Постанова № 16533678, 23.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року Справа № 2а-0870/2982/11

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (далі ТОВ «Авангард-Інвест» або відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 4374,18 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, проте 23.06.2011 надав суду клопотання (вх.. № 22058) про розгляд справи за його відсутності. У попередніх судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначав, що середньооблікова кількість штатних працівників, які працювали на ТОВ «Авангард-Інвест» у 2010 році, склала 14 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №875-ХІІ) на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу.

Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2010 рік за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб. На підставі викладеного, вказував, що згідно ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. На підставі викладеного просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4374,18 грн., у тому числі 4357,15 грн. адміністративно-господарських санкцій та 17,03 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте 23.06.2011 від нього надійшло клопотання (вх. № 22059) про розгляд справу без його участі, в порядку письмового провадження. У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях від 09.06.2011 №837. Зокрема зазначив, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Вважає, що такий обовязок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у ст. 18 Закону №875-ХІІ. Крім того, вказує, що ТОВ «Авангард-Інвест» здійснювались заходи, спрямовані на виконання покладеного на нього обовязку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: надавало позивачу звіти за формами №10-ПІ та 3-ПН, повідомляло органи працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Таким чином, вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, у звязку із чим стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010році є безпідставним. Ураховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно ст. 41 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Авангард-Інвест» відноситься до субєктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідач надав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік - форма №10-ПІ. Із змісту вказаного звіту вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб, середньооблікова кількість інвалідів у 2010 році 0 осіб, при цьому кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-ХІІ повинна складати 1 особу; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 4376,00 грн.

Крім того, відповідачем до Південного міжрайонного центру зайнятості надано Звіт про наявність вакансій станом на 08.12.2010 Форма №3-ПН, із змісту якого вбачається, що на підприємстві наявна вакансія сторожа.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідач має борг по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 4374,18 грн.

Враховуючи несплату в добровільному порядку відповідачем суми заборгованості позивач звернувся із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя з індивідуальними здібностями та інтересами визначаються Законом №875-ХІІ.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону №875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону №875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із змісту вищевикладених норм вбачається, що відповідач зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, незалежно від того, зверталися вони до нього щодо працевлаштування чи ні.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 803-XII) державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача, що ТОВ «Авангард-Інвест» здійснено всі необхідні дії щодо працевлаштування інвалідів, оскільки підприємство повідомляло органи працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є необґрунтованим та недоведеним, з огляду на те, що відповідачем на підтвердження своєї позиції надано лише Звіт про наявність вакансій станом на 08.12.2010 Форма №3-ПН, поданий ним до Південного міжрайонного центру зайнятості. Проте, із змісту вищенаведених норм вбачається обовязок підприємства щомісяця подавати центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Доказів щомісячного надання протягом 2010 року центру зайнятості Звітів про наявність вакансій Форма №3-ПН відповідачем суду надано не було.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не було вжито всіх заходів, щодо забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування.

Відповідно до ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.1, 2).

Із змісту Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік - форма №10-ПІ ТОВ «Авангард-Інвест» вбачається, що відповідачем відображена середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році у кількості 14 осіб, а тому згідно з приписами ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві відповідача у 2010 році повинна складати 1особу. Проте, середньооблікова кількість інвалідів працевлаштованих відповідачем у 2010 році склала 0 осіб, що підтверджується наданим ним Звітом.

Частиною 1 ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Із змісту Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ «Авангард-Інвест» складає 8714,29 грн., тому сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2010 році складає 4357,15 грн. ((1-0)?8714,29/2=4357,15).

Крім того, у ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ зазначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Відповідно до вищезазначеної норми була Прийнята Постанова КМУ від 31.01.2007 №70 якою затверджений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у п.4 якого вказано, що Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума за один день прострочення сплати відповідачем суми адміністративно-господарський санкцій складає 1,31 грн. При цьому, період прострочення сплати 13 днів. Отже, сума пені складає 17,03 грн. (1,31 х 13).

З урахуванням зазначеного, сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача складає 4357,15 грн. та пені в сумі 17,03 грн., а всього 4374,18 грн.

Згідно ч. 9 ст. 20 Закону №875-ХІІ спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

На момент розгляду справи в суді, заборгованість перед Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ТОВ «Авангард-Інвест» не погашена, доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність застосування до відповідача суми адміністративно-господарських та пені, у звязку із чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» (ідентифікаційний код 32692239, р/р 260053680, МФО 313827, Запорізька обласна дирекція Ват «Райффайзен Банк Аваль») суму адміністративно-господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 4374,18 грн. (чотири тисячі триста сімдесят чотири грн. 18 коп.) на користь Державного бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя (р/р 31213230700003, ГУДКУ у Запорізькій області, ЄДРПОУ 34677124, МФО 813015, код платежу 50070000 «Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік»).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак