Постанова № 16532972, 08.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 р. 11:37 Справа №2а-4207/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон»

до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1, довіреність від 09.02.2011 б\н ;

представників відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 08/1 від 21.04.2011;

-          ОСОБА_3, довіреність № 08/1 від 07.06.2011

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон»(далі –позивач, ВАТ «Кримзалізобетон») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі – відповідач, Рескомприроди) з наступними вимогами:

-          визнати недійсним та скасувати рішення Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 16.11.2010 про припинення права спеціального водокористування ВАТ «Кримзалізобетон» в частині забору води з артезіанських свердловин № 5734,5732.

Позовні вимоги мотивовані порушенням п.6 ст. 55 Водного Кодексу України, оскільки позивач не допустив порушень умов спец водокористування та охорони вод, а дотримання законодавства про надра не можу бути умовою спецводокористування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.04.2011р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що ВАТ «Кримзалізобетон» є користувачем артезіанських свердловин №№5816,5819,5732,5734 на умовах спецводокористування. Дозвіл на спецводокористування від 14.01.2008 № 362 було видано на строк до 01.01.2010 та продовжено 31.12.2009 на термін до 01.01.2012. Під час отримання дозволу, а також при продовжені терміну його дії відповідач не вимагав у позивача отримати дозвіл на користування надрами для видобутку підземних вод, відсутність якого слугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим відповідач з зазначеної підстави не мав права припиняти користування артезіанськими свердловинами.

          Крім того, позивач зазначив, що неодноразово намагався отримати відповідний дозвіл на користування надрами, проте йому було відмовлено з підстав, які не залежать від позивача, що робить неможливим виконати вимоги відповідача як умови для продовження користування надрами – артезіанською свердловиною.

          Також представник позивача наполягав на тому, що у зв'язку з внесенням змін до ст. 23 Кодексу України «Про надра» Законом України від 22.12.2010 № 2849-VI, позивач взагалі не має обов’язку отримувати дозвіл на користування надрами – підземними водами.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях від 08.06.2011 (а.с.53), відповідно до яких вважає, що прийняте рішення відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник відповідача пояснив, що умови спеціального водокористування визначені в Дозволі № 362, згідно з яким крім, інших умов, позивача було зобов’язано отримати дозвіл на користування ділянкою надр для видобутку підземних вод з артезіанських свердловин № № 5734,5732. Не виконання вказаних вимог призвело до порушення ст.19 Кодексу України «Про надра» та стало підставою для припинення спеціального водокористування. Представник відповідача також вважає, що на діяльність позивача не поширюється положення ст.23 Кодексу України «Про надра», оскільки вони стосуються тільки користувачів підземними водами для господарсько-побутових потреб, при цьому позивач видобуває підземні води для виробничих потреб.

          Під час судового розгляду представники позивача та відповідача наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно зі ст. 3 КАСУ справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2005р. №1842/2005 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

Мінприроди України і посадові особи з контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки мають право обмежувати та зупиняти (тимчасово) в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона провадиться з порушенням норм, правил і нормативів з охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Мінприроди України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що перебувають в його управлінні.

Відповідно до Положення про Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі Рескомітет), затвердженого постановою Ради Міністрів АР Крим від 09.08.2005 року № 359, Рескомітет є республіканським органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища , раціонального використання та відновлення природних ресурсів , заповідної справи, екологічно безпеки на території АР Крим.

Рескомітет підпорядковується Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

Відповідно до зазначеного Положення до завдань Рескомітету серед інших віднесено, здійснення відповідно до законодавства в межах своєї компетенції державного контролю за дотримання правил, нормативів, лімітів, квот в сфері використання та охорони природних ресурсів, вимог екологічної та радіаційної безпеки.

Згідно п.п.11 п.4 Положення Рескомітет погоджує у встановленому порядку видачу дозволів (ліцензій) на спеціальне використання природних ресурсів, дозволів на викиди та скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, на розміщення та здійснення інших операцій в сфері поводження з відходами, контролює виконання умов виданих дозволів, лімітів, квот, приймає рішення про призупиненні їх дії або анулюванні.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» зареєстрований як юридична особа 27.06.1996, ідентифікаційний код – 01267308.(а.с.16)

28.04.2007 позивачем було отримано дозвіл на спеціальне водокористування № 362, який видано Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі – Дозвіл № 362) (а.с.59).

Питання спеціального водокористування регулюються Водним кодексом України (ВК України).

Згідно частині 1 ст. 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Обмеження прав водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, може здійснюватись органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або в оренду (частина 3 ст.45 ВК України).

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст.48 ВК України).

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно статті 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Згідно Дозволу № 362 позивач є водокористувачем підземних вод для господарських та виробничих потреб з свердловин № 5732, 5734, 95-30.

Термін дії вказаного Дозволу було визначено до 01.01.2010.

31.12.2009 відповідачем було продовжено термін дії зазначеного дозволу до 01.01.2010.

Листом від 16.11.2010 (вих. № 10267/5-4) відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з неотриманням підприємством дозволу на користування надрами для видобутку корисних копалин – підземних вод – з свердловин № 5732,5734, що є порушенням ст.ст.16,19,21 Кодексу України про надра, на підставі п.6 ст.55 Водного Кодексу України припиняється право спеціального водокористування ВАТ «Кримзалізобетон» в частині забору води з артезіанських свердловин №№ 5732,5734.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що вони не підлягають задоволену у зв'язку з наступним.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухвалені судового рішення по справі.

