Рішення № 16535044, 29.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.11р.Справа № 18/5005/7400/2011 За позовом Приватного підприємства "АГРОПОЛІС", м. Дніпропетровськ

до Приватного торгово-виробничого підприємства "МПК-Контакт",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. від 23.05.11р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АГРОПОЛІС" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки № 9/04-1 від 09.04.2011р., укладеного між приватним підприємством "АГРОПОЛІС" та приватним торгово-виробничим підприємством "МПК КОНТАКТ", з моменту його укладення.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі ч. 1 ст. 215 та ст. 234 ЦК України. Позивач вважає, що договір поставки не виконувався сторонами, а тому є фіктивним.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, 22 червня 2011 року подав до суду заяву, в якій просив дану справу розглядувати без участі його представника. Рішення по даній справі просив прийняти відповідно до вимог чинного законодавства. Суд задовольнив клопотання відповідача.

23.06.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010 р. між ПП "АГРОПОЛІС" (покупець) та ПТВП "МПК КОНТАКТ" (постачальник) був укладений договір поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р. Предметом даного договору є постачання продукції. Кількість, асортимент та номенклатура продукції визначаються у специфікаціях, які є невідємними частинами договору (п. 2.1. Договору). Сума договору визначається як сума усіх специфікацій (п.1.2. Договору).

За пунктом 5.3. договору умови оплати є такими: 50% від вартості продукції попередня оплата, залишок протягом 90 календарних днів після поставки продукції. Інші форми оплати регулюються додатковими угодами або Специфікаціями.

Як вбачається з матеріалів справи постачальник поставив покупцю продукцію дорнові заготовки всього на загальну суму 3 296803,10 грн., у тому числі ПДВ 549 467,18грн., що підтверджується накладними: № 19053 від 19.05.2010р. на суму 611 784,31грн., № 31054 від 31.05.2010р. на суму 464 024,83грн., № 7061 від 07.06.2010р. на суму 729 086,00грн., № 10061 від 10.06.2010р. на суму 658 728,65грн., № 15062 від 15.06.2010р. на суму 658 728,65грн., № 17061 від 17.06.2010р. на суму 174 450,66грн.

На відвантажену продукцію постачальник передав покупцю наступні податкові накладні: № 19041 від 19.04.2010р. ПДВ - 60000,00грн., №22041 від 22.04.2010р. ПДВ 48 333,33грн., № 29041 від 29.04.2010р. ПДВ 35 000,00грн., № 18051 від 18.05.2010р. ПДВ 18 333,33грн., № 28051 від 28.05.2010р. ПДВ 18 333,33грн., № 7061 від 07.06.2010р. ПДВ 85 815,86грн., № 10061 від 10.06.2010р. ПДВ -109 788,11грн., № 15062 від 15.06.2010р. ПДВ - 109788,11грн., № 17061 від 17.06.2010р. ПДВ - 29075,11грн.

За поставлений товар позивач розрахувався з відповідачем в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 46-57).

Позивач та відповідач не заперечують про те, що договір виконано в повному обсязі. Крім того, позивач зазначає, що отримана позивачем продукція (дорнові заготовки) у подальшому була реалізована ВАТ "Інтерпайп НТЗ" (ідентифікаційний код 05393116) згідно договору від 17.03.2010р. №511100734.

Позивач просить визнати договір поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р., укладений між позивачем та відповідачем, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог щодо недійсності договору поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р. позивач посилається на результати планової перевірки ПП "АГРОПОЛІС", з питань дотримання цим підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010р., проведеної Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яка вважає, що ПП "АГРОПОЛІС" не має права на податковий кредит та валові витрати, які сформовані за рахунок фінансово-господарських операцій з ПТВП "МПК КОНТАКТ", так як ПТВП "МПК КОНТАКТ" вів господарську діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам та має ознаки "податкової ями", тобто, оскаржуваний договір поставки є недійсним на підставі ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки є фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо недійсності договору поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р. не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 43 ГК України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. За статтею 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов"язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства. Частина 2 ст. 180 ГК України передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов"язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір зазагальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленогопечатками.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст. 179 ГК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж на виконання правочину були передані майно або майнові права, правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести відсутність у учасника правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Договір поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р. укладено в письмовій формі, підписано уповноваженими особами сторін, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується досягненням згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, ціни та строку дії договору) та повним взаємним виконанням. Зазначена угода була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджено первинними документами (податковими накладними та накладними на отримання товару) та відповідним прийняттям їх шляхом оплати.

У матеріалах справи наявні засвідчені копії накладних на отримання товару, платіжних доручень, що оформлені у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку операцій з отримання матеріальних цінностей.

Пояснення представника позивача, із посиланням на результати перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська , що такий правочин не був спрямований на реальне здійснення господарських операцій та був оформлений лише документально, не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевказане позовні вимоги позивачає необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовам договору поставки № 9/04-1 від 09.04.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

СуддяВ.І. Петрова Повне рішення складено 29.06.2011р.