Постанова № 16534115, 01.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2a-9601/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

суддів Юхтенко Л.Р., Бутенко А.В.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання дії протиправними, визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062350/0 від 12.02.2008 року та №0000292350/0 від 05.08.2008 року, стягнення коштів, за участю Прокуратури Малиновського району м.Одеси на боці ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що за наслідками своєї господарської діяльності ПП «Господарь»(далі ПП) подало до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2007 року, у якій задекларовано суму залишку відємного значення в розмірі 810490,00 грн., яку заявлено до бюджетного відшкодування. У січні 2008 року відповідачем ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 31.01.2008 року №13/23-210/31390566, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000062350/0 від 12.02.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 203747.00 грн.. Інша частина заявленого до відшкодування ПДВ ПП не була повернута, а в серпні 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566. На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292350/0 від 05.08.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 591031,33 грн.. Решта заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ позивачу також не була виплачена, а у вересні 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 19.09.2008 року №125/23-210/31390566. На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000472350/0 від 19.09.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 15711,67 грн.. Таким чином за результатами трьох перевірок ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в повному обсязі. Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладені в актах перевірок, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього позивач посилався на грубі порушення відповідачем встановленого законом порядку проведення перевірок, що в свою чергу також призвело до порушення прав ПП та необґрунтованих висновків ДПІ щодо порушення ПП вимог податкового законодавства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення 05.08.2008 року та 19.09.2008 року невиїзних перевірок, визнати протиправними дії ДПІ по позбавленню ПП права надати заперечення на акти перевірок від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566 та від 19.09.2008 року №125/23-210/31390566, визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення №0000062350/0 від 12.02.2008 року, №0000292350/0 від 05.08.2008 року та №0000472350/0 від 19.09.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року. Крім цього позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (далі ГУДКУ) на його користь суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року в сумі 810490,00 грн. та сплачений ним судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заявах (т.1 а.с. 1-4, 95-98, 109-119, 148-153).

Представники відповідачів та прокуратури позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 134-143, 161-167, 192-199).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПП зареєстровано 23.03.2001 року виконкомом Херсонської міськради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ (т.1 а.с. 82-83).

В листопаді 2007 року ПП подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2007 року, у якій, з урахуванням уточнюючого розрахунку, задекларовано суму залишку відємного значення в розмірі 810490 грн., яку заявлено до бюджетного відшкодування (т.1 а.с. 52-61).

В період з 14.01.2008 року по 25.01.2008 року ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року, за результатами якої був складений акт від 31.01.2008 року №13/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення положень п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 203747,00 грн. (т.1 а.с. 8-30).

На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення повідомлення - рішення №0000062350/0 від 12.02.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 203747.00 грн. (т.1 а.с. 32).

Інша частина заявленого до відшкодування ПДВ ПП не була повернута, а 05 серпня 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення положень п.п.7.7.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП завищило суму податкового кредиту за вересень 2007 року в розмірі 591031,33 грн. та відповідно в порушення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 цього Закону воно не має права на бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2007 року в цій сумі (т.1 а.с.126-129).

На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292350/0 від 05.08.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 591031,33 грн. (т.1 а.с. 130).

Решта заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року позивачу також не була виплачена, а 19 вересня 2008 року ДПІ була проведена ще одна невиїзна перевірка ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2008 року, за наслідками якої цим відповідачем було складено акт від 19.09.2008 року №125/23-210/31390566, в якому зазначено, що в порушення п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП завищило бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2007 року в розмірі 15711,67 грн. (т.1 а.с.157-159).

На підставі цього акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000472350/0 від 19.09.2008 року, яким ПП було зменшено бюджетне відшкодування ПДВ ще на суму 15711,67 грн. (т.1 а.с. 160).

Суд вважає протиправними спірні перевірки, а їх висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ПП необґрунтованими, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобовязані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за пять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні встановлено, що усі три перевірки були здійснені з порушенням встановленого зазначеними нормами порядку та строків, а після закінчення перевірок у січні 2008 року та серпні 2008 року ДПІ не надало висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування ПДВ за вирахуванням сум, на які за наслідками цих перевірок було зменшене таке відшкодування податковими повідомленнями-рішеннями №0000062350/0 від 12.02.2008 року та №0000292350/0 від 05.08.2008 року.

