Постанова № 16534765, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2011 року № 2а-14527/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 21202308 від 05.10.2010, № 21212308 від 05.10.2010, № 21242308

від 05.10.2010, № 21252308 від 05.10.2010, № 21222308 від 05.10.2010, №21232308 від 05.10.2010, № 21622308 від 11.10.2010, № 21632308 від 11.10.2010, № 21682308 від 11.10.2010, № 21692308 від 11.10.2010, № 21642308 від 11.10.2010, №21652308 від 11.10.2010, №21752308 від 13.10.2010, № 21762308, від 13.10.2010, №21782308 від 13.10.2010, № 21792308 від 13.10.2010, № 21722308 від 13.10.2010, № 21732308 від 13.10.2010, № 21822308 від 13.10.2010, № 21832308 від 13.10.2010, № 21842308 від 13.10.2010 ,

№ 21852308 від 13.10.2010 за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 04.01.2011)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 5197/9/10-109 від 29.03.2010)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.10.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 21202308 від 05.10.2010, № 21212308 від 05.10.2010, № 21242308 від 05.10.2010, № 21252308 від 05.10.2010, № 21222308 від 05.10.2010, №21232308 від 05.10.2010, № 21622308 від 11.10.2010, № 21632308 від 11.10.2010, № 21682308 від 11.10.2010, № 21692308 від 11.10.2010, № 21642308 від 11.10.2010, №21652308 від 11.10.2010, №21752308 від 13.10.2010, № 21762308, від 13.10.2010, №21782308 від 13.10.2010, № 21792308 від 13.10.2010, № 21722308 від 13.10.2010, № 21732308 від 13.10.2010, № 21822308 від 13.10.2010, № 21832308 від 13.10.2010, № 21842308 від 13.10.2010, № 21852308 від 13.10.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки програмне забезпечення технічного комплексу самообслуговування не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні зазначеного Закону, а операції які через нього проводяться віднесені до касових та пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", оскільки позивачем не здійснюється торгівельна діяльність, а лише здійснюється приймання платежів від платників для подальшого переказу на корить інших осіб та комісію він отримує виключно у безготівковій формі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2010 було відкрито провадження в адміністративній справі.

26.01.2011, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 2.5.15 Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 03.12.2009 №129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 за № 1247/17263, у зв'язку з припиненням повноважень судді Степанюка А.Г., справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а- 14527/10/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 24.02.2011.

Судове засідання 24.02.2011 було відкладено на 21.03.2011 у зв'язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 21.03.2011 оголошувалась перерва до 31.03.2011.

У судовому засіданні 31.03.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.03.2011 заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскільки оплата (розрахункова операція) і укладення договору (продаж товарів надання послуг) відбувається на платіжних терміналах позивача та зазначені термінали не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому порядку, то відповідачем допущено порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та з огляду на те, що надання послуг передплаченого мобільного зв'язку є діяльністю пов'язаною з продажем товарі (в тому числі послуг), а тому є об'єктом правового регулювання Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та позивач здійснюючи зазначену діяльність зобов'язаний був придбати торговий патент.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2010 Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області, 13.09.2010 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області, 14.09.2010 Державною податковою інспекцією у місті Трускавець, 16.09.2010 та 17.09.2010 Державною податковою інспекцією у Автономній республіці Крим, 16.09.2010 Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією міста Кривий Ріг, 17.09.210 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області, 20.09.2010 Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області, 23.09.2010 Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська, 23.09.2010 та 24.09.2010 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області було проведено перевірки за дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів ліцензій господарських одиниць суб'єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс".

Перевірками було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс" пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

За результатами перевірок складено акти №000062/2655/2076/2308 від 24.09.2010, №022908/2655/2078/2308 від 20.09.2010, №022767/2655/2023/2308 від 09.09.2010, №020922/2655/2025/2308 від 14.09.2010, №80328/2655/2024/2308 від 13.09.2010, №004572/2655/2066/2308 від 16.09.2010, №004583/2655/2070/2308 від 17.09.2010, №00628/2067/26/55/23 від 17.09.2010, №000364/2074/26/55/23 від 16.09.2010, №004180/2080/26/55/23 від 23.09.2010 та № 004184/2081/26/55/23 від 23.09.2010.

