Постанова № 16534203, 21.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2921/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Гордієнко Н.В.,

представників відповідача - Тур Н.І., Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі - ПАТ "Полтавакондитер", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач)про скасування податкового повідомлення-рішення №0000322305 від 21.03.2011 р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 8 497 561,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 21.03.2011 р. №2370/23-8/00382208 щодо завищення ПАТ "Полтавакондитер" заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 8 497 561,00 грн. є хибними, а податкове повідомлення-рішення №0000322305 від 21.03.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з ПДВ у розмірі 8 497 561,00 грн. суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що господарські операції з ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем", на підставі яких підприємством було задекларовано бюджетне відшкодування з ПДВ звітного періоду, що перевірявся, зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема належним чином оформленими податковими, видатковими та прибутковими накладними, виписками по рахункам. Відтак, на думку позивача, в діях ПАТ "Полтавакондитер" під час декларування суми бюджетного відшкодування відсутні порушення податкового законодавства.

Крім цього позивач звертає увагу на порушення порядку проведення перевірки в частині надіслання копії наказу про її проведення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що ПАТ "Полтавакондитер" в результаті відносин з ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем" протягом березня, травня - грудня 2010 року завищило бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 8497561,00 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує, що підтвердити суму податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Халаш" за лютий, квітень - червень 2010 року та ТОВ "Веспрем" за червень - грудень 2010 року не має можливості, оскільки неможливо встановити факт надмірної сплати податку по ланцюгу постачання.

Отже, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, а позовні вимоги ПАТ "Полтавакондитер" - необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову та просили суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПАТ "Полтавакондитер" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 10.12.1991 р. (ідентифікаційний код 00382208). На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача.

21.03.2011 р. на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 21.03.2011 р. №1293 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, травень -грудень 2010 року.

Висновками акту перевірки встановлено, що в результаті порушення п.п.1.3, 1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПАТ "Полтавакондитер" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 8 497 561,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 р. №000032305, яким ПАТ "Полтавакондитер" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 8 497 561,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевіряючого про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ в результаті взаємовідносин із ТОВ "Халаш" протягом лютого, квітня - червня 2010 року та ТОВ "Веспрем" протягом червня - грудня 2010 року.

При цьому перевіряючий звертає увагу на те, що на адресу ТОВ "Халаш" неодноразово направлялися запити про підтвердження взаємовідносин з ПАТ "Полтавакондитер", які повернулися до ДПІ у м. Полтаві у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату. Відділом податкової міліції ДПІ у м. Полтаві було повідомлено, що фактичне місцезнаходження ТОВ "Халаш" та його посадових осіб не встановлено.

На юридичну адресу ТОВ "Веспрем" також направлено запити, у відповідь на які директором ТОВ "Веспрем" надано пояснення стосовно взаємовідносин з ПАТ "Полтавакондитер" щодо реалізації соняшника за період з липня по жовтень 2010 року.

Так, згідно відповідей ТОВ "Веспрем" соняшник, який в подальшому реалізований ПАТ "Полтавакондитер", придбано у ТОВ "Брокбудцентр".

Однак відповідно до поданих ТОВ "Веспрем" податкових декларацій з ПДВ за липень-серпень 2010 року та додатків 5 до декларацій, податковий кредит сформовано за рахунок інших контрагентів.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва, де зареєстровано ТОВ "Брокбудцентр", направлено запит щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Веспрем" у липні-серпні 2010 року, у відповідь на який надано акт №476/23-11/36677676 від 31.01.2011 р. про неможливість проведення перевірки у зв'язку з тим, що згідно з даними автоматизованої інформаційної системи реєстру платників податків (АІС РПП), стан платника визначено як "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Разом з тим у відповіді зазначено, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля будівельними матеріалами, а декларації з ПДВ за липень, серпень 2010 року не визнані як податкова звітність.

Іншими постачальниками соняшника у вересні-жовтні 2010 року, який в подальшому реалізовано ПАТ "Полтавакондитер", значаться ТОВ "АС Техніка" та ПП "Техкомплектресурс".

До ДПІ у Оболонському районі м. Києва направлено запит щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ "АС Техніка" з ТОВ "Веспрем" у жовтні 2010 року, у відповідь на який повідомлено про відсутність таких взаємовідносин. Основним видом діяльності даного підприємства є оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням. З пояснень директора ТОВ "АС Техніка" Авраменка І.І. - він ніколи не мав взаємовідносин з ТОВ "Веспрем" і ТОВ "Халаш", ніяких послуг та реалізації продукції вказаним контрагентам не здійснювалось.

До ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя направлено запит щодо підтвердження взаємовідносин у вересні 2010 року ПП "Техкомплектресурс" із ТОВ "Веспрем", у відповідь на який повідомлено, що стан платника "Припинено, але не знято з обліку", основним видом діяльності є посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами.

Відповідно до інформації наявної в базах даних ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ПП "Техкомплектресурс", встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ.

Також ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя повідомилла, що за період з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р. ПП "Техкомплектресурс" не підтвердило наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Гарсен трейд", у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку, що правочини між ПП "Техкомплектресурс" та ТОВ "Гарсен трейд" здійснені без мети настання реальних наслідків.

На лист-запит ДПІ у м. Полтаві щодо підтвердження взаємовідносин з ПАТ "Полтавакондитер" в період з листопада по грудень 2010 року ТОВ "Веспрем" відповіді на час закінчення перевірки не надало.

З огляду на вищезазначене, ревізор робить висновок, що сума податкового кредиту по взаємовідносинам ПАТ "Полтавакондитер" з ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем" за перевіряємий період не підтверджена, факт надмірної сплати податку по вказаному ланцюгу постачання встановити неможливо.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно приписів п.1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР зазначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.7.10 п.7.7 цієї ж статті джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №166 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження правомірності декларування заявлених сум бюджетного відшкодування позивач надав Договір №213/08-09 від 20.08.2009 р., укладений між ТОВ "Халаш" (постачальник) і ВАТ "Полтавакондитер" (покупець). У відповідності до умов вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (пп.1.1 Договору).

Вид товару, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару визначаються Специфікацією, яка є додатком та невід'ємною частиною цього Договору. Термін "партія товару" означає кількість товару визначеного в кожній окремій Специфікації (пп.1.2 Договору).

Якість і комплектність товару повинні бути підтверджені:

- сертифікатом відповідності або посвідченням про визнання іноземного сертифікату для товарів, які відповідно до чинного законодавства України підлягають обов'язковій сертифікації;

- висновком санітарно-епідеміологічної експертизи;

- ветеринарним свідоцтвом для харчових продуктів продовольчої сировини тваринного походження;

- карантинним дозволом для товару рослинного походження;

- якісним посвідченням (пп.2.3 Договору).

Перехід до покупця права власності на товар відбувається після передачі такого товару уповноваженому довіреністю представнику покупця. Приймання товару по кількості відбувається шляхом підписання представником покупця, уповноваженого довіреністю, ТТН. Приймання товару проводиться уповноваженим представником покупця протягом 10 днів з моменту приймання товару по кількості (пп.3.2 Договору).

Приймання товару за кількістю і якістю проводиться згідно порядку визначеного Інструкціями №П-6 від 15 червня 1965 р. і П-7 від 25 квітня 1966 року Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР (пп.3.4 Договору.).

Крім цього позивачем надано Договір №129/06-10 від 22.06.2010 р., укладений між ТОВ "Веспрем" (постачальник) і ВАТ "Полтавакондитер" (покупець) з тотожним предметом та умовами, що зазначені у Договорі №213/08-09 від 20.08.2009 р.

На підтвердження господарських операцій по вказаним договорам ПАТ "Полтавакондитер" надано податкові, товарно-транспортні та прибуткові накладні, виписки по рахункам.

Дослідивши надані суду первинні документи, суд дійшов висновку, що вони не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з поставки та купівлі-продажу товару (соняшник) у ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем", з огляду на те, що умовами вищевказаних договорів було передбачено, зокрема, що вид товару, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару визначаються Специфікацією, яка є додатком та невід'ємною частиною цього договору. Проте Специфікацій позивач суду не надав.

Також договорами встановлено перелік документів, якими повинні бути підтверджені якість і комплектність товару, а саме: сертифікат відповідності або посвідчення про визнання іноземного сертифікату для товарів, які відповідно до чинного законодавства України підлягають обов'язковій сертифікації, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарні свідоцтва для харчових продуктів продовольчої сировини тваринного походження, карантинні дозволи для товару рослинного походження, якісні посвідчення. Однак жодного із вказаних в переліку документів позивачем суду не надано.