Крім цього, в порушення положень п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі Порядок), позивач не запрошувався на проведення невиїзних перевірок від 05.08.2008 року та 19.09.2008 року, йому не надсилалися у встановленому порядку акти цих перевірок, а спірні податкові повідомлення-рішення від 05.08.2008 року та від 19.09.2008 року були прийняті в день складання актів цих перевірок без врахування права ПП на подання заперечень проти актів перевірок та без дотримання обовязку ДПІ розглянути ці заперечення.

Таким чином, в ході розгляду справи судом було встановлено, що усі три спірні перевірки були проведені з порушенням встановленого законодавством порядку, у звязку з чим ці перевірки не можуть вважатися законними.

Крім цього, з акту перевірки від 31.01.2008 року №13/23-210/31390566 вбачається, що викладені в ньому висновки про порушення ПП вимог п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»обґрунтовані тим, що у декларації за жовтень 2007 року ПП заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 810490 грн., яка дорівнює сумі ПДВ, фактично сплаченій постачальникам товарів у вересні 2007 року, в той час як відємне значення ПДВ по податковій декларації за вересень 2007 року склало лише 606743 грн., у звязку з чим перевіряючі прийшли до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року на суму 203747,00 грн. (т.1 а.с.29).

Суд вважає безпідставними вказані висновки з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у поданій податковій декларації з ПДВ за вересень 2007 року позивачем було задекларовано податкові зобовязання в розмірі 458816,00 грн. (рядок 9), податковий кредит в розмірі 1065559,00 грн. (рядок 17), та відповідно відємне значення ПДВ в розмірі 606743.00 грн. (рядок 18.2). При цьому в ході перевірки ДПІ не було встановлено будь-яких розбіжностей при декларуванні позивачем зазначених показників (т.1 а.с.15-22).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.5.11 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (далі Порядок №166), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

На підставі вказаних норм позивачем було віднесено зазначене відємне значення ПДВ за вересень 2007 року до податкового кредиту у декларації за жовтень 2007 року (рядок 22.2 декларації за вересень 2007 року та рядок 23.1 декларації за жовтень 2007 року). Крім цього, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2007 року (рядок 23.2) значення рядка 26 декларації вересня 2007 року (т.1 а.с. 52-61).

У поданій податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року позивачем було задекларовано податкові зобовязання в розмірі 459988,00 грн. (рядок 9), податковий кредит поточного місяця в розмірі 687561,00 грн. (рядок 17), та відповідно відємне значення ПДВ поточного місяця в розмірі 227573,00 грн. (рядок 18.2). Крім цього, залишок відємного значення ПДВ попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 23.1 + рядок 23.2) було задекларовано позивачем у декларації за жовтень 2007 року в розмірі 839721 грн..

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.5.12. Порядку №166 якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та розрахунок суми бюджетного відшкодування. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до вказаних норм позивачем, разом з податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2007 року були подані до ДПІ заява про бюджетне відшкодування відємного значення ПДВ в сумі 810490 грн. та розрахунок цієї суми. При цьому ні в ході розгляду справи, ні підчас перевірки відповідачем не заперечувався вказаний розмір ПДВ, фактично сплачений ПП у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивач правомірно розрахував суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 810490 грн., відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" отримав право на таке бюджетне відшкодування та обгрунтовано подав до ДПІ відповідні заяву та розрахунок на повернення ПДВ на свій рахунок.

З зазначених підстав суд вважає викладені у акті перевірки від 31.01.2008 року №13/23-210/31390566 висновки про порушення ПП вимог п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставними.