На підставі зазначених актів перевірки винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 21762308 від 13.10.2010, № 21792308 від 13.10.2010, № 21212308 від 05.10.2010, № 21252308 від 05.10.2010, № 21232308 від 05.10.2010, № 21632308 від 11.10.2010, № 21692308 від 11.10.2010, № 21652308 від 11.10.2010, № 21732308 від 13.10.2010, № 21832308 від 13.10.2010, № 2182308 від 13.10.2010 та за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 21752308 від 13.10.2010, № 21782308 від 13.10.2010, № 21202308 від 05.10.2010, № 21242308 від 05.10.2010, № 21222308 від 05.10.2010, № 21622308 від 11.10.2010, № 21682308 від 11.10.2010, № 21642308 від 11.10.2010, № 31722308 від 13.10.2010, № 21822308 від 13.10.2010, № 21842308 від 13.10.2010.

Позивач не погоджується з винесеними рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на те, що програмне забезпечення технічного комплексу самообслуговування не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки воно не включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку його застосування та операції, які здійснюються за допомогою забезпечення технічного комплексу самообслуговування віднесені постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 6378 від 15.12.2004 до касових операцій, а квитанції, що ними видаються, відповідно до пункту 1.2 зазначеної постанови є касовими документами, а тому в контексті пункту 2 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначена діяльність програмного забезпечення технічного комплексу самообслуговування без застосування реєстратора розрахункових операцій зазначений Закон не визначає порушенням. Також позивач зазначив про те, що у зв'язку з автономністю процесу надання послуги без допомоги оператора (обслуговуючого персоналу) реєстратори розрахункових операцій в силу пункту 13 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не застосовуються. Водночас позивач зазначив про протиправність одночасного застосування штрафних (фінансових) санкцій за пунктами 1 та 2 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки пункт 1 статті 17 зазначеного Закону може застосовуватися виключно в разі відсутності реєстратора розрахункових операцій, а пункт 2 зазначеної статті застосовуватися в разі його наявності, але без переведення у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Також позивач зазначив про те, що ним не здійснюється торгівельна діяльність, а лише здійснюється приймання платежів від платників для подальшого переказу на користь інших осіб, а комісією він отримує виключно у безготівковій формі, а також враховуючи те, що передплачені послуги мобільного зв'язку не відносяться, а ні до побутових послуг, які підлягають патентуванню, а ні до послуг у сфері грального бізнесу, то Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" не розповсюджується на його діяльність.

Відповідач не погоджується з позицією позивача з огляду на те, що позивач здійснює реалізацію послуг мобільного зв'язку, наданих мобільними операторами через мережу платіжних терміналів, однак при цьому не є оператором мобільного зв'язку в Україні, тобто здійснює реалізацію продукції не власного виробництва, а оплата (розрахункова операція) і укладення договору (продаж товарів надання послуг) відбувається на платіжних терміналах позивача, а тому він зобов'язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій, у той час, як платіжні термінали позивача не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановлену порядку. Водночас відповідач зазначив про те, що здійснення торгівельних операцій через програмне забезпечення технічного комплексу самообслуговування, а саме продаж передплачених послуг (мобільних ваучерів тощо) та продаж товарів не підпадає під дію постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 6378 від 15.12.2004. Також відповідач зазначає про те, що діяльність позивача є діяльністю пов'язаною з продажем товарі (в тому числі послуг), а тому є об'єктом правового регулювання Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

З аналізу даної норми вбачається, що обовязок з застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлений для визначених субєктів господарювання при здійсненні розрахунку, з визначенням готівкового та необмеженої кількості видів безготівкового розрахунку. Водночас хоча нормами статті 1 зазначеного Закону передбачено його застосування для сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, проте, дане визначення статті 1 не встановлює обмеження застосування реєстраторів розрахункових операцій конкретними видами діяльності та його сфера дії може поширюватись і на інші сфери господарювання, що зокрема підтверджується забороною встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Статтею 703 Цивільного кодексу України встановлено, що договір роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару.

З аналізу зазначених норм права та враховуючи те, що в даному випадку договір є укладеним після внесення коштів шляхом вчинення покупцем конклюдентних дій та плата (розрахункова операція) і укладення договору (продаж товарів надання послуг) відбувається на платіжних терміналах, вбачається, що господарська діяльність позивача підпадає під положення статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тому позивач зобовязаний застосовувати реєстраторів розрахункових операцій.

Норми щодо незастосування (виключення) реєстраторів розрахункових операцій наведені у статті 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", однак серед норм статті 9 не визначено діяльності з прийняття коштів для переказу їх на розрахункові рахунки підприємств.

Посилання позивача на те, що він здійснює продаж товарів у системі електронної торгівлі (комерції), в якій відповідно до пункту 13 статті 9 зазначеного Закону не застосовуються реєстратори розрахункових операцій, є необґрунтованими з огляду на те, що вони ґрунтуються на положеннях інструкції з обслуговування ПТКС, яка не є нормативно-правовим актом та пункті 1.4 розділу 1 постанови Національного банку України "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" № 223 від 30.04.2010, пунктами 1.2 та 1.3 розділу 1 якого встановлено, що це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) до емісії банками, філіями іноземних банків (далі - банки) спеціальних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням та його вимоги поширюються на платіжні організації, членів та учасників платіжних систем, які є суб'єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням спеціальних платіжних засобів цих платіжних систем, а в пункті 1.4 розділу 1 якого надано значення термінів, в якому вони вживаються саме у даному Положенні, у той час, як позивач не належить до жодної з організацій перелічених в пункті 1.3 розділу 1 зазначеного Положення.

З урахуванням наведеного та враховуючи те, що платіжні термінали позивача були не переведені у фіскальний режим роботи, не зареєстровані та не опломбовані у встановленому законом порядку, то відповідач правомірно дійшов висновку про те, що позивачем було порушено пункти 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки та у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Посилання позивача на те, що одночасне застосування пунктів 1 та 2 статті 17 зазначеного Закону є неправомірним не відповідають дійсності, оскільки застосовуючи санкції за пунктом 1 статті 17 відповідач застосував їх за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а за пунктом 2 статті 17 за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції одразу за пунктом 1 та 2 статті 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Пунктом 1 постанову Правління Національного банку України “Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно - технічних комплексів самообслуговування” № 53 від 05.03.2008 встановлено, що операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів (далі - операції), а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (далі - небанківські фінансові установи), а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що дія постанови розповсюджується на конкретне коло відносин: а) приймання готівки для подальшого переказу; б) операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів; в) отримання інформації щодо стану рахунків, тобто дія зазначеної постанови розповсюджується на правовідносини з укладення цивільно-правових договорів торговельні операції.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України “Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно - технічних комплексів самообслуговування” № 53 від 05.03.2008 закріплено, що банки і небанківські фінансові установи повинні забезпечувати: відображення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій здійснених із застосуванням ПТКС, у системі автоматизації банку (далі - САБ) або в обліковій системі небанківської фінансової установи в той самий день або не пізніше наступного робочого дня, видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов'язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вказаною Постановою чітко регламентовано, що програмно - технічні комплекси самообслуговування використовуються виключно для операцій видачі та/або переказу готівки на відміну від торговельних операцій з продажу передплачених послуг мобільного зв'язку.

Листом Національного банку України № 25-211/2641-16940 від 02.12.2008 на адресу банків України, яким надано роз'яснення про дотримання вимог постанови Правління Національного банку України № 53 від 05.03.2008 чітко закріплено, що під дію зазначеної постанови не підпадає здійснення торгівельних операцій через ПТКС, а саме: продаж передплачених послуг (мобільних ваучерів тощо) та продаж товарів (кави, напоїв тощо).

З огляду на зазначене посилання позивача на те, що операції, які здійснюються за допомогою забезпечення технічного комплексу самообслуговування віднесені постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 6378 від 15.12.2004 до касових операцій є необґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється субєктами підприємницької діяльності або їх структурними підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З аналізу зазначених норм випливає, що суб'єкт господарювання при здійсненні торговельної діяльності за готівкові кошти або інші готівкові платіжні засоби у пунктах продажу товарів (платіжні термінали) зобов'язаний відповідно придбати торговий патент.

Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" також передбачає перелік видів діяльності, щодо яких відсутній обов'язок з придбання патенту, до яких відносяться частина третя статті 6, частина друга, десята одинадцята, дванадцяти, тринадцята статті 3, які не передбачають діяльності позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позивачем було порушено пункти 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та пункту 1 та 2 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 21202308 від 05.10.2010, № 21212308 від 05.10.2010, № 21242308 від 05.10.2010, № 21252308 від 05.10.2010, № 21222308 від 05.10.2010, №21232308 від 05.10.2010, № 21622308 від 11.10.2010, № 21632308 від 11.10.2010, № 21682308 від 11.10.2010, № 21692308 від 11.10.2010, № 21642308 від 11.10.2010, №21652308 від 11.10.2010, №21752308 від 13.10.2010, № 21762308, від 13.10.2010, №21782308 від 13.10.2010, № 21792308 від 13.10.2010, № 21722308 від 13.10.2010, № 21732308 від 13.10.2010, № 21822308 від 13.10.2010, № 21832308 від 13.10.2010, № 21842308 від 13.10.2010 , № 21852308 від 13.10.2010. - залишити без задоволення.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 05.04.2011