Постанова № 16534080, 24.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 р.                                                                                 № 2а-6758/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря – Васильків О.С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Городоцького управління праці та соціального захисту населення до відділу державної виконавчої служби Городоцького РУЮ про визнання дій протиправними та скасування постанов від 23.11.2010р. та від 30.11.2010р. про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Городоцьке управління праці та соціального захисту населення (далі-Управління) звернулося у Городоцький районний суд Львівської області з вищезазначеним позовом. Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 01.04.2011р. в порядку ст.22 КАС України дану справу передано для розгляду Львівському окружному адміністративному суду.

Позовні вимоги Управління обґрунтовує тим, що оспорювані постанови про накладення штрафу є безпідставними, оскільки Управлінням вжито заходів щодо часткового виконання рішення суду. Зазначає, що в іншій частині виплати суми за рішенням суду неможливо, оскільки обсяги виділеної для району на поточний рік субвенції з державного бюджету на виплату допомог не передбачають виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового віку за рішенням судів, а тому вважає, що рішення суду в межах компетенції Управління виконано, оскільки боржником вжито всіх залежних від нього заходів, необхідних для виконання судового рішення та вимог державного виконавця, а відтак постанови про накладення на боржника штрафів є незаконними, необргунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Позивач поросить позов задовольнити.

У відповідності до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) у якості належного відповідача залучено Городоцьке районне управління юстиції, як суб’єкта спірних публічно-правових відносин, оскільки відділ державної виконавчої служби Городоцького РУЮ статусу юридичної особи не має, а є структурним підрозділом останнього, який явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте подав заперечення на позов. Вважає, що посадова особа органу виконавчої служби діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до ст. 71 КАСУ.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України ?Про виконавче провадження? від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами (далі-Закон №606), в редакції на момент винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Статтею 3 Закону 606 передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, що видаються судами.

У відповідності до ст.18 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.3 цього Закону, на підставі виконавчого документа.

Згідно ст.24 Закону №606 державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В судовому засіданні встановлено, що Городоцьким районним судом Львівської області 21.06.2010 року було видано виконавчий лист у справі № 2-170/2009.

Оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст. 19 Закону №606, державним виконавцем органу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції (далі-ДВС) винесено постанову від 23.07.2010 року про відкриття виконавчого провадження та надано строк боржнику для добровільного виконання до 29.07.2010 року.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, станом на 17.08.2010р., 23.11.2010р. рішення Городоцького райсуду невиконано, що підтверджується Актами державного виконавця від 17.08.2010р. та від 23.11.2010р.

Стаття 87 Закону №606 зазначає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

Як встановлено в судовому засіданні, державному виконавцю ДВС позивач жодних доказів про вжиття заходів щодо виконання судового рішення не подавав, і тому останнім винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання Управлінням рішення суду у встановлений строк та надано повторний термін на виконання рішення суду в строк до 29.11.2010р.

30.11.2010 року державним виконавцем ДВС встановлено, що всупереч законним вимогам державного виконавця у встановлений строк виконавчий документ боржником не виконано, а будь-яких обґрунтованих пояснень щодо причин невиконання рішення суду не надано. Вказані обставини свідчать про невиконання без поважних на те причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника-Управління виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником та тягне настання і відповідальності, передбаченої ст. 87 Закону України ?Про виконавче провадження?, що слугувало підставою для прийняття постанови про накладення штрафу на Управління в розмірі 680,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Як вбачається з постанов про накладення штрафу суд зобов’язував Управління як боржника у виконавчому провадженні нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 Закону України ?Про державну допомогу сім’ям з дітьми? за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з урахуванням виплачених сум, проте Управління безпідставно посилаючись на неможливість виплати кошти, які не передбачені Державним бюджетом України, не провело недоплаченої допомоги.

Суд зауважує, що в позовній заяві не наведено жодних обґрунтованих законних підстав порушення державним виконавцем вимог Закону №606 при прийнятті постанов від 23.11.2010р. ВП №20426936 та від 30.11.2010р. ВП №20426936 про накладення штрафу на Управління, а лише наведено аналіз законів України ?Про державну допомогу сім’ям з дітьми?, ?Про Державний бюджет України? та Бюджетний кодекс України та безпідставне посилання на відсутність у Державному бюджеті України необхідних коштів.

Оскільки, згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії Городоцького управління праці та соціального захисту населення щодо оскарження вищезазначених постанов не інакше, як ухилення від виконання судового рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 Закону України ?Про державну допомогу сім’ям з дітьми? за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.

          Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки позивачем доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог не наведено, а судом порушень при прийнятті оспорюваних постанов про накладення штрафу не встановлено, і тому суд вважає, що посадова особа органу виконавчої служби діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, та не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративний позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.06.2011 року.

Суддя                                                             Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя                                                             Шинкар Т.І.