З акту перевірки від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566 вбачається, що в ході її здійснення перевіряючими встановлено, що відповідно до укладеного договору у вересні 2007 року ПП перерахувало своєму контрагенту ТОВ МТД «Камелот-Сервіс»передплату за товар на загальну суму 2124404,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 354067,42 грн., але станом на 23.03.2008 року цей товар не був відвантажений позивачу, у звязку з чим ДПІ прийшло до висновку, що у податковій декларації за вересень 2007 року ПП включило до свого податкового кредиту ПДВ в сумі 354067,42 грн. по операціям, які не повязані з його господарською діяльністю, що є порушенням п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість". Крім цього, відповідно до укладеної угоди №01/07/1-2007 від 01.07.2007 року ПП перерахувало своєму контрагенту ТОВ МНДВО «Прогрес»передплату за автозапчастини на загальну суму 1184819,54 грн., в тому числі ПДВ в сумі 236963,91 грн., але станом на 01.03.2008 року у ТОВ МНДВО «Прогрес»існувала кредиторська заборгованість перед ПП на суму 5888820,58 грн., у звязку з чим ДПІ прийшло до висновку, що у податковій декларації за вересень 2007 року позивач також неправомірно включив до свого податкового кредиту ПДВ в сумі 236963,91 грн. по операціям з цим контрагентом (т.1 а.с.126-129).

Суд вважає безпідставними вказані висновки з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в межах укладеного господарського договору у вересні 2007 року своєму контрагенту по цьому договору ТОВ МТД «Камелот-Сервіс»передплату за товар на загальну суму 2124404,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 354067,42 грн., а останнє виписало на імя ПП податкову накладну від 30.09.2007 року (т.2 а.с.180).

Крім цього, відповідно до укладеної угоди №01/07/1-2007 від 01.07.2007 року ПП перерахувало своєму контрагенту ТОВ МНДВО «Прогрес»передплату за автозапчастини на загальну суму 1184819,54 грн., в тому числі ПДВ в сумі 236963,91 грн., а останнє у вересні 2007 року видало податкові накладні та поставило позивачу товар, що підтверджується матеріалами справи (т.2 а.с.122-124, т.3 а.с. 30-32).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагент ТОВ «Агістель», що не оспорював в судовому засіданні представник СДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, відповідно до вказаних норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ПП податкових накладних від ТОВ МТД «Камелот-Сервіс»та ТОВ МНДВО «Прогрес» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі 591031,33 грн. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації за вересень 2007 року, та у звязку з відсутністю податкового боргу за цей період правомірно зарахував цей ПДВ до наступного податкового періоду, а саме за жовтень 2007 року.

З зазначених підстав суд вважає викладені у акті перевірки від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566 висновки про порушення ПП вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Крім цього, відповідно до викладених в акті перевірки від 19.09.2008 року №125/23-210/31390566 висновків, в порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач завищив бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 15711,67 грн. по правовідносинам з ТОВ МНДВО «Прогрес», заявлене у жовтні 2007 року, оскільки останнім цей ПДВ не було сплачено до Державного бюджету (т.1 а.с. 157-159).

Суд вважає вказані висновки ДПІ безпідставними, оскільки відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на включення ПДВ до складу свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування ПДВ не залежить від включення його контрагентами цього ПДВ до складу їх податкових зобовязань та від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками до Державного бюджету.

При цьому посилання ДПІ на п.1.8 ст.1 цього Закону суд вважає помилковими, оскільки навіть і ця норма не встановлює залежність права платника податку на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування ПДВ від сплати ПДВ будь-якими іншими платниками, в тому числі і від сплати такими платниками цього податку саме до Державного бюджету.

На підставі викладеного суд вважає також протиправними і спірні податкові повідомлення-рішення №0000062350/0 від 12.02.2008 року, №0000292350/0 від 05.08.2008 року та №0000472350/0 від 19.09.2008 року про зменшення ПП бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в загальній сумі 810490,00 грн., оскільки вони прийняті на підставі необґрунтованих висновків незаконних перевірок, і фактично є похідними від цих висновків перевірок, у звязку з чим ці спірні рішення не можуть вважатися законними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірні перевірки та складаючи за їх результатами спірні акти, а також приймаючи податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року на загальну суму 810490,00 грн., ДПІ діяла не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без урахування права ПП на участь у проведенні перевірок та процесі прийняття рішення, у звязку з чим заявлені ПП вимоги, з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення 05.08.2008 року та 19.09.2008 року спірних невиїзних перевірок, а також шляхом скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що позивача неможливо було повідомити про проведення перевірок від 05.08.2008 року та 19.09.2008 року та неможливо було надіслати йому акти цих перевірок у звязку з незнаходженням ПП за юридичною адресою (т.2 а.с.16-18, 36-37), суд вражає необґрунтованими та до уваги не приймає, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме договорами оренди ПП офісних приміщень, платіжними документами на оплату оренди, актом перевірки від 31.01.2008 року №13/23-210/31390566, яка проводилася за юридичною адресою ПП, отриманою позивачем від ДПІ кореспонденцією, реєстраційними документами ПП, поштовими повідомлення про вручення кореспонденції від суду (т.1 а.с.8-9, 34, 37-40, 43-44, 48-51, 82-84, 87, 91, 102, 124, 227-236, т.2 а.с.10, 89-114). Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів направлення позивачу повідомлень про проведення перевірок від 05.08.2008 року та 19.09.2008 року та актів цих перевірок, що передбачено п.п.1.11 п.1, п.4 Порядку.

Не було надано відповідачем в судовому засіданні і будь-яких доказів неможливості повідомлення ПП про проведення перевірок шляхом використання зазначених у податковій звітності ПП засобів звязку, та і взагалі доказів намагань ДПІ повідомити позивача про ці перевірки (т.1 а.с. 52, 55, 56).

Також суд вважає безпідставними посилання ДПІ в обгрунтування правомірності висновків перевірок та спірних рішень на довідки перевірок ТОВ МТД «Камелот-Сервіс»та ТОВ МНДВО «Прогрес», оскільки ці довідки фактично містять прямо протилежні висновки, а саме про те, що вказані підприємства мають у власності та користуванні виробничі потужності та складськи приміщення, є виробниками устаткування для автомобілів, відвантажували продукцію на адресу ПП, а ПДВ по вказаним господарським операціям з позивачем вказаними підприємствами було включено до складу їх податкових зобовязань у податковій звітності (т.2 а.с. 19-29).

Крім цього, викладені в спірних актах перевірок позивача висновки спростовуються також і іншими матеріалами справи, в тому числі і митними деклараціями, за якими придбана у ТОВ МТД «Камелот-Сервіс»та ТОВ МНДВО «Прогрес»продукція була експортована ПП в Росію (т.1 а.с.62-81, т.2 а.с.128-221, т.1 а.с.1-99).

Інших, заслуговуючих на увагу доказів правомірності проведених перевірок та прийнятих за їх результатами спірних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

З урахуванням висновків суду про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування, суд вважає необхідним також задовольнити вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на користь ПП ПДВ в розмірі 810490,00грн., задекларованого ним до бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року, оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ПП має право на таке відшкодування і воно йому було необґрунтовано зменшено.

В іншій частині позову, а саме в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача по позбавленню ПП права надати заперечення на акти перевірок від 05.08.2008 року №91/23-210/31390566 та від 19.09.2008 року №125/23-210/31390566 та визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, суд вважає необхідним відмовити, оскільки права позивача в повному обсязі поновлюються шляхом визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення вказаних перевірок та шляхом скасування цих рішень, і на думку суду визнання протиправними окремих дій ДПІ по проведенню цих перевірок та визнання нечинними рішень, які скасовуються, є зайвим.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету на користь ПП сплачене ним державне мито в розмірі 1730,60 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.08 № 355, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженими наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008 року, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Господарь»задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по проведенню 05.08.2008 року та 19.09.2008 року «невиїзної перевірки» Приватного підприємства «Господарь».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0000062350/0 від 12.08.2008 року, №0000292350/0 від 05.08.2008 року та №0000472350/0 від 19.09.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства в Одеській області на користь Приватного підприємства «Господар» (п/р №2600801006098 ХФ ВАТ «Кредо банк», МФО 352413) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року в розмірі 810490 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Господарь» суму сплаченого державного мита в розмірі 1730,60 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий А.Г.Федусик

судді Л.Р.Юхтенко

А.В.Бутенко

01 червня 2011 року .

/