Постанова № 16534932, 23.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" червня 2011 р. Справа № 48/500

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В.,

Бакуліної С.В.,

Полянського А.Г.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"

на постановувід 06.04.2011

Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду міста Києва № 48/500

за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"

про стягнення 2318036,73 грн.,

за участю представників: позивача Куриляк Я.І.

відповідачане з’явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.2010 (суддя Бойко Р.В.) повністю задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1694990,37 грн., комунальним платежам у розмірі 18339,09грн., індексації орендної плати у розмірі 277723,99 грн., пені за прострочення сплати орендних платежів у розмірі 194307,83 грн., пені за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексації у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 2264,19 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексації у розмірі 593,49 грн., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30 грн. та збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3757,26 грн.

Київський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 06.04.2011 (колегія суддів у складі Коршун Н.М., суддів Михальської Ю.Б., Корсака В.А.) рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 змінив, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фактор Капітал” (03150, м. Київ, вул. Тельмана, 5, ідентифікаційний код 31871186) на користь Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 1694990 (один мільйон шістсот дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 37 коп., заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 14671 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 27 коп., індексацію орендної плати у розмірі 277723 (двісті сімдесят сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 99 коп., пеню за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 194307 (сто дев’яносто чотири тисячі триста сім) грн. 83 коп., пеню за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 34 коп., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278 (тридцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 87 коп., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять ) грн. 35 коп., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексу інфляції у розмірі 593 (п’ятсот дев’яносто три) грн. 49 коп., збитки від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893 (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 30 коп., збитки від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3005,80 (три тисячі п’ять) грн. 80 коп., державне мито у розмірі 23129 (двадцять три тисячі сто двадцять дев’ять) грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ."

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 у справі № 48/500 залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. ст. 530, 614, 625 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.06.2011 № 03-5/320 для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів в складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Полянського А.Г.

В судовому засіданні касаційної інстанції 09.06.2011 в присутності представників сторін оголошено перерву до 23.06.2011 до 12 годин.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 23.06.2011 не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 23.06.2011 пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 14.10.2009 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №025-03/4/141009, за умовами якого орендодавець передає, орендар приймає в строкове платне користування нежитлові, пристосовані для розміщення офісу приміщення загальною площею 1194,73 кв.м (згідно технічного паспорту будівлі (БТІ) та акту приймання приміщень додаток №2) за адресою: м. Київ, вул. Тельмана, 5 літера "А" (6 поверх) 1061,5 кв. м, літера "А" сходові клітини 1-6 поверх 119,73 кв. м, літера "Б" 13,5 кв.м, відновною вартістю приміщень 60194055 грн. (п. 2.1 договору); приміщення передаються в оренду орендодавцем орендарю з 14.10.2009 до 13.10.2010 про що складається акт приймання приміщень (п. 3.1. договору); розмір орендної плати за перший місяць оренди складає: за 1 кв.м приміщень 167,00 грн., крім того ПДВ 33,40 грн., загальний розмір орендної плати складає 239423,89 грн., в тому числі ПДВ 39903,98 грн. (п. 4.1 договору); орендар сплачує орендну плату кожного місяця за попередній місяць фактичного користування приміщеннями на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем до 15 числа наступного місяця, протягом 3 днів з дня отримання таких рахунків. У разі якщо користування приміщеннями починається не з початку місяця, то орендна плата сплачується за фактичне використання приміщень (п. 4.3 договору); всі суми, належні до сплати орендодавцю за цим договором, мають бути сплачені шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця (п. 4.4 договору).

14.10.2009 між сторонами підписано акт приймання приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлові приміщення загальною площею 1194,73 кв.м.

