Постанова № 16531899, 24.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2011 № 20/29

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Жук Г.А.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № Д 07/2011/04/22 від 22.04.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 318 від 21.06.2011 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 02.04.2011 року комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради, на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року

у справі № 20/29 (суддя Палій В.В.),

за позовом Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради

про стягнення 1538057, 92 грн.

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2011 року акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради (відповідач) про стягнення 1538057, 92 грн. за договором № 1010040 від 01.10.2008 року про постачання теплової енергії у гарячій воді, в тому числі: 1 136237,42 грн. - боргу, 315572,77 грн. інфляційних втрат, 86247,73грн. - 3% річних та судових витрат в сумі 15380,58 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ (а.с. 6-8, т.1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі № 20/29 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 285535,11 грн. збитків від інфляції, 86247, 73 грн. -3% річних та судові витрати. Припинено провадження у справі в частині стягнення з комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради 1136237, 42 грн. - основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України (а.с. 98-102, т.4).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, КП «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради, 05.04.2011 року через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу від 02.04.2011 року, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно зясуванні обставини справи, які мають суттєве значення для справи. Апелянт стверджує, що судом не прийнято до уваги п. 10 додатку № 2 до договору, згідно якого відповідач забезпечує оплату населенням фактично спожитої теплової енергії на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, що відповідач не користується коштами позивача, оскільки населення сплачує кошти напряму на рахунок ГІОЦ, а відтак у позивача відсутні підстави нарахування відповідачу річних та інфляційних втрат, в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2011 року (а.с.107 , т.4).

В судовому засіданні 07.06.2011 року представник позивача у справі заперечив проти доводів апелянта, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Позивач подав клопотання про зміну найменування сторони (а.с.127, т.4) у звязку із перейменуванням Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року. В обґрунтування клопотання заявником долучено: копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.04.2011 року, копію довідки ЕДРПОУ від 14.04.2011 року, копію витягу з Статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (нова редакція) (а.с.128-131, т.4).

Апелянт в судове засідання 07.06.2011 року не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.121, т.4).

Ухвалою суду від 07.06.2011 року здійснено заміну позивача на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго», розгляд справи відкладено у звязку з клопотанням апелянта та з метою надання сторонам рівного права на захист прав та охоронюваних законом інтересів..

В судовому засіданні 24.06.2011 року апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу у задоволені позову повністю, з підстав викладених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні 24.06.2011 року представник позивача заперечив доводи апелянта, вважає рішення місцевого господарського суду обґрунтованим та правомірним.

Апелянт до початку розгляду справи подав клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи з метою встановлення розміру збитків (інфляційних втрат та річних) заявлених до стягнення у звязку з невиконанням відповідачем умов договору.

Колегія, обговоривши доводи апелянта, заслухавши думку позивача у справі, відхилила клопотання КП «Лісове» про призначення судової бухгалтерської експертизи з огляду на те, що правомірність застосування статті 625 ЦК України є суто правовим питанням, вирішення якого не потребує спеціальних бухгалтерських знань.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.10.2008р. між сторонами у справі укладено договір №1010040 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобовязався виробити та поставити теплову енергію споживачу (відповідач у справі) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гаряче постачання протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач оплачує щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до договору відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунками.

Згідно умов договору відповідач спожив теплову енергію, що підтверджується відомостями обліку теплової енергії, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Відповідачем не заперечена кількість спожитої теплоенергії за період з 01.10.2008р. по 01.01.2011р.

Позивач, посилаючись на розрахунок боргу за теплову енергію та відомості обліку теплової енергії за період з жовтня 2008 року по грудень 2010 року включно, стверджує, що заборгованість відповідача за використану теплову енергію, станом на 01.01.2011 р. становить 1136237,42 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання з договором енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 ГК України, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно вимог статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за Договором №1010040 від 01.10.2008р. складає 1 136 237,42грн.

У відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі відповідач заперечив проти позовних вимог позивача щодо існування заборгованості по оплаті спожитої теплової енергії, посилаючись на те, що ним належним чином виконуються умови договору №1010040 від 01.10.2008року.

Відповідач зазначає, що у січні 2011року КП ГІОЦ перерахувало позивачу 639 865,65грн. в рахунок оплати послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, що відображено у доданій до відзиву на позов відомості за підписом директора та головного бухгалтера КП «Лісове».

В заперечення заборгованості за договором відповідач посилається на невідповідність встановлених тарифів на надання житлово-комунальних послуг фактичним витратам на придбання у позивача енергії, що унеможливлює своєчасний та повний розрахунок за спірним договором.

Під час розгляду справи суду подано довідку про оплату відповідачем на рахунок позивача коштів за спожиту теплоенергію за період з січня 2011р. по березень 2011р. у розмірі 1 440 769,12 грн., а тому колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 136 237,42 грн., відповідно п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобовязання 315 572,77 грн. збитків від інфляції, 86 247,73 грн. 3% річних нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи прострочення відповідачем грошового зобовязання, визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних та стягнув з відповідача 86 247,73грн. 3% річних та 285 535,11грн. інфляційних втрат, згідно уточненого розрахунку таких.

Колегія суддів апеляційного господарського визнає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Інфляційні збитки та проценти, згідно зі ст. 625 ЦК України, нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Відповідно до вимог зазначеної норми боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua).

Стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. При цьому, проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Відтак, за змістом ст. 625 ЦК України вбачається, що відповідальність встановлена даною нормою може застосовуватися лише за наявності прострочення виконання грошового зобовязання.

