Постанова № 16534120, 24.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2a-7232/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          20 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі –Пальоной І.М.,

за участю прокуратури Київського району м.Одеси,

розглянувши ввідкритому судовому засіданнісправузаадміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси до «Рекламної агенції «3+1»Дочірнього підприємства телекомпанії «ІТВ»(Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення боргу в розмірі 465980 грн., третя особа –ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач (далі ДПІ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що «Рекламна агенція «3+1»Дочірнього підприємства телекомпанії «ІТВ»(Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі ТОВ) зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради за номером 15561200000008774 та перебуває на обліку у ДПІ, як платник податків. 23.11.2007 року було проведено невиїзну документальну перевірку у зв’язку з переглядом висновків акту позапланової виїзної перевірки від 14.08.2007 року №1914/23-02-/25044567/185 з питань правових відносин відповідача з Приватним підприємством «Антарес плюс»за період з 13.07.2004 року по 13.07.2007 року. За результатами цього перегляду було складено акт від 23.11.2007 року №2643/23-02/25044567/264, яким встановлено, що ТОВ, у якості «замовника», уклало з ПП «Антарес плюс»договори на виготовлення відеопродукції №15 від 02.03.2006 року, №16 від 14.03.2006 року, №18 від 03.04.2006 року, №20 від 12.05.2006 року, №23 від 02.06.2006 року, №25 від 03.07.2006 року, на загальну суму 465980 грн., які були перераховані ТОВ на відповідні рахунки ПП «Антарес плюс». Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 19.01.2007 року №2а-468/2007, яке набрало чинності 29.01.2007 року, визнано нечинним фіктивний правочин, який був виражений у створені ПП «Антарес плюс»з 30.08.2005 року, визнано Статут ПП «Антарес плюс»недійсним з моменту реєстрації підприємства, визнано недійсними з моменту реєстрації ПП «Антарес плюс», визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ №23224304 від 06.10.2005 року, а також усі первинні бухгалтерські документи та інші документи, складені та підписані від імені ОСОБА_1, як засновника підприємства. Позивач вважає, що згідно п.2 ст.203 Цивільного кодексу України, ПП «Антарес плюс»при укладанні з відповідачем зазначених договорів на виготовлення відеопродукції не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом в якому позивач просив стягнути з відповідача суму в розмірі 465980 грн.

Представник ДПІ та прокурор у судовому засіданні підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені в позові (т.1 а.с.1-6, 242).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. Причини не явки суду не повідомив. Надав суду письмові заперечення на позов в яких просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.60-68)

ОСОБА_1 надав суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність (а.с.105).

Суд, з урахуванням думки представника ДПІ та прокурора, ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення з’явившихся сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради за номером 15561200000008774 (а.с.43-44) та перебуває на обліку у ДПІ, як платник податків.

Згідно ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків та зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані платити податки та збори в установлений законом строк. Відповідач є платником податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування».

ТОВ, у якості «замовника», уклало з ПП «Антарес плюс»договори на виготовлення відеопродукції №15 від 02.03.2006 року, №16 від 14.03.2006 року, №18 від 03.04.2006 року, №20 від 12.05.2006 року, №23 від 02.06.2006 року, №25 від 03.07.2006 року, за якими було перераховано ТОВ на відповідні рахунки ПП «Антарес плюс»кошти на загальну суму в розмірі 465980 грн. (а.с.17-33).

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 19.01.2007 року №2а-468/2007, яке набрало чинності 29.01.2007 року, визнано нечинним фіктивний правочин, який був виражений у створені ПП «Антарес плюс»з 30.08.2005 року, визнано Статут ПП «Антарес плюс»недійсним з моменту реєстрації підприємства, визнано недійсними з моменту реєстрації ПП «Антарес плюс», свідоцтво платника ПДВ №23224304 від 06.10.2005 року, а також усі первинні бухгалтерські документи та інші документи, складені та підписані від імені ОСОБА_1, як засновника підприємства (а.с.33-34).

02.11.2007 року, на підставі зазначеного рішення від 19.01.2007 року, ДПІ було складено акт №120 від 02.11.2007 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Антарес плюс»(а.с.37).

23.11.2007 року ДПІ було здійснено перегляд висновків акту позапланової виїзної перевірки від 14.08.2007 року №1914/23-02-/25044567/185 з питань правових відносин відповідача з Приватним підприємством «Антарес плюс»за період з 13.07.2004 року по 13.07.2007 року.

За результатами цього перегляду складено акт від 23.11.2007 року №2643/23-02/25044567/264 (а.с.8-17), яким встановлено, що ТОВ, у якості «замовника», уклало з ПП «Антарес плюс»договори на виготовлення відеопродукції №15 від 02.03.2006 року, №16 від 14.03.2006 року, №18 від 03.04.2006 року, №20 від 12.05.2006 року, №23 від 02.06.2006 року, №25 від 03.07.2006 року, на загальну суму 465980 грн., які були перераховані ТОВ на відповідні рахунки ПП «Антарес плюс» (а.с.17-32).

Суд вважає, що вимоги ДПІ не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

В акті працівники ДПІ, посилаючись на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 19.01.2007 року по справу №2а-468/2007, дійшли до висновку про те, що операції між відповідачем та ПП «Антарес плюс»порушують ст.ст.203, 228 ЦК України щодо укладання правочинів (а.с.17, 19, 22, 24, 26, 29), які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже згідно зі п.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочини є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

З акту перевірки від 23.11.2007 року №2643/23-02/25044567/264 та пояснень позивача вбачається, що за вказаними угодами, які ДПІ вважає нікчемними, ПП «Антарес плюс»отримав від відповідача кошти в розмірі 465980 грн., але своїх обов’язків по цим угодам щодо надання послуг на користь ТОВ не виконував, і будь-яких доказів отримання ТОВ будь-чого за цими угодами немає.

Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми, стягнення усього отриманого за угодами, які ДПІ вважає нікчемними, повинно здійснюватися з ПП «Антарес плюс», яке отримало за цими угодами кошти в розмірі 465980 грн., і саме з цього підприємства може бути стягнуто в дохід держави усе належне з нього відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В ході розгляду справи позивачем не було надано суду належного обґрунтування його вимог щодо стягнення вказаних коштів саме з ТОВ за відсутності будь-яких доказів того, що відповідач щось отримав за угодами з ПП «Антарес плюс», які ДПІ вважає нікчемними.

З урахуванням зазначених висновків суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог ДПІ про стягнення з відповідача суми в розмірі 465980 грн. в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про систему оподаткування», ст.ст.11, 202, 203, 204, 228 Цивільного кодексу України, ст.208 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 35, 71, 86, 159-164 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси до «Рекламної агенції «3+1» Дочірнього підприємства телекомпанії «ІТВ» (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення боргу в розмірі 465980 грн., третя особа – ОСОБА_1, за участю прокуратури Київського району м.Одеси, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

24 червня 2011 року