На виконання умов договору позивачем виставлені відповідачеві для сплати орендних платежів рахунки-фактури №10/025-03/4/141009 від 18.11.2009, №12/025-03/4/141009 від 07.12.2009, №12/025-03/4/141009 від 05.01.2010, №01/025-03/4/141009 від 03.02.2010, №02/025-03/4/141009 від 02.03.2010, №03/025-03/4/141009 від 01.04.2010, 04/025-03/4/141009 від 06.05.2010, №05/025-03/4/141009 від 07.06.2010, №06/025-03/4/141009 від 02.07.2010, №07/025-03/4/141009 від 05.08.2010, №08/025-03/4/141009 від 02.09.2010 та №09/025-03/4/141009 від 30.09.2010 на загальну суму 2644990,37 грн., які відповідач у період з 01.06.2010 по 08.10.2010 оплатив частково суму орендної плати в розмірі 950000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №14572, №14573, №14574 від 01.06.2010, №28260 та №28261 від 22.06.2010, №32978 та №32979 від 01.07.2010, платіжними дорученнями №93671 від 11.08.2010, №95553 та №95554 від 08.10.2010, в зв’язку з чим заборгованість відповідача за період з березня по жовтень 2010 р. становить 1694990,37 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.7 договору орендар сплачує орендодавцю комунальні послуги пропорційно займаній площі приміщень в будинку згідно рахунків, виставлених орендодавцем, збільшених на ПДВ, до 10 числа кожного місяця наступного за місяцем отримання орендарем комунальних послуг. Інші витрати орендодавця, пов’язані з експлуатацією приміщень, сплачуються орендарем на підставі окремих рахунків орендодавця, збільшених на ПДВ, до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Позивачем на виконання вказаного пункту договору виставлено відповідачеві для сплати комунальних послуг рахунки-фактури №10/025-03/4/141009com від 18.11.2009, №11/025-03/4/141009com від 16.12.2009, №01/025-03/4/141009com від 30.12.2009, №01/025-03/4/141009com від 14.01.2010, №01/025-03/4/141009com від 19.01.2010, №01/025-03/4/141009com від 11.02.2010, №02/025-03/4/141009com від 17.03.2010, №03/025-03/4/141009com від 12.04.2010, №04/025-03/4/141009com від 17.05.2010, №05/025-03/4/141009com від 11.06.2010, №06/025-03/4/141009com від 02.07.2010, №07/025-03/4/141009com від 11.08.2010, №08/025-03/4/141009com від 09.09.2010 та №09/025-03/4/141009com від 30.09.2010 на загальну суму 174095,81 грн., які оплачені відповідачем частково на суму 155756,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №94399 від 01.09.2010, звідки заборгованість за надані комунальні послуги становить 18339,09 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією №025-03/2099 від 24.03.2010, в якій просив погасити заборгованість по сплаті орендних та комунальних платежів, проте, докази погашення заборгованості відсутні, в зв’язку з чим позивач вимагає стягнення цих платежів з нарахуванням пені, інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли одностайного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1694990,37 грн., індексації орендної плати у розмірі 277723,99 грн., пені за прострочення сплати орендних платежів в розмірі 194307,83 грн., пені за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку із застосуванням індексації у розмірі 2888,34 грн., 3% річних від простроченої суми по орендним платежам у розмірі 33278,87 грн., 3% річних від простроченої суми по комунальним платежам у розмірі 2264,19 грн., 3% річних від простроченої суми по частині орендної плати, що утворились у зв’язку із застосуванням індексації у розмірі 593,49 грн., втрат від інфляції по орендним платежам у розмірі 89893,30 грн. та втрат від інфляції по комунальним платежам у розмірі 3757,26 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій розійшлися у висновках щодо розміру заборгованості по комунальним платежам, який підлягає стягненню з відповідача. Апеляційний господарський суд, змінюючи в цій частині рішення місцевого господарського суду, зазначив, що призначені місцевим господарським судом до стягнення 18339,09 грн. не можуть вважатися обґрунтованою сумою заборгованості, оскільки орендодавець, нараховуючи суми витрат на комунальні послуги, безпідставно збільшував їх на суму ПДВ. Так, за приписами п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Таким чином, позивач не мав права відносити собі до податкового кредиту ту суму ПДВ, що була йому виставлена в рахунках на обслуговування будівлі спеціалізованими підприємствами по забезпеченню тепловою енергією, електроенергією та водопостачанням в частині, що пропорційна зайнятій відповідачем площі приміщення. Втім, позивач надсилав відповідачеві рахунки по комунальним платежам з вартістю послуг від спеціалізованого підприємства, в який вже було включено ПДВ, та вдруге збільшував їх на ПДВ.

Відтак, апеляційний господарський суд, здійснивши власний перерахунок вартості вказаних комунальних послуг, дійшов правомірного висновку, що стягненню підлягає 14671,27 грн., тобто, за відрахуванням вдруге нарахованого ПДВ.

При цьому, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій керувались наступним.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості по орендним платежам та нарахованих на ці платежі пені, інфляційних втрат та 3% річних, основної заборгованості по комунальним платежам та нарахованих на ці платежі інфляційних втрат та 3% річних, а також додаткових вимог, пред’явлених під час розгляду справи, про стягнення індексації орендної плати у розмірі 277723,99 грн., позивач довів за допомогою належних засобів доказування, натомість відповідач цих вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо своєчасного і в повному обсязі сплати цих платежів у спірний період не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог в цій частині та вважає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини та докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості висновку судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 2888,34 грн. пені та 593,49 грн. 3% річних за прострочення сплати частини орендної плати в сумі 277723,99 грн., що утворилась у зв’язку із застосуванням індексації, враховуючи таке.

Пунктом 4.2 договору оренди нежитлових приміщень №025-03/4/141009 від 14.10.2009 передбачено, що індексація орендної плати здійснюється шляхом перемноження між собою помісячних індексів інфляції, що офіційно встановлені та оприлюднені Держкомстатом України за відповідний період та суми орендної плати за цей період. Різниця між фактично сплаченою орендною платою та проіндексованою згідно з цим пунктом договору орендною платою підлягає сплаті орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3-х днів з дня його виставлення орендодавцем.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що орендодавцем щомісячний розмір орендної плати не збільшувався, оскільки щомісячна індексація не застосовувалася, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, надісланими орендарю, в зв’язку з чим право на індексацію орендної плати було використане позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції і вимоги про стягнення різниці між фактично нарахованою орендною платою та проіндексованою в сумі 277723,99 грн. заявлені позивачем лише 14.10.2010 згідно з рахунком-фактурою №01/025-03/4/141009ind від 12.10.2010, надісланим відповідачеві для сплати орендного платежу з урахуванням індексації за період з 14.10.2009 по 14.09.2010, що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" №7191.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно визначили наявність правових підстав для стягнення цієї суми.

При цьому, колегією суддів відхиляються як помилкові доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій застосували індексацію на суму боргу, на яку вже було нараховано індекс інфляції і не мали правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції по орендним платежам в розмірі 89893,30 грн. та індексацію орендної плати у розмірі 277723,99 грн. одночасно.

Так, згідно з матеріалами справи, призначена до стягнення сума 277723,99 грн. є сумою різниці між первинно зазначеною в договорі орендної платнею та збільшеною згідно з п. 4.2 договору на індекс інфляції орендною платнею за весь час оренди і за своєю правовою природою є грошовим зобов’язанням орендаря з внесення саме орендної плати із врахуванням індексації, а не відповідальністю за порушення грошових зобов’язань, що встановлена нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування на суму простроченого грошового зобов’язання втрат від інфляції та 3% річних за весь період прострочення.

Що ж до суми 89893,30 грн., то це є сумою інфляційних втрат від несвоєчасно внесеної первинно нарахованої орендної платні (1694990,37 грн.) за весь час прострочення її внесення і є санкцією за своєю правовою природою. Таким чином, зазначені суми мають різне походження і не виникли внаслідок нарахування інфляції на інфляцію, як вважає скаржник.

Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що вимоги зі сплати різниці між фактично нарахованою і проіндексованою орендною платою пред’явлені відповідачеві під час розгляду справи, а до того моменту не заявлялися, відтак, відсутні будь-які підстави вважати, що в даному випадку має місце факт прострочення боржника по цій вимозі. Отже, не підлягає стягненню нараховані на цю суму різниці пеня за прострочення її сплати у розмірі 2888,34 грн. та 3% річних у розмірі 593,49 грн.

Стосовно інших доводів касаційної скарги, які стосуються правильності визначення суми комунальних платежів, що підлягає нарахуванню та стягненню, наявності переплати по комунальним платежам, колегія суддів констатує, що розмір зазначених величин був предметом встановлення, дослідження та оцінки під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій і є фактичними обставинами справи, встановлення яких не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, колегія суддів позбавлена можливості перевірити обґрунтованість їх визначення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення і постанова у справі підлягають частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 2888,34 грн. пені та 593,49 грн. 3% річних за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку з її індексацією, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів в іншій частині та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" задовольнити частково

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 48/500 справі скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 2888,34 грн. пені та 593,49 грн. 3% річних за прострочення сплати частини орендної плати, що утворилась у зв’язку з її індексацією, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у цій справі залишити без змін.

Головуючий суддя                               К.В. Грейц

Судді           С.В. Бакуліна

                                                                                                                                  А.Г.Полянський