Позивач вважає протиправним прийняте відповідачем рішення щодо припинення права спеціального водокористування виходячи з того, що умовою спеціального водокористування не може бути дотримання законодавства про надра, відповідач не конкретизував, які саме дії позивача є порушенням умов спеціального водокористування, він не мав можливості отримати дозвіл на користування надрами через відсутність відповідних нормативних документів, при цьому зробив все, що від нього залежить для його отримання.

           Суд вважає доводи позивача безпідставними з огляду на таке.

Однією з підстав для припинення права спеціального водокористування відповідно до п.6 ст.55 ВК України є порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.

Отже, відповідач, зазначивши в листі від 16.11.2010 (вих. № 10267/5-4) в якості підстави для припинення права спеціального водокористування – порушення умов спеціального водокористування, діяв в межах повноважень, визначених законом.

Згідно статті 56 ВК України припинення права спеціального водокористування здійснюється в тому числі за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2 -4 статті 55 цього Кодексу (п.2 ст.56 ВК України).

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до п. 5 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 №321одними з положень, які зазначаються в Дозволі є умови спеціального водокористування.

Як встановлено судом в Дозволі, виданому 28.04.2007, позивачу було визначено зобов'язання позивача отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр по свердловинам № 5732 та № 5734 9зв.бік (а.с.59).

При продовжені терміну дії Дозволу № 362 відповідач також зазначив зобов'язання «виконати умови держнагляду» (а.с.18).

Необхідність отримання відповідного дозволу також було визначено в листі Казенного підприємства «Південекогеоцентр» від 12.12.2006 (вих. № 03-260) (а.с.60).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що отримання дозволу на спеціальне користування надрами є однією з умов спеціального водокористування.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України Про надра (ст.2 Кодексу).

Відповідно до ст. 13 Кодексу України Про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Згідно статті 19 Кодексу України Про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 21 Кодексу України Про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Відповідно до наведених норм, позивач був зобов’язаний для видобутку підземних вод з артезіанської свердловини отримати дозвіл на користування надрами.

Суд не приймає доводів позивача щодо відсутності в його діях порушень законодавства у зв'язку з тим, що він намагався отримати Дозвіл на користування надрами, проте за відсутності відповідного нормативного регулювання порядку його видачі та з незалежних від нього причин він не зміг отримати відповідний дозвіл.

Судом встановлено, що позивач 05.03.2010 за вих. № 14/189 звернувся до Державної геологічної служби із заявою про отримання дозволу на право користування надрами з метою видобутку підземних вод (а.с.44), 18.05.2010 позивач за вих. № 13/418 повторно звернувся із заявою до Державної геологічної служби (а.с.45).

Листом від 03.06.2010 (вих. № 26/10-2515) Державна геологічна служба повідомила позивача про те, що у зв'язку з відсутністю відповідного порядку видачі дозволів на користування надрами, питання, порушене позивачем, буде вирішено після прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного порядку.(а.с.47).

16.08.2010 за вих. № 27/10-3505 (а.с.48) документи позивача щодо отримання дозволу на користування ділянкою надр було повернуто для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

23.09.2010 позивач вдруге направив до Державної геологічної служби пакет документів для отримання Дозволу на користування надрами.

14.12.2010 за вих. № 05/1448 (а.с.51) позивач направив до Державної геологічної служби заяву про надання відповіді щодо прийнятого за направленим документами рішення.

31.01.2011 за вих. № 541-28/10 Державна служба геології та надр України повернула вказані документи у зв'язку з закінченням терміну дії Порядку видачі дозволів на 2010 рік (а.с.52).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується намагання позивача лише в 2010 році отримати дозвіл користування надрами, проте протягом 2007-2009 років позивач не вживав будь-яких заходів щодо отримання цього дозволу.

Судом встановлено, що у 2009 році Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 № 608 було затверджено Порядок надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, згідно з яким було визначено процедуру надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1187 було установлено, що дія зазначеного порядку поширюється також на період до набрання чинності відповідним актом на наступний рік.

На 2010 рік Кабінетом Міністрів України Постановою від 23 червня 2010 № 596 було затверджено новий порядок отримання відповідних дозволів. Зазначена постанова діяла з 24.11.2010 року.

Отже Порядок отримання дозволів на користування надрами як 2009 році так і в 2010 році було визначено Кабінетом Міністрів України.

Той факт, що позивачу дозвіл на користування надрами не було видано не може підтверджувати протиправність прийнятого відповідачем рішення, оскільки воно прийнято відповідно до положень Кодексу України Про надра та Водного кодексу України.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача щодо суперечливості в діях відповідача, які полягали у продовжені терміну дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності Дозволу на користування надрами, так як згідно підпункту 5 пункту 8 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами умовою отримання дозволу на видобуток підземних вод є наявність дозволу на спеціальне водокористування. При чому в даному випадку отримання дозволу на користування надрами відбувалось без проведення аукціонів.

Таким чином, першочерговим є саме отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Суд не погоджується й з тим, що позивач на час розгляду справи вже не повинен отримувати дозвіл на користування надрами відповідно до ст.23 Кодексу України Про надра.

          Без спеціальних дозволів та гірничого відводу згідно ст. 23 Кодексу України Про надра (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів іпрісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього Кодексу (в редакції, яка діє на час розгляду справи по суті) землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

          Судом встановлено, що підтверджується Дозволом № 362, що позивач використовує свердловини для виробничого призначення, на яке не поширюється дія ст. 23 Кодексу.

          За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволені адміністративного позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ повний текст постанови складено 14.06.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Котарева Г.М.