Постанова № 16534199, 17.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3588/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гарника К.Ю.,

при секретарі Онищенку С.В.,

за участю:

представника позивача - Солдатенко Е.С.

представника відповідача - Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Грандбуд - К"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2011 року Приватне підприємство "Грандбуд - К"(далі по тексту - позивач, ПП "Грандбуд - К") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області(далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення№ 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення позивачем підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 191118,73 грн. Крім того, контрагент позивача приватне підприємство "Нафта-Капітал" (далі по тексту - ПП "Нафта-Капітал") не знаходиться за своєю юридичною адресою, згідно податкової звітності у нього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Грандбуд-К" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.01.2008, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1 585 102 0000 006068, ідентифікаційний номер 35642506, свідоцтво серії А00 № 683305 та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника № 100099744 від 20.02.2008.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Грандбуд-К" поданої за грудень 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 884/25-322/35642506 від 28.02.2011, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 191118,73 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року, на підставі якого ПП "Грандбуд-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238 898,41 грн. (у тому числі за основним платежем 191118,73 грн. та за штрафними санкціями 47779,68 грн.).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 22 березня 2011 року № 0001141502/0/829, суд приходить до наступних висновків.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що 10 грудня 2010 року між Приватним підприємством "Нафта-Капітал" та Приватним підприємством "Градбуд-К" укладено договір поставки. Згідно умов вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар визначений специфікацією, що є додатком до цього договору. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Податковий орган ставить під сумнів товарність та реальність вказаного договору поставки з підстав відсутності у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання та відсутності фінансово-господарської документації на підтвердження взаємовідносин з вказаним контрагентом.

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на вимогу суду позивачем надано рахунки-фактури № НК-0000412 від 10 грудня 2010 року, № НК-0000417 від 13 грудня 2010 року, № НК-0000418 від 14 грудня 2010 року, № 0000419 від 15 грудня 2010 року, № НК-0000420 від 16 грудня 2010 року; видаткові накладні № НК-0000518 від 10 грудня 2010 року, № НК-0000527 від 13 грудня 2010 року, № НК-0000528 від 14 грудня 2010 року, № НК-0000529 від 15 грудня 2010 року, № НК-0000530 від 16 грудня 2010 року; товарно-транспортні накладні № 62 від 10 грудня 2010 року, № 64 від 13 грудня 2010 року, № 65 від 14 грудня 2010 року, № 66 від 15 грудня 2010 року, № 67 від 16 грудня 2010 року; специфікацію № 1 від 10 грудня 2010 року до договору поставки від 10 грудня 2010 року та податкові накладні № 1242 від 10 грудня 2010 року, № 1243 від 13 грудня 2010 року, № 1244 від 14 грудня 2010 року, № 1245 від 15 грудня 2010 року, № 1246 від 16 грудня 2010 року.

Крім того, на підтвердження використання товарів придбаних за договором поставки від 10 грудня 2010 року у своїй господарській діяльності позивачем до суду надано договори субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 01 грудня 2010 року № 04-с та № 07-с, укладені з ТОВ "Юлір" та ТОВ "Новобудова" відповідно та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт.

Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи податкового органу про фіктивність договору поставки від 10 грудня 2010 року.

З акту перевірки вбачається, що у ПП "Нафта-Капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне, торгівельне обладнання, а також вказане товариство відсутнє за місцем реєстрації.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ПП "Нафта-Капітал".

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, акт про відсутність юридичною особи за місцезнаходженням складено 19 січня 2011 року, а рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ прийнято 25 січня 2011 року, отже, на час укладання договору поставки, його виконання та видачі податкових накладних ПП "Нафта-Капітал" являвся платником ПДВ, а у суду відсутні будь-які підстави вважати, що вказане підприємство на той час було відсутнє за місцезнаходження.

Пунктом 10.2 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбаним товарам у контрагента, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно та протиправно зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 191118,73 грн.

Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Грандбуд - К" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 29 червня 2011 року.

СуддяК.Ю. Гарник