Постанова № 16531898, 20.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011 № 52/76

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

Представники сторін:

прокурора:ОСОБА_1, довіреність № 03 від 11.01.2011;

позивача:ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.03.2011;

відповідача:ОСОБА_3, довіреність № 3/юр від 04.01.2011;

третя особа:не зявився;

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 13.04.2011

у справі № 52/76 (суддя: Чебикіна С.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»

до Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів України

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, земельною ділянкою та відшкодування шкоди в розмірі 33063,90 грн.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»

за участю Прокуратури Соломянського району міста Києва

про стягнення 25420,88 грн. та звільнення самовільної захопленої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів України, про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, земельною ділянкою та відшкодування шкоди в розмірі 33063,90 грн.

Не погоджуючись з зазначеною вище позовною заявою до початку розгляду справи по суті Державне підприємство «Київський науково дослідний інститут гідроприладів» звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» про стягнення 25420,88 грн. та звільнення самовільної захопленої земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2011 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду разом з первісним позовом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги задоволено.

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3, площею 555 кв.м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у Соломянському районі м. Києва у розмірі 12722,48 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” місячну плату за використання території для вантажно-розвантажувальних робіт у сумі 12698,40 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” 339,20 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 скасувати і прийняти нове рішення яким повністю відмовити Державному підприємству «Київський науково дослідний інститут гідроприладів» в задоволені зустрічного позову та задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва порушено, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, а також неповно зясовано обставини справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 52/76. Розгляд скарги призначений на 20.06.2011 о 10:10.

16.06.2011 представником Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів» через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” без задоволення.

20.06.2011 представник третьої особи в судове засідання не зявився.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» та Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів», колегія суддів встановила наступне.

22.07.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агентство екологічних досліджень” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” (покупець) було укладено договір купівлі продажу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець продає та зобовязується передати, а покупець купує та зобовязується прийняти нежилі приміщення (в літ. О), загальною площею 3386, 8 кв.м., а саме: І поверх частина нежилого приміщення № 2 (приміщення 1-16) площею 1534 кв.м. (загальна площа приміщення № 2 1676, 5 кв.м.); антресоль І поверху нежиле приміщення № 3 (приміщення 1-3) площею 84, 9 кв.м.; ІІ поверх нежиле приміщення № 5 (приміщення 1-21) площею 1683, 2 кв.м.; антресоль ІІ поверху нежиле приміщення № 1 (приміщення 1-4) площею 84, 7 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Сурикова, 3.

Передача вищезазначених приміщень підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2005.

З реєстраційного посвідчення № 003612, виданого 04.10.2005 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна вбачається, що нежилі приміщення (в літ. О) загальною площею 3386, 8 кв.м., що складають 94/100 частини від нежилих приміщень площею 3 602, 6 кв.м., розташовані в м. Києві по вул. Сурикова, 3, зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” на праві колективної власності.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що він має право користуватись частиною земельної ділянки розташовані в м. Києві по вул. Сурикова, 3 на підставі ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України.

Частина 4 ст. 120 Земельного кодексу України визначає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З Договору вбачається, що скаржник набув право власності лише на окремі приміщення нежитлового будинку, що не передбачає перехід у звязку з цим права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нежитловий будинок.

До того ж, представник скаржника під час розгляду справи повідомив, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” лише здