Постанова № 16534769, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2011 року 16:46 № 2а-15638/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Стиль»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010 № 0000382333/0 за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.11.2010 №147),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 20.04.2010 №2266/9/10),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.04.2011 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Стиль»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010 № 0000382333/0.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2010 та від 09.12.2010 було відкрито провадження в адміністративній справі закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

13.01.2011, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 2.5.15 Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 03.12.2009 №129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 за № 1247/17263, у зв'язку з припиненням повноважень судді Пилипенко О.Є., справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи №2а-15638/10/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2011 прийнято справу до свого провадження суддею Огурцовим О.П.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Під час невиїзної документальної перевірки позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах, з ТОВ «Зетта-Фін»за квітень 2010 року та ТОВ «Штудіан»за квітень, травень 2010 року було встановлено, що в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Текс-Стиль» у періоді, який перевірявся, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 242154,86 грн., у тому числі: за квітень 2010 року на суму 181855,13 грн. та за травень 2010 року на суму 60299,73 грн.

Позивач категорично не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та винесеному на його підставі податковому повідомленні-рішенні, і вважає їх упередженими, субєктивними, такими, що не відповідають дійсним обставинам та суперечать чинному законодавству України.

У позовній заяві та наданій 24.11.2010 через канцелярію суду заяві щодо додаткового правового обґрунтування позовних вимог, позивач наголошує на тому, що господарські операції між ТОВ «Текс-Стиль»та ТОВ «Штудіан», а також господарські операції між ТОВ «Текс-Стиль»та ТОВ «Зетта-Фін»були повязані з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), є такими, що відбулися, відповідають зобовязанням сторін, відображеним в укладених відповідних договорах та потверджується первинними документами, які містять відомості про дані господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На обґрунтування позовних вимог позивачем, крім іншого, було надано суду копії:

-сторінок книги обліку довіреностей;

-договору поставки від 02.02.2010 №09/02-2 між ТОВ «Штудіан»та позивачем; до вказаного договору: специфікацій, видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку; -договору купівлі-продажу від 20.01.2010 №20/01-01 між ТОВ «Зетта-Фін»та позивачем; до вказаного договору: специфікацій, видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку; -свідоцтв про реєстрацію ТОВ «Штудіан», ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Ізара-Торг»платниками податку на додану вартість;

-довідок від 08.11.2010 №2-2-1-3/292 та №2-2-1-3/293 виданих ПуАТ «СЕБ Банк»

-сторінок Складської книги;

-договору оренди і виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 01.01.2010 між ЗАТ «Київметал»та позивачем; до вказаного договору: акту приймання-передачі майна; -договору оренди вантажного автомобіля від 04.04.2008 між фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та позивачем; до вказаного договору: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку; -договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.03.2009 №5/15/2 між ТОВ «Нова пошта»та позивачем; до вказаного договору: умов перевезення вантажів ТОВ «Нова пошта», товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень; -договорів поставки між позивачем, як постачальником та Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця», як покупцем; до таких договорів: специфікацій, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, виписок по рахунку; -копії уточнюючого розрахунку зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.09.2010;

-податкових накладних від ТОВ «Ізара-Торг»від 14.05.2010 №22, №23 та від 28.05.2010 №91, №92;

-видаткових накладних, довіреностей на отримання товару та доказів отримання оплати за поставлений товар по наступних підприємствах: ВАТ «Готель «Премєр Палац», ПП «Санрайз Готель», ТОВ «Готель «Харків», ВАТ «Санаторій Аквадар», ЗАТ «Готель Чічіков», ТОВ «ХоДоС», Вагонної дільниці Київ-Пасажирський ДТГО «ПЗЗ», ТОВ «Пальміра-Палас», ТОВ «СОБІ», ТОВ «Рейкарц хотел менеджмент», ЗАТ «Готель Ореанда», Грін ер компані ТОВ, ТОВ «Тріумф», Київського університету культури, ПП «Кейтерінг-сервіс», ПП «Еко-Техна», ТОВ «Інтерн», Пансіонату дитячий оздоровчий табір «Променистий»ППЗ, СП «Гранд-Готель», ТОВ «Донбас Арена», ВАТ «Санаторій Аквадар», ТОВ «Готель «Бристоль», ЗАТ «Максим М», ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», ТОВ «7 днів», ТОВ «АРК СПА», ТОВ «Крим-фінанс».

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, 09.12.2010 представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним. Перевіркою взаємовідносин ТОВ «Текс - Стиль»з ТОВ «Зетта - Фін»та ТОВ «Штудіан»встановлено, що ТОВ «Зетта - Фін»не подано декларації з податку на додану вартість за квітень 2010, а ТОВ «Штудіан»- за квітень - травень 2010 року відповідно до даних «АІС співставлення ПЗ та ПК». Таким чином, ТОВ «Текс - Стиль» завищено податкового кредиту у періоді, який перевірявся на загальну суму 242154,86 грн.

