Постанова № 16532994, 25.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 р. 14:20 Справа №2а-3345/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Кузміній Ю.В., розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 дов. №37 від 12.04.2011р., представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 3363/10/10-0 від 16.03.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ВОСТОК ТРАНСГРОУПП»

доДержавної податкової інспекції в м. КерчіАР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальність «ВОСТОК ТРАНСГРОУПП» (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141701 від 03.03.2011р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 123882,41 грн., у тому числі 70789,95 грн. за основним платежем та 53092,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та мотивовані помилковістю висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки з тих підстав, що внесок до статутного фонду фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такої особи права власності на долю (пай) в статутному фонді цієї юридичної особи, тобто є видатками, що понесені у звязку із придбанням інвестиційного активу та не є доходом в понятті п. 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься к операціям купівлі-продажу майна згідно з нормами ст.ст. 11,12 цього Закону.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 12.1 ст. 12, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим позивачу нараховане податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 70789,95 грн. з вартості отриманого майна в обмін на придбані корпоративні права є цілком обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 25.01.2011р. по 10.02.2011р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09р. по 30.09.10р.

За результатами зазначеної перевірки складений Акт від 17.02.2011р. № 94/23-1/34454464, у висновках якого зафіксоване порушення позивачем зокрема п. 12.1 ст. 12, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в розмірі 71345,32 грн., з них 70789,95 грн. податок з доходів фізичних осіб з вартості отриманого майна в обмін на придбані корпоративні права.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 03.03.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141701, яким позивачу зокрема за порушення п. 12.1 ст. 12, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нараховане податкове зобовязання по податку з доходів найманих працівників у сумі 123882,41 грн., у тому числі 70789,95 грн. за основним платежем та 53092,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування нарахування позивачу податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року (період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р), суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб був визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІУ (далі Закон № 889), редакція якого діяла на момент проведення перевірки.

У п. 1.2 статті 1 Закону № 889 визначено, що дохід сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 3.1.3 п.3.1 ст. 3 Закону № 889 обєктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Ставки податку визначені у ст. 7 Закону № 889, та п. 7.1 визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

В свою чергу ст. 12 Закону № 889 визначено оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна. Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

У ст. 8 Закону № 889 визначний порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 закріплено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону..

Матеріали справи свідчать про те, що згідно внесених змін до Статуту позивача, затвердженого зборами учасників (Протокол №3 від 06.03.2009р.), зареєстрованих комітетом Керченської міської Ради за № 11411050005001006 від 23.03.2009р., сума статутного капіталу позивача збільшена до 2400000,00 грн., який складається з 528000,00 грн. (22%) Статуного капиталу частка ОСОБА_3, та 1872000,00 грн. (78%) Статуного капіталу частка ОСОБА_4. У листопаді 2009р. від ОСОБА_4 в якості внеску у Статутний фонд підприємства позивача отриманий на балансовий облік автотранспорт на загальну суму 296961,00 грн.; у липні 2009р. від ОСОБА_4 в якості внеску у Статутний фонд підприємства позивача отриманий на балансовий облік автотранспорт на загальну суму 174972,00 грн. На загальну суму 471933,00 грн.

На думку відповідача позивач був зобовязаний сплатити податок з доходів фізичних осіб в розмірі 70789,95 грн. (15% від 471933,00 грн.), оскільки позивач в обмін на внесене до його статутного фонду майно надає фізичній особі корпоративні права, а згідно з п. 1.15 Закону № 889 останній є податковим агентом щодо вартості такого майна. Також, відповідач посилається на п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час проведення перевірки), згідно з яким: - до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного капіталу іншої особи; - до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного капіталу такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп. Разом з тим, відповідач в акті перевірки та в запереченнях на позов зазначає, що згідно з ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, зокрема, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Згідно зі ст.ст. 715, 716 Цивільного кодексу України кожна зі сторін договору міни є продавцем товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна (в т.ч. земельної ділянки) або рухомого майна є з її боку відчуження такого майна. Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону № 889.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Статтею 9 Закону № 889 визначені особливості нарахування та сплати окремих видів доходів, зокрема п. 9.6. ст. 9 закріплено оподаткування інвестиційного прибутку.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: - обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; - зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; - повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 вказаного пункту), є інвестиційним прибутком (підпункт 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889), що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (підпункт 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889) при здійсненні платником податку зазначеної операції.

За наслідками звітного року до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889). Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (підпункт 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Згідно із п.п. 9.6.7 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889 для цілей цього підпункту під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Відповідно до п.1.21 ст.1 цього Закону № 889 інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

В свою чергу, згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції чинній до 01.01.2011р.) корпоративне право це - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Отже, з системного аналізу вищевикладеного слідує, що отримання на балансовий облік підприємства позивача від фізичної особи автотранспорту в якості внеску у Статутний фонд підприємства в обмін на інвестиційний актив є придбанням такою юридичною особою права власності на автотранспорт, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням автотранспорту, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону № 889 та не відноситься до операцій з купівлі-продажу обєктів рухомого та нерухомого майна, які оподатковуються згідно із ст.ст. 11,12 Закону № 889.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що приписи п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» (в редакції чинній на час проведення перевірки), на які посилається відповідач, стосуються амортизації майна, а не внеску до статутного фонду фізичною особою у вигляді майна у статутний фонд юридичної особи-резидента.

За таких обставин суд не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем п. 12.1 ст. 12, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати судувсі матеріали, які свідчать про його правомірнідії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що позивач мав сплатити податок з доходів фізичних осіб від вартості отриманого майна в обмін на придбані корпоративні права.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Вивчивши надані позивачем та відповідачем документи, вислухавши пояснення їх представників, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000141701 від 03.03.2011р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 123882,41 грн., у тому числі 70789,95 грн. за основним платежем та 53092,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.05.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 30.05.2011р.

Керуючись ст.ст.7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000141701 від 03.03.2011р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 123882,41 грн., у тому числі 70789,95 грн. за основним платежем та 53092,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ВОСТОК ТРАНСГРОУПП» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.