Постанова № 16534737, 06.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2011 року                     № 2а-4855/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011 за участю

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.03.2011)

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 3033/9/10-209 від 16.03.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були дотримані всі вимоги щодо наявності та достовірності обов'язкових реквізитів податкової декларації передбачені чинним законодавством, оскільки адреса зазначена у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року є фактичним місцем розташування офісу позивача та є його місцезнаходженням зазначеним у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому відповідачем було неправомірно відмовлено у прийнятті податкової декларації та винесено рішення про невизнання податкової звітності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем було виправлено недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2011 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.05.2011.

Судове засідання 23.05.2011 було відкладено у зв'язку з неявкою представника позивача

У судовому засіданні 06.06.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 06.06.2011 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що позивачу було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року листом про відмову у прийнятті № 3201/10/28-64 від 08.02.2011, оскільки позивачем у графі 6 (місцезнаходження платника податків) податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року зазначено недостовірну адресу, що підтверджується довідкою про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1443 від 31.03.2011, відповідно до якої місцезнаходження платника податків за адресою м. Київ вул. Кіквідзе, 12 не встановлено.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" зареєстровано як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 11.09.2008 та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 12.09.2008 за № 50172.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100142201 від 30.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" є платником податку на додану вартість.

15.12.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" цінним листом з описом вкладення на адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з додатками.

Листом про відмову у прийнятті № 3201/10/28-64 від 08.02.2011 Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" про те, що податковий звіт з податку на додану вартість за вересень 2010 року не може бути прийняти, як податкова декларація, оскільки у графі 6 (місцезнаходження платника податку) поданої декларації зазначена недостовірна адреса та запропоновано подати нову декларацію.

Не погоджуючись з відмовою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року викладеною в листі про відмову у прийнятті № 3201/10/28-64 від 08.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" звернулось до суду з позовом щодо визнання протиправними дій щодо відмови прийняти податкову декларацію за вересень 2010 року, скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації оформленого у вигляді листа № 3201/10/28-64 від 08.02.2011 та зобов'язання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем не була визнана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року направлена позивачем на адресу відповідача 15.12.2010, а тому в частині що стосується порядку заповнення податкової декларації мають застосовуватись норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 205/2054 від 09.07.1997, оскільки спірні правовідносини в цій частині виникли у 2010 році, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, водночас в частині щодо порядку визнання податкової звітності та оскарження рішення про невизнання податкової звітності мають застосуватись норми Податкового кодексу України, з огляду на те, що спірні правовідносини в цій частині виникли після отримання відповідачем декларації, а саме після 02.07.2011.

З урахуванням наведеного відповідач відмовляючи позивачу у визнанні податкової звітності, мав посилатися на порушення ним при складанні декларації норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997, а не норм Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Пунктом 1.3 розділу 1 наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 205/2054 від 09.07.1997 встановлено, що декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Згідно із пунктами 3.2 та 3.3 розділу 3 зазначеного наказу вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 4.3 Наказу державної податкової адміністрації № 166 від 30.05.1997 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання” зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30.05.2005 за № 702/10982 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно із пунктом 4.5 Методичних рекомендації щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №827 від 31.12.2008 року, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація. Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

За аналізу зазначених норм вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом, а саме: не зазначення обов’язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків, водночас ні Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 205/2054 від 09.07.1997 не визначають переліку обов’язкових реквізитів податкової декларації, а тому обов’язковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку про те, що місцезнаходження юридичної особи є обов’язковим реквізитом податкової декларації та його відсутність або зазначення невірного місцезнаходження юридичної особи може бути підставою для невизнання звітності податковим органом.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою статті 18 зазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, як місцезнаходження юридичної особи.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що інформація щодо місцезнаходження юридичної особи, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вважається достовірною до внесення до нього відповідних змін.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" виданого станом на 18.04.2011, місцезнаходженням позивача є місто Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 12.

Позивачем в графі 6 (місцезнаходження платника податку) податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року зазначено адресу м. Київ, вул. Кіквідзе, буд., 12.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року зазначено достовірну адресу місцезнаходження.

Твердження відповідача про те, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість з вересень 2010 року зазначено недостовірну адресу, яке ґрунтується на тому, що відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 1443 від 31.03.2011 місцезнаходження позивача за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12 не встановлено, не відповідає дійсності та є необґрунтованим з огляду на те, що лист про відмову у прийнятті № 3201/10/28-61 був складений відповідачем 08.02.2011, у той час, як зазначена довідка складена лише 31.03.2011, з огляду на що, на момент складання листа № 3201/10/28-61 від 08.02.2011, у відповідача не було підстав сумніватися у достовірності адреси місцезнаходження позивача.

Водночас суд звертає увагу на те, що належним доказом незнаходження юридичної особи за адресою місцезнаходження внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З аналізу змісту зазначених норм вбачається, що Податковим кодексом України безпосередньо передбачено право платника податку на оскарження рішення податкового органу про відмову у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності

З урахуванням наведеного можна дійти висновку про те, що рішення органу державної податкової служби про відмову у прийнятті податкової декларації платник податків є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Єдиною підставою для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010 року та складання у зв'язку з цим листа про відмову у прийнятті № 3201/10/28-611 від 08.02.2011 є твердження відповідача про недостовірність зазначеного в ній місцезнаходження позивача, яке ґрунтується на інформації яка міститься в довідці № 1443 від 31.03.2011, якої на момент складання зазначено листа у відповідача не могло бути, з огляду на що у відповідача не було підстав для складання листа про відмову у прийнятті № 3201/10/28-611 від 08.02.2011, а тому він підлягає скасуванню.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а тому позовна заява в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у прийняття податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010 року з підстав викладених у листі № 3201/10/28-611 від 08.02.2011 та щодо скасування рішення відповідача оформленого у вигляді листа - повідомлення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011, про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010 року підлягають задоволенню.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

З урахуванням наведеного на думку суду, визнання протиправними певних дій суб’єкта владних повноважень та скасування повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації повертає сторони спірних правовідносин у первісний стан, який існував до вчинення таких протиправних дій, а отже податкова декларація з податку на додану вартість позивача за вересень 2010 року є такою, що прийнята як податкова декларація у день її фактичного отримання, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року з підстав, викладених у листі № 3201/10/28-611 від 08.02.2011 та щодо скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва оформлене у вигляді листа - повідомлення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011, про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позовна вимога про зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року у день її фактичного отримання є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій щодо невизнання податкової звітності, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року з підстав, викладених у листі № 3201/10/28-611 від 08.02.2011.

3. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва оформлене у вигляді листа - повідомлення № 3201/10/28-611 від 08.02.2011, про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року.

4. У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 36148358) за вересень 2010 року у день її фактичного отримання - відмовити.

5. Судові витрати в сумі 2,30 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз" за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 14.06.2011