Відповідно до бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»ТОВ «Зетта - Фін»не задекларовано та не відображено податкові зобовязання з податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, по ТОВ «Текс-Стиль»на загальну суму 66251,46 грн., у тому числі за квітень місяць 2010 року у сумі 66251,46 грн. Також, ТОВ «Штудіан»не задекларовано та не відображено податкові зобовязання з податку на додану вартість по ТОВ «Текс-Стиль»на загальну суму 175903,40 грн., у тому числі за квітень 2010 року на суму 115603,67 грн. та травень 2010 року - 60299,73 грн.

Відповідач, наголошуючи на тому, що розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду, вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382333/0 від 22.09.2010 року в розмірі 363232,30 грн. винесено правомірно.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечення підтримала, надала додаткові усні пояснення та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2010 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Стиль»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах, з товариством з обмеженою відповідальністю «Зетта-Фін»за квітень 2010 року та з ТОВ «Штудіан» за квітень, травень 2010 року. Дотримання відповідачем вимог щодо підстав та порядку проведення перевірки, позивач не оскаржував.

За результатами перевірки відповідачем було зроблено висновок, що позивачем порушено підпункт 7.2.3 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 242154,86 грн. та складено акт від 06.09.2010 №3846/23-621-32771206 про результати документальної невиїзної перевірки.

До такого висновку відповідач дійшов у звязку з тим, що у ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Зетта-Фін»не подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а ТОВ «Штудіан»не подано декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, що підтверджується даними АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Товарність та реальність господарських операцій між позивачем, ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Штудіан»відповідачем перевірено не було.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва 22.09.2010 винесено податкове повідомлення рішення №0000382333/0 з визначенням податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 363232,30 грн., з яких 242154,80 грн. основного платежу та 121077,40 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач, 14, 15 та 23 вересня 2010 року подав до канцелярії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва заперечення та додаткові заперечення на вказаний акт перевірки.

20.09.2010 позивачем було отримано відповідь на заперечення, яким повідомлено про те, що акт перевірки від 06.09.2010 року № 3846/23-621-32771206 залишений без змін, та 22.09.2010 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382333/0.

11.10.2010 позивачем була подана відповідачеві скарга на вказане податкове повідомлення-рішення, однак, на момент звернення до суду рішення по даній скарзі не прийнято, оскільки 01.11.2010 позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та пятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем, ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Штудіан»реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Штудіан»товарів, робіт та послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобовязано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у періоди, які перевірялися податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Штудіан», а саме.

Між позивачем та ТОВ «Штудіан»09.02.2010 було укладено Договір поставки №09/02-02, відповідно до якого ТОВ «Штудіан»зобовязується передати у власність ТОВ «Текс-Стиль»продукцію, що визначається специфікаціями № 1 та № 2 (додаються до договору).

Відповідно до копій актів прийому-передачі, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, платіжних доручень та виписок по рахунку, які наявні у матеріалах справи, позивачем було отримано від ТОВ «Штудіан»відповідну продукцію та оплачено її вартість. За результатами даних господарських операцій позивачем було отримано від ТОВ «Штудіан»податкові накладні №750104 від 01.04.2010, №730104 від 01.04.2010, №740104 від 01.04.2010, №381304 від 13.04.2010, №391304 від 13.04.2010, №371304 від 13.04.2010, №381904 від 19.04.2010, №401904 від 19.04.2010, №391904 від 19.04.2010.

Довідкою від 08.11.2010 №2-2-1-3/293, виданою ПуАТ „СЕБ Банк», підтверджується, що позивачем здійснювалося перерахування коштів на рахунок ТОВ «Штудіан»частинами, що відповідало вартості продукції, яка передавалася.

Також, отримання позивачем від ТОВ «Штудіан»відповідних товарів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями сторінок зі складської книги №3 позивача, яка затверджена директором відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

20.01.2010 позивачем було укладено з ТОВ «Зетта-Фін»договір купівлі-продажу №20/01-01, за яким ТОВ «Зетта-Фін»зобовязується передати у власність ТОВ «Текс-Стиль»продукцію, яка визначається специфікаціями №1, №2, №3 та №4 (додаються до договору).

Відповідно до копій актів прийому-передачі, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, платіжних доручень та виписок по рахунку, які наявні у матеріалах справи, позивачем було отримано від ТОВ «Зетта-Фін»відповідну продукцію та оплачено її вартість. За результатами даних господарських операцій позивачем було отримано від ТОВ «Зетта-Фін»податкові накладні №3928 від 01.04.2010, №3829 від 01.04.2010, №4503 від 16.04.2010, №4502 від 16.04.2010, №4504 від 16.04.2010, №4501 від 16.04.2010.

Довідкою від 08.11.2010 № 2-2-1-3/292, виданою ПуАТ „СЕБ Банк», підтверджується, що позивачем здійснювалося перерахування коштів на рахунок ТОВ «Зетта-Фін»частинами, що відповідало вартості продукції, яка передавалася.

