Постанова № 16532973, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2011 р. 12:20 Справа №2а-9293/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді

Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Лиган М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

представника позивача ОСОБА_2, довіреність № 13/51 від 11.01.11р.; представника відповідача ОСОБА_3, довіреність № 7/10-0 від 10.03.11р.,

Експерт Мішур Г.Г., посвідчення № 40.

Суть спору: Дочірнє підприємство «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2010 р. № 0001034002/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 31232,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15616,00грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.10р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті спору. Вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення рішення винесено на підставі акту документальної невиїзної перевірки, з якого вбачається, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму податкового кредиту на 31231,50 грн., у т.ч. за травень 2009 року на 2503,14грн., за червень 2009р. - на 5628,98грн., за серпень 2009р. на 8486,40грн., за листопад 2009р. на 6385,22грн., за грудень 2009р. на 8227,76грн., оскільки ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» документами, представленими до перевірки, не підтверджене фактичне постачання ТМЦ у м. Керч, у звязку з чим відсутня можливість становити звязок витрат, понесених підприємством по придбанню з фінансово-господарською діяльністю та участю сум ПДВ в оподаткованих операціях. Але, як стверджує позивач, до перевірки були надані усі необхідні документи, які дають право по віднесенню до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Таким чином, як зазначив представник позивача, СДПІ в м. Сімферополі АР Крим прийняте безпідставне та необґрунтоване рішення щодо нарахування податкового зобовязання з ПДВ та застосування до підприємства штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву, а також пояснив, що податкове повідомлення - рішення СДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 13.07.2010 р. № 0001034002/0 є законним та обґрунтованим, прийнято за результатами встановлених під час перевірки порушень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим з 29.06.2010р. по 30.06.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків КП «Альянс» та СПП «Строитель-Плюс» за період з 01.04.09р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки складено акт № 924/23-1/22268571 від 02.07.2010р. (а.с.170- 178). У висновках зазначеного акту зафіксовано, що порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 31231,50 грн. у т.ч. за травень 2009 року на 2503,14грн., за червень 2009р. - на 5628,98грн., за серпень 2009р. на 8486,40грн., за листопад 2009р. на 6385,22грн., за грудень 2009р. на 8227,76грн.

На підставі акту перевірки № 924/23-1/22268571 від 02.07.2010р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення від 13 липня 2010р. № 0001034002/0 , згідно з яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 31232,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 15616,00грн. (а.с.7).

Зазначене повідомлення-рішення було отримано позивачем 15.07.2010 року, про що свідчить печатка позивача на зазначеному податковому повідомленні-рішенні.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою 16.11.2009 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим з ідентифікаційним кодом 36822107, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №635945 (а.с. 166 ).

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2010р. № 0001034002/0 , згідно з яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 31232,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 15616,00грн., суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що податковим органом спірне податкове повідомлення рішення винесено за результатами проведення документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків КП «Альянс» та СПП «Строитель-Плюс» за період з 01.04.09р. по 31.12.2009р.

В акті перевірки зазначено, що платник податків за перевіряємий період мав взаємовідносини з такими постачальниками: КП «Альянс» та СПП «Строитель-Плюс» .

Постачальник КП «Альянс» до видаткової та податкової накладних, де обовязково відображені «доставка» або «транспорті витрати» надає покупцю «Калькуляцію транспортування бітума», «Підсумкову відомість ресурсів», ТТН, що, на думку відповідача, не підтверджує фактичне постачання ТМЦ та порушує п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіна України від 24.05.95р. № 88 та норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Також, до перевірки надані видаткові накладні та товарно-транспорті накладні, які оформлені для перевезення вантажу від постачальника СПП «Строитель-Плюс» з порушенням вимог діючих нормативних документів, а саме п. 1 Наказу Міністерства транспорту України, міністерства статистики України від 29.12.95р. № 488/346, яким встановлено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля.

Крім того, відповідач у акті перевірки зазначив, що згідно бази даних ДПАУ у СПП «Строитель-Плюс» відсутні основні фонди.

У звязку з вищевикладеним податковий орган за результатами проведення перевірки дійшов висновку, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 31231,50 грн.

Щодо обґрунтованості вищевказаних висновків податкового органу, зроблених ним під час перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Наказу Мінстата України від 21.06.1996р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» для обліку сировини та матеріалів використовуються наступні документи, відповідної форми:

Прибутковий ордер застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки. Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т.п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії.

У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінностей. Графа 9 "Інвентарний номер" заповнюється в тому випадку, якщо облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за інвентарними номерами.

У випадку відпуску матеріальних цінностей господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, або стороннім організаціям накладну-вимогу виписують на основі договорів, нарядів і інших відповідних документів. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другий - одержувачеві матеріалів. При відпуску матеріалів самовивозом накладну-вимогу підписану одержувачем, комірник передає в бухгалтерію для виписки розрахунково-платіжних документів, якщо матеріали відпускалися із наступною оплатою.

Відповідно до вищевказаних норм, підставою для приходу і пересування товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку підприємства є первинні документи бухгалтерського обліку, в яких відображаються відповідні господарські операції з пересування ТМЦ.

Відповідно до даних судово - економічної експертизи № 100 (а.с. 215-222), при дослідженні наданих накладних від постачальника КП "Альянс" прихід матеріалів на склад позивача розбіжностей із записами у зведених регістрів бухгалтерського обліку не встановлено.

Відповідно до абз «д» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абз «д» п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, які свідчать про придбання ТМЦ позивачем у КП «Альянс» та СПП «Строитель-Плюс». Зазначені накладні мають усі, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” реквізити.

Відповідно до даних судово - економічної експертизи № 100, при дослідженні та співставленні наданих податкових накладних від постачальників з реєстрами отриманих накладних встановлено, що записи в реєстрі підтверджені податковими накладними, заповненими відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином розбіжність з даними акта перевірки утворилося за рахунок того, що перевіряючими не прийнятий до уваги податковий кредит, підтверджений належним чином оформленими податковими накладними і той факт, що використання отриманих за накладними матеріалів у господарській діяльності підтверджується матеріальними звітами по списанню їх на виробництво.

Суд зазначає, що відповідно до висновку судово - економічної експертизи № 100, первинними бухгалтерськими документами ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» висновки, викладені у акті документальної невиїзної перевірки ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 924/23-1/22268571 від 02.07.2010р., щодо завищення податкового кредиту на суму 31231,50 грн. не підтверджується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виключення зі складу податкового кредиту позивача податкових накладних на загальну суму 31231,50 грн., у т. ч. за травень 2009 року на 2503,14грн., за червень 2009р. - на 5628,98грн., за серпень 2009р. на 8486,40грн., за листопад 2009р. на 6385,22грн., за грудень 2009р. на 8227,76грн. не обґрунтовано.

Дана сума підтверджується представленими на дослідження документами податкового та бухгалтерського обліку позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 924/23-1/22268571 від 02.07.2010р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення рішення, висновок про те, щодо позивач порушив норми п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для виключення зі складу податкового кредиту позивача податкових накладних на загальну суму 31231,50 грн. та застосуванні відповідних штрафних (фінансових) санкцій, згідно п.п. “б”п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.06.11р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 14.06.11р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2010р. № 0001034002/0 , згідно з яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 31232,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкціі на суму 15616,00грн.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, б.184/1 АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 31829422) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.