р. та довіреності від імені відповідача: АДРЕСА_1, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2010 року між Національною телекомпанією України (далі «Позивач») і Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі «Відповідач») укладений Договір № 115-24 від (далі «Договір») про надання послуг, що повязані зі створенням аудіовізуальних творів (далі «Послуги»).

Відповідно до умов Договору, Відповідач (Замовник) зобовязується прийняти та оплатити Позивачу (Виконавцю) надані Послуги (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору, Відповідач (Замовник) зобовязується своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату Послуг відповідно до розділу 3 цього Договору.

Розділом 3 Договору передбачено, що місячна вартість Послуг становить 2400,00 грн., а Замовник сплачує Виконавцю вартість Послуг протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін Актів приймання-передачі наданих Послуг (п. п. 3.1., 3.2. цього Договору).

Також, відповідно до звичаїв ділового обороту, Акти про надання послуг є підставою для виконання грошового зобовязання.

30.04.2010 р. між сторонами підписано угоду про дострокове припинення договору, відповідно до якої сторони домовились про дострокове припинення договору за взаємною згодою сторін з 01.05.2010 р.

Крім того, відповідно до п. 2 угоди про дострокове припинення договору від 30.04.2010 р. відповідач визнає, що, якщо у нього буде борг перед позивачем за надані послуги, цю суму буде сплачено протягом 20 робочих днів після припинення дії договору.

За ствердженням позивача, Національною телекомпанією України (виконавець) повністю виконано свої зобовязання за Договором, що підтверджується Актом приймання-передачі послуг від 31.05.10 р. на суму 2 400,00 грн. (послуги за березень 2010 року) та Актом приймання-передачі послуг від 31.05.10 р. на суму 2 400,00 грн. (послуги за квітень 2010 року), що були підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Зазначені Акти прийому-передачі послуг були підписані відповідачем 31 травня 2010 року.

Як вбачається з умов договору (п. 6.1 договору) спірний договір в будь-якому разі в частині умов оплати діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідно до п. 3.2. Договору відповідач сплачує вартість Послуг протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох Сторін Актів на підставі виставлених рахунків-фактур.

За ствердженням позивача, відповідні рахунки-фактури були передані відповідачу разом з актами приймання-передачі послуг.

Враховуючи викладене, кінцевою датою оплати отриманих послуг є 07.06.2010 р.

З метою досудового врегулювання спору, 26.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про термінову оплату заборгованості у термін 7 днів з дати отримання зазначеної вимоги. Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, доказів, які підтверджують оплату боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог також не надав та не надіслав, також не надав суду доказів недійсності даного договору або оскарження його дійсності в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що предметом позову у справі № 7/038-11/9 є стягнення коштів за договором від 01.03.2010 р. № 115-24, а не встановлення недійсності даного правочину.

Ухвалою суду від 19.04.2011 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та призначено її розгляд на 17.05.2011 р.; зобовязано відповідача надати відзив з документальним підтвердженням його висновків.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився; інших заперечень стосовно позовних вимог або доказів недійсності даного правочину суду не надав та не надіслав.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Позивачем надано суду оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії спірного договору та актів приймання-передачі, долучених до матеріалів справи, під час огляду яких встановлено наявність на зазначених документах підпису відповідача, завіреного мокрою печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, акти прийому-передачі матеріальних цінностей за договором оренди від 05.11.09 р. підписані та скріплені мокрою печаткою позивача; від відповідача акти підписані та скріплені штампом та мокрою печаткою субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1; також акти завірені посадовою особою позивача.

Порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. №17, відповідно до якого дозвіл на виготовлення печатки субєктам підприємницької діяльності видається у дозвільній системі міськрайорганами внутрішніх справ.

Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів СПД подають в органи внутрішніх справ: а) заяву: б) копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчена нотаріально, якщо інше не передбачено законом; в) зразки (ескізи) печаток, штампів у двох примірниках, затверджені керівником (власником); г) платіжне доручення або квитанція про сплату за послуги дозвільної системи; д) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Протягом пяти робочих днів із дня одержання документів орган внутрішніх справ зобовязаний видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів субєкту підприємницької діяльності або надати письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України. Враховуючи процедуру видачі дозволів на виготовлення печаток, печатка субєкта підприємницької діяльності використовується з метою засвідчення підпису та надання документові вірогідності та юридичної сили. Представником відповідача не зазначено та не долучено жодного доказу звернення до правоохоронних та контролюючих органів із заявою про втрату печатки або її зникнення у спірний період (березень-квітень 2010 року). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст. 34 ГПК України, який би викликав сумнів у достовірності підпису Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на спірних документах. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 4800,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 387,22 грн., нараховану за період з 08.06.2010 р. по 04.12.2010 р.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Пунктом 5.2 Договору у випадку прострочення оплати за надані позивачем послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів, за кожний календарний день прострочення виконання зобовязань.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 387,22 грн. за розрахунком позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобовязання, то позивач нарахував інфляційні збитки у сумі 297,60 грн. та 3% річних у сумі 99,42 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру інфляційних збитків та 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказані суми підлягає задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на відповідача в повному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907,) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. основної заборгованості; 387 (триста вісімдесят сім) грн. 22 коп. пені; 297 (двісті девяносто сім) грн. 60 коп. інфляційних збитків; 99 (девяносто девять) грн. 42 коп. три відсотки річних та судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 24.05.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.