Також, отримання позивачем від ТОВ «Штудіан»відповідних товарів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями сторінок зі складської книги №2 позивача, яка затверджена директором відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів».

У подальшому позивачем було реалізовано отриманий від ТОВ «Штудіан»та ТОВ «Зетта-Фін»товар наступним підприємствам ВАТ «Готель «Премєр Палац», ПП «Санрайз Готель», ТОВ «Готель «Харків», ВАТ «Санаторій Аквадар», ЗАТ «Готель Чічіков», ТОВ «ХоДоС», Вагонній дільниці Київ-Пасажирський ДТГО «ПЗЗ», ТОВ «Пальміра-Палас», ТОВ «СОБІ», ТОВ «Рейкарц хотел менеджмент», ЗАТ «Готель Ореанда», Грін ер компані ТОВ, ТОВ «Тріумф», Київському університету культури, ПП «Кейтерінг-сервіс», ПП «Еко-Техна», ТОВ «Інтерн», Пансіонату дитячий оздоровчий табір «Променистий»ППЗ, СП «Гранд-Готель», ТОВ «Донбас Арена», ВАТ «Санаторій Аквадар», ТОВ «Готель «Бристоль», ЗАТ «Максим М», ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», ТОВ «7 днів», ТОВ «АРК СПА», ТОВ «Крим-фінанс», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару та банківськими виписками по рахунку.

Факт транспортування товарів при отриманні їх позивачем від ТОВ «Штудіан»та ТОВ «Зетта-Фін»та зберіганні таких товарів, а також транспортування таких товарів при подальшому їх продажу, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договору оренди вантажного автомобіля від 04.04.2008 №18, договору по надання транспортно-експедиторських послуг від 03.03.2009 №5/15/2, договору оренди і виконання вантажно-розвантажувальних робіт від 01.01.2010 №45, товарно-транспортних накладних, сторінок складських книг №2 та №3, платіжних доручень та банківських виписок по рахунку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінали податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно зі підпунктом 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З аналізу зазначених норм вбачається, що ними щодо покупця товару передбачено тільки обов'язок щодо зберігання податкових накладних та право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника у разі відмови з його боку надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущено порушення зазначених норм, оскільки, як не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, позивачем зберігання та облік податкових накладних проводився належним чином.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

З аналізу зазначених норм права випливає те, що платник податку на додану вартість не може включати до складу податкового кредиту та несе відповідальність за включення до нього суми податку не підтвердженої податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), тільки відсутність зазначених документів позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до складу податкового кредиту суми сплаченої постачальникам товару в ціні придбання.

Суд дійшов висновку про те, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальниками товарів в ціні придбання, в сумі, що перевищує суму податкового зобов'язання за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів своїх податкових зобов'язань, у випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документи на підтвердження розміру такого податкового кредиту. Посилання відповідача на те, що у разі неподання підприємствами постачальниками до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний період, позивач не мав права на податковий кредит за операціями з такими постачальниками на підстави виписаних ними податкових накладних, є необґрунтованим, оскільки ні Порядком заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, ні нормами Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості визнання податкової накладної недійсною у випадку неподання підприємствами - постачальниками до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших аргументів, крім не подання контрагентами позивача декларацій з податку на додану вартість відповідачем, а також доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, зокрема, доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, яким останній поставляв придбані у ТОВ «Штудіан»та ТОВ «Зетта-Фін»товари, не наведено.

Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, який було подано позивачем відповідачеві 07.09.2010, у травні 2010 року, сума податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 60299,73 грн. була нарахована позивачем по господарських операціях не з ТОВ «Штудіан», а з ТОВ «Ізара-Торг», правовідносини з яким не були предметом проведеної Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва 06.09.2010 документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Стиль». Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Відтак, оскільки розмір податкового кредиту повністю підтверджується податковими накладними, а позивач не може нести відповідальності за неподання, визнання «недійсними», або відсутність показників в деклараціях з податку на додану вартість своїх контрагентів; з урахуванням того, що під час судового розгляду справи, було доведено реальність та товарність фінансово-господарських операцій між позивачем, ТОВ «Штудіан»та ТОВ «Зетта-Фін», а також, що податковим органом помилково було встановлено факт нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 60299,73 грн. по господарських операціях у травні 2010 року з ТОВ «Штудіан», а не з ТОВ «Ізара-Торг», суд, дійшов висновку про те, що позивач правомірно нарахував податковий кредит за квітень 2010 року на суму 181855,13 грн. та травень 2010 року на суму 60299,73 грн., а відповідач помилково встановив, що позивачем було порушено підпункт 7.2.3 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 №0000382333/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано платіжне доручення від 29.10.2010 №625 про сплату судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Стиль" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2010 №0000382333/0 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 22.09.2010 №0000382333/0.

3. Судові витрати у сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-Стиль" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2011.

Суддя О.П. Огурцов