Постанова № 16534116, 17.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/498/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          09 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі ДПІ) проведено планову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.12.2010 року №406/23-213/36155150. На підставі цього акту перевірки, за порушення п.1.32, ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п.7.4.1, п.п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та на підставі пп. «б»п.п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 24.12.2000 року №2181-ІІІ, ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення №0010852301/0 від 30.12.2010 року та №0010862301/0 від 30.12.2010 року, якими ТОВ була нарахована сума податкового зобов’язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 93945 грн. та в розмірі 47662,50 грн., відповідно, також, за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0010872301/0 від 30.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9550 грн. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0010852301/0 від 30.12.2010 року, №0010862301/0 від 30.12.2010 року та №0010872301/0 від 30.12.2010 року, та зобов’язати ДПІ видати йому належним чином оформлену довідку про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2008 року по 30.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 3-7).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (а.с.69-72).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ зареєстровано виконкомом Одеської міськради 16.10.2008 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (а.с.53).

В період з 04.10.2010 року по 09.12.2010 року співробітниками ДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.2008 року по 30.06.2010 року.

В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ТОВ вимог п.1.32, ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що виразилося у занижені податку на прибуток на загальну суму в розмірі 62630 грн. (в тому числі - 3 квартал 2009 року в сумі 9767 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 52863 грн.) та встановлено завищення відємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 454679 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 року –на 160224 грн., за 1 квартал 2009 року –на 152074 грн., за 2 квартал 2010 року –на 142381 грн.), а також вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що виразилося у заниженні суми податку на додану вартість у грудні 2009 року на суму 31775 грн., завищення залишку від’ємного значення поточного звітного періоду на суму 99714 грн., завищення залишку від’ємного значення у травні 2010 року на суму 9550 грн..

Такі висновки були обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді ТОВ віднесло до складу валових витрати на оплату оренди нежитлових приміщень та майданчику для зберігання автомобілів в сумі 705196,00 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю ТОВ, а також віднесло до складу податкового кредиту ПДВ по цим операціям в сумі 141039,00 грн..

За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.12.2010 року №406/23-213/36155150 (а.с.8-36).

          На підставі цього акту перевірки, за зазначені порушення ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення №0010852301/0 від 30.12.2010 року та №0010862301/0 від 30.12.2010 року, якими ТОВ була нарахована сума податкового зобов’язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 93945 грн. та в розмірі 47662,50 грн., відповідно (а.с.37, 38), а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0010872301/0 від 30.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 9550 грн. (а.с.39).

          Суд вважає безпідставними викладені в акті перевірки зазначені висновки про порушення позивачем вимог п.1.32, ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, п.п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з наступних підстав.

          Так, відповідно до п.п.1.32 п.1.3 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Одним з основних видів діяльності ТОВ є реалізація автомобілів, їх технічне обслуговування та ремонт.

20.11.2008 року, між ДП «Автотрейдінг-Одеса»та ТОВ був укладений договір оренди нежитлових приміщень та площадки для зберігання автомобілів для організації автосалону з продажу та обслуговування автомобілів (а.с.79-83).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

          На підставі зазначених норм позивач відніс витрати на оплату зазначених орендних послуг до складу валових, оскільки ці витрати безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю.

          Крім цього, згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент здійснення зазначених господарських операцій були позивач та його контрагент ТОВ «Автотрейдінг-Одеса», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем п.1.32, ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.п.7.4.1, п.п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (із змінами та доповненнями) необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до валових витрат витрати на оплату орендних послуг по операціям з контрагентом ТОВ «Автотрейдінг-Одеса», та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

          Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення №0010852301/0 від 30.12.2010 року, №0010862301/0 від 30.12.2010 року та №0010872301/0 від 30.12.2010 року, відповідач діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов ТОВ в частині скасування цих рішень підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що витрати позивача на оплату орендних послуг за договорами з ТОВ «Автотрейдінг-Одеса»не пов’язані безпосередньо з веденням господарської діяльності та не можуть бути віднесені до складу валових витрат, суд вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються наведеними вище в рішенні суду обставинами.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду заслуговуючого на увагу обґрунтування його висновків про те, що витрати на організацію автосалону підприємства, основним видом господарської діяльності якого є реалізація автомобілів та їх обслуговування, не відносяться до його господарської діяльності.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині, а відповідач не надав суду належних доказів правомірності своїх рішень.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання ДПІ видати ТОВ належним чином оформлену довідку про проведення виїзної планової перевірки за період з 17.10.2008 року по 30.06.2010 року, оскільки до повноважень суду не відноситься зобов’язання податкових органів скласти та видати за наслідками перевірки довідку або акт певного змісту та з певними висновками.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (із змінами та доповненнями), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями) Законом України, Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»задовольнити частково.

          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0010852301/0 від 30.12.2010 року, №0010862301/0 від 30.12.2010 року та №0010872301/0 від 30.12.2010 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

17 червня 2011 року