В силу вимог статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Однак, з представлених розрахунків позивача (а.с.9, т.1, а.с.13-18, т.1) вбачається, що розрахунки проведено без врахування умов додатку № 2 до договору (а.с. 23, т.2).

Так, укладаючи договір від 01.10.2008 року на постачання теплової енергії у гарячий воді сторони домовилися (п. 2.1 договору ), що при виконанні умов цього договору та при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони зобовязані керуватися тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Отже, взаємовідносини сторін за даним договором регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в України», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про столицю України місто герой Київ», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, № 1875-IV(з послідуючими змінами та доповненнями), Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955 (з послідуючими змінами та доповненнями), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постанова КМ, КМ України, від 21.07.2005, № 630 (з послідуючими змінами та доповненнями), розпорядження КМДА від 20.06.2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 року за № 46/429, розпорядження КМДА від 12.02.2007 року № 144 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води», а також Методикою проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою розпорядження КМДА від 26.12.2002 року № 2306, зареєстрованою в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2002 року за № 100/483(з послідуючими змінами та доповненнями).

Так, відповідно до розпорядження КМДА від 12.02.2007 року № 144 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води» (а.с.53, т.4), яким затверджено порядок розрахунків споживачів за отримані житлово-комунальні послуги, розрахунки за опалення проводяться щомісячно протягом року.

Методикою проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою розпорядження КМДА від 26.12.2002 року № 2306 (а.с.66, т.4) встановлено розрахунковий опалювальний період рік. Датою початку розрахункового опалювального періоду визначено 1 травня, датою закінчення розрахункового опалювального періоду - 30 квітня. Населення сплачує за опалення та гарячу воду протягом розрахункового опалювального періоду рівними частками. Такий порядок розрахунків встановлено й розпорядженням КМДА від 12.02.2007 року № 144, яким сторони керувалися у спірний період з 01.10.2008 року по 01.01.2011 рік.

З представленого в матеріалах справи розрахунку за теплову енергію за період з 01.10.2008 року по 01.01.2011 рік (по роках) в яких враховано сплату населенням за поточний місяць в наступному (за даними КП ГІОЦ), вбачається (а.с.57, т.4), що станом на 31.10.2009 рік за попередній опалювальний період за відповідачем (КП «Лісове) значиться переплата в сумі 10246,73 грн., а станом на 31.10.2010 року така переплата становила 98818,85 грн.

Враховуючи порядок розрахунків між теплопостачальною організацією (позивач у справі) та ЖЕО (відповідач у справі), розрахунки між ЖЕО та населенням, встановлені чинним законодавством України, підсумки розрахунків для визначення заборгованості сторін за договором можливо проводити за рік, або інший кратний року період (24,36 місяців). Дане підтверджується п. 4. Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою розпорядження КМДА від 26.12.2002 року № 2306 (а.с.66, т.4), яким передбачено складання Зведеного акту звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення, яким теплопостачальна організація та ЖЕО уточнюють та остаточно узгоджують обсяги постачання та споживання теплової енергії, на підставі якого проводяться відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період. Згідно п. 4.2. Методики Зведений акт складається після завершення опалювального періоду протягом 15 днів з дня виставлення теплопостачальною організацією табуляграми за останній місяць розрахункового опалювального періоду. Зведених актів в матеріалах справи не представлено.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунки проведено за результатами нарахування за теплоенергію за 27 місяців та оплату - за 27 місяців, що суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства. Крім того при розрахунку інфляційних втрат позивачем неправомірно не враховано відємне значення індексу інфляції за спірний період з 01.10.2008 року по 01.01.2011 рік. Однак, як зазначалось вище вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися, але якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправильно визначено період заборгованості та невірно проведено її розрахунок. Населення за опалення та гарячу воду платить щодня і відповідно щодня змінюється й стан розрахунків за договором, що підтверджується представленою інформацією КП ГІОЦ (а.с. 122-123) та не бралося до уваги позивачем про проведені розрахунку позовних вимог.

З представленого в матеріалах справи листа ГІОЦ № 1 (а.с.122-123, т.4) вбачається що на розрахунковий рахунок позивача щоденно надходять кошти за опалення та підігрів води, сплачені мешканцями, що обслуговуються КП «Лісове» так тільки за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» зараховано за опалення 371657,67 грн., за підігрів холодної води 195945, 69 грн. Зарахування даних коштів не залежить від відповідача, а безпосередньо від сплати мешканцями, як кінцевими споживачами, коштів за спожиту теплову енергію та гарячу воду.

З представлених розрахунків позивача вбачається, що нарахування санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, проведено без врахування проведення розрахунків через КП ГІОЦ, отже за представленими розрахунками неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунку вартості послуг за опалення та гарячу воду. Враховуючи, що позивачем представлено в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат та річних за прострочу виконання грошового зобовязання не містить необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, колегія дійшла висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак судом неповно досліджено обставини справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі № 20/29 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу б/н від 02.04.2011 року комунального підприємства «Лісове» Подільської районної у місті Києві ради, на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі № 20/29 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011року у справі № 20/29 скасувати частково.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 315572,77 грн. інфляційних втрат, 86247,73грн. - 3% річних.

4.В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства «Лісове» Подільської у м. Києві ради (м. Київ, просп. Свободи, 40, код ЄДРПОУ 35609381) 7540,10 грн. в повернення державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу № 20/29 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді