Постанова № 16532995, 17.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2011 р. 10:36 Справа №2а-5343/11/0170/21 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Кузміній Ю.В., розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 – дов. б/н від 04.05.2011р., представника відповідача – ОСОБА_2 – дов. № 17/1-8612 від 27.12.2010р., посвідчення № 60, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

доІнспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 27 від 27.04.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, з перевищенням наданих повноважень оскільки у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафу в розмірі п’ятдесят відсотків від вартості виконаних робіт як за правопорушення яке виразилось у проведенні будівельних робіт без дозволу на їх виконання, що не відповідає дійсності, оскільки будівництво здійснювало на підставі дозволу та відповідно до затвердженої проектної документації. Також позивач зазначає, що відповідно до протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 20.04.2011р., який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, до позивача застосований штраф в розмірі десяти відсотків від вартості виконаних робіт як за порушення яке виразилось у відхиленні від проекту, а не у здійсненні будівельних робіт без дозволу.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог але письмових заперечень на позов суду не надав, усно пояснив, що оскаржувана постанова № 27 від 27.04.2011р. прийнята у відповідності до норм чинного законодавства України за порушення у сфері містобудування.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Добробут” зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, номер запису 1145120 0000 000186, за адресою: м. Феодосія, вул. Горького, 50, діє на підставі Статуту, зареєстрованого Розпорядженням Феодосійського міського Голови № 1817-р від 23.08.2001р. із змінами та доповненнями від 27.07.2007р., реєстраційний номер № 04055759ю0041094.

20.04.2011р. відповідачем винесено Припис, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», а саме встановлено відхилення від проекту – будівництво третього та четвертого поверхів. Зазначеним приписом позивачу запропоновано привести об’єкт до відповідності проекту.

Також 20.04.2011р. відповідачем складений Протокол про правопорушення у сфері містобудування, відповідно до якого згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою КМУ № 244 від 06.04.1995р. за результатами перевірки запропоновано накласти на позивача штраф в розмірі 10% від вартості виконаних робіт.

В подальшому, 27.04.2011р. відповідачем прийнята Постанова № 27 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, згідно з якою відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого Постановою КМУ № 244 від 06.04.1995р. на позивача накладений штраф в розмірі 50% вартості виконаних робіт – 100350,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування накладання на позивача штрафу в розмірі п’ятдесят відсотків вартості виконаних робіт, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом, який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини є Закон України «Про основи містобудування».

Містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури (ст. 1 Закону).

Статтею 5 зазначеного Закону закріплені основні вимоги до містобудівної діяльності. При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: - розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; - розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; - раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; - урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; - урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; - інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; - участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Законом, який встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції є Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

Статтею 1 цього Закону визначена відповідальність за правопорушення у сфері містобудування.

Підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

- проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;

- передачу проектною організацією замовнику робочої документації для будівництва, що не відповідає будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам, вихідним даним на проектування об'єктів архітектури, які надані у встановленому порядку, та затвердженому проекту, - у розмірі тридцяти відсотків вартості розробленої робочої документації;

- виробництво, реалізація або застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які не відповідають будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а так само підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості реалізованої продукції;

- виконання будівельних робіт, що не відповідають будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;

- прийняття в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, а так само місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень, - у розмірі п'яти відсотків вартості відповідних об'єктів;

- здійснення окремих видів господарської діяльності у будівництві, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, без отримання у встановленому порядку ліцензії - у розмірі плати за видачу ліцензій на відповідний вид господарської діяльності у будівництві;

- ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- передачу проектною організацією замовнику робочої документації для реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта архітектури, в якій передбачено внесення змін з порушенням вимог архітектурно-технічного паспорта зазначеного об'єкта, - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості розробленої робочої документації;

- експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт;

- затвердження містобудівної документації з порушенням встановлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил, вихідних даних на проектування - у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості розробленої містобудівної документації;

- недотримання регіональних або місцевих правил забудови під час планування і забудови населених пунктів, режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, - у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- проведення підготовчих робіт без дозволу на виконання підготовчих робіт або без дозволу на виконання будівельних робіт, або без відповідної затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє підприємство від усунення допущених порушень і відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень, передбачених цим Законом.

Отже, з системного аналізу вищезазначеної норми Закону слідує, що за здійснення будівельних робіт із відхиленням від проекту передбачена відповідальність у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Більш того, складаючи Протокол про правопорушення у сфері містобудування від 20.04.2011р. відповідачем запропоновано накласти на позивача штраф у розмірі десяти відсотків вартості виконаних будівельних робіт згідно із пунктом 4. ст. 1 зазначеного Закону, який передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт, що не відповідають будівельним нормам, державним стандартам, нормам і правилам або проектним рішенням, а саме за відхилення від проекту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 3 вищезазначеного Закону визначений порядок накладення та стягнення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. У п'ятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Разом з тим, Постановою КМУ від 6 квітня 1995 р. № 244 затверджене Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, яке встановлює порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, передбачені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", приписи якого кореспондуються із нормами зазначеного Закону.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені приписи законодавства вбачається, що протокол та припис передують прийняттю постанови та фіксують порушення, за яке в подальшому приймається постанова про застосування штрафу.

Матеріали справи свідчать про те, що Протоколом та Приписом від 20.04.2011р. зафіксовано порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», а саме встановлено здійснення будівельних робіт із відхиленням від проекту, за яке передбачена відповідальність у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Але, приймаючі 27.04.2011р. Постанову № 27 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідач застосовує до позивача штраф в розмірі п’ятдесят відсотків вартості виконаних робіт із посиланням на підстави: Протокол та Припис від 20.04.2011р. Отже, відповідач застосував штраф за порушення, яке не зафіксоване зазначеними Протоколом та Приписом.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати судувсі матеріали, які свідчать про його правомірнідії.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що фіксують порушення, за яке передбачена відповідальність в розмірі п’ятдесят відсотків вартості виконаних будівельних робіт.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи є копія затвердженої проектної документації, яка зареєстрована в інспекції відповідача за № 290 від 19.03.2010р. (оригінал досліджений у судовому засіданні), Акт огляду об’єкту градобудівництва від 28.08.2010р., складеного посадовими особами відповідача, в якому зафіксовано, що будівництво здійснюється відповідно до проекту, виконавча документація ведеться, тому посилання представника відповідача під час розгляду справи на проведення будівельних робіт без затвердженої проектної документації є необґрунтованим та безпідставним.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§          безсторонньо (неупереджено);

§          добросовісно;

§          розсудливо;

§          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Вивчивши надані позивачем та відповідачем документи, вислухавши пояснення їх представників, суд прийшов до висновку, що відповідачем заснований штраф без наявності доказів встановлення порушення, за яке він застосовує штраф оскаржуваною постановою.

Таким чином, Постанова про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 27 від 27.04.2011р. не може бути визнана такою, що прийнята на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі та підписано 22.06.2011р.

Керуючись ст.ст.7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим № 27 від 27.04.2011р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Євдокімова О.О.