Окрім того умовами поставки і приймання товару за договорами №213/08-09 від 20.08.2009 р. та №129/06-10 від 22.06.2010 р. встановлено, що перехід до покупця права власності на товар відбувається після передачі такого товару уповноваженому довіреністю представнику покупця. Приймання товару по кількості відбувається шляхом підписання представником покупця, уповноваженого довіреністю, ТТН. Натомість у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, де графа "вантаж одержав" належним чином не заповнена, зокрема містяться підписи без зазначення на прізвища одержувача та даних доручення.

У свою чергу згідно приписів Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Міністерством фінансів України від 16.05.1996 р. №99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів (пункт 2). Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (пункт 3). Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства (пункт 4).

Згідно накладних, виписаних за договорами з ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем", копії яких приєднано до матеріалів справи, товар отримали за довіреністю гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Проте позивач не надав суду доказів (копії довіреностей та журналу реєстрації довіреностей), що вказані громадяни є уповноваженими представниками ПАТ "Полтавакондитер" на отримання товару. Поряд із цим в окремих товарно-транспортних накладних зазначено як отримувачів гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким довіреності на отримання товару взагалі видано не було.

Також слід зазначити, що у відповідності до умов договорів, приймання товару за кількістю і якістю проводиться згідно порядку визначеного Інструкціями №П-6 від 15 червня 1965 р. і П-7 від 25 квітня 1966 року Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР.

Так, відповідно до п.26 Інструкції №П-6 від 15.06.1965 р. акт прийомки продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше наступного дня після складення акту.

Проте належним чином оформлених актів прийомки продукції матеріали справи не містять. На запитання суду з цього приводу, позивач ствердної відповіді щодо наявності таких актів не надав.

За наведених обставин слід зробити висновок, що наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для декларування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару, а податкові та товарно-транспортні накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку і відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобовязання.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мала місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_11, який у перевіряємий період виконував функції директора ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем", підтвердив факт взаємовідносин очолюваних ним підприємств із ПАТ "Полтавакондитер". Проте, на запитання суду та представників відповідача свідок надав суперечливі покази, які полягають у наступному.

Як засвідчив ОСОБА_11, між очолюваними ним підприємствами ТОВ "Халаш" і ТОВ "Веспрем" та ПАТ "Полтавакондитер" укладались договори поставки №213/08-09 від 20.08.2009 р. та №129/06-10 від 22.06.2010 р., основні положення яких наведено вище. Разом з цим ОСОБА_11 не зміг пояснити відсутність специфікацій, які є невід'ємними частинами цих договорів та документів, що підтверджують якість і комплектність товару. Натомість повідомив, що поставляв лише "елітне" насіння соняшнику (підвищеної маслянистості та певної калібровки), яке тестувалося безпосередньо в лабораторії ПАТ "Полтавакондитер". На запитання щодо контролю кількості поставленого ПАТ "Полтавакондитер" насіння соняшника, допитаний повідомив, що відмітки про кількість товару робилися на "простих" накладних, інформація з яких потім переносилася до належним чином оформлених документів, хоча це жодним чином не узгоджується з умовами пп.3.2., пп.3.4. Договору №213/08-09 від 20.08.2009 р. та Договору №129/06-10 від 22.06.2010 р. На запитання щодо порядку формування відпускних цін на поставлений ПАТ "Полтавакондитер" товар, ОСОБА_11 повідомив, що ціна формувалася в залежності від кон'юнктури ринку і змінювалася досить рідко. Проте після ознайомлення з податковими накладними №241 та №242, виписаними ТОВ "Халаш" 09.04.2010 р. на адресу ПАТ "Полтавакондитер", де вартість поставленого соняшника значиться на рівні 3 958,33 грн. та 3833,33 грн. відповідно, ОСОБА_11 пояснив таку різницю одного дня різною якістю поставленого товару, хоча до цього мова йшла лише про "елітне" насіння соняшнику.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та суперечливі.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на декларування заявленої суми бюджетного відшкодування можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ТОВ "Халаш" та ТОВ "Веспрем", що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ПАТ "Полтавакондитер" заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі зазначеному в акті перевірки.

Разом з тим доводи позивача про порушення порядку проведення перевірки у зв'язку з тим, що ДПІ у м. Полтаві своєчасно не було надіслано на адресу платника податків копії наказу про проведення перевірки, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини самі по собі не можуть бути підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та не впливають на правильність висновків щодо порушень податкового законодавства

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши субєкту господарювання податкове зобовязання з ПДВ. Спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Таким чином вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2011 року.

СуддяЄ.Б. Супрун