Рішення № 16535243, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 37/111

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Приватного підприємства „ЄМ-ТРЕЙДІНГ”, м. Донецьк, ідентифікаційний номер 36810311

про: стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 13875,21грн., пені в розмірі 397,93грн., штрафу в розмірі 2386,10грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання було відкладено з 30.05.2011р. на 15.06.2011р., з 15.06.2011р. на 29.06.2011р.

У судовому засіданні 29.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „ЄМ-ТРЕЙДІНГ”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 13875,21грн., пені в розмірі 397,93грн., штрафу в розмірі 2386,10грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди №4376/2010 від 13.07.2010р. з орендної плати за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та штрафу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №4376/2010 від 13.07.2010р. з додатковими угодами та додатками, розрахунок орендної плати, право установчі документи, довідка про надходження орендної плати, лист №17-06-03-01022 від 02.02.2011р., лист №17-06-03-03120 від 22.03.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 16, 526, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, та на виконання вимог суду і на підтвердження своєї позиції були надані додаткові документи (а.с.а.с.28,29, 37-44) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не зявлявся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.5, 6, 37-39), достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незалежно від повернення конвертів з ухвалами суду, які надсилалися Відповідача, оскільки до компетенції суду не віднесено обовязку із фактичного встановлення місцезнаходження Відповідача.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу та наполягав на вирішенні справи за наявними документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та повторна неявка його представника без пояснення причин попри належне повідомлення у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з надання підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від перебування сторони за визначеним місцем знаходження і її бажання здійснювати процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди №4376/2010 (а.с.а.с.9-14), згідно п.п.1.1, 1.2. і 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно будівлю їдальні, загальною площею 677,7кв.м., за адресою: м. Донецьк, вул. Марселя Кашена, 19, що знаходиться на балансі Донецького професійного ліцею харчової та переробної промисловості (Балансоутримувач) вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.01.2010р. і становить за незалежною оцінкою 713590,65грн., для розміщення їдальні та виготовлення харчових виробів, строком до 07.07.2013р..

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2010р. становить 7257,60грн. без ПДВ з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням), до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 15 числа, наступного за звітним.

Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення, а в п.3.8. за прострочення сплати орендної плати не менш ніж три місяці встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 13.07.2010р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.16).

26.10.2010р. між сторонами укладена додаткова угода, якою внесені зміни та доповнення до істотних умов договору (а.с.а.с.7,8) відносно розміру орендної плати, визначивши базовим місяцем для розрахунку червень 2010р. із розміром орендної плати за нього 4146,92грн. з подальшим щомісячним інфляційним коригуванням.

Позивач листом №17-06-03-01022 від 02.02.2011р. (а.с.а.с.17, 18) повідомив Відповідача про розірвання договору оренди №4376/2010 від 13.07.2010р. у звязку із неналежним виконанням Відповідачем зобовязань зі сплати орендної плати, який був отриманий Відповідачем 07.02.2011р. (а.с.19).

28.02.2011р. обєкт оренди був повернутий Відповідачем балансоутримувачу, про що складено відповідний акт (а.с.29), надісланий Орендодавцю із супровідним листом №64 від 17.03.2011р. (а.с.28).

22.03.2011р. Позивач листом №17-06-03-03120 (а.с.20) вдруге звернувся до Відповідача з проханням погасити заборгованість з орендної плати.

У звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань з орендної плати за період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. включно в сумі 13875,21грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на вказану суму заборгованості пеню в розмірі 397,73грн. та штраф в розмірі 2386,10грн.

Згідно наданого Позивачем розрахунку орендної плати за договором оренди №4376/2010 від 13.07.2010р. (а.с.44) за підписом начальника відділу обліку орендної плати станом на 09.06.2011р. заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №4376/2010 від 13.07.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №4376/2010 від 13.07.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на користь Державного бюджету та Балансоутримувачу відповідно до умов п. 3.6. договору №4376/2010 від 13.07.2010р. за період користування, у тому числі - з жовтня 2010р. по лютий 2011р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі припинення грошових зобовязань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобовязань, за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобовязань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу в сумі 13875,21грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 3.7. і п. 3.8. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривалість прострочення платежу, суд, з урахуванням визначення розміру заявленої до стягнення пені із дотриманням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та за період стягнення, визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені частково, лише в сумі 397,61грн. через недоліки розрахунку, зумовленими використанням спрощеного розміру процентної ставки пені за день.

В свою чергу, здійснена судом перевірка розрахунку вимог щодо штрафу вказує на обґрунтованість стягнення з цієї підстави визначених 2386,10грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету пропорційно задоволеним вимогам, оскільки Позивач звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Приватного підприємства „ЄМ-ТРЕЙДІНГ”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 36810311) про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 13875,21грн., пені в розмірі 397,93грн. та штрафу в розмірі 2386,10грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ЄМ-ТРЕЙДІНГ”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 36810311) на користь державного бюджету (р/р 31110093700009, код бюджетної класифікації 22080200 УДК у Ленінському районі м. Донецька Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34687064, МФО 834016) заборгованість в розмірі 13875,21грн., пеню в розмірі 397,61грн. та штрафу в розмірі 2386,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „ЄМ-ТРЕЙДІНГ”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 36810311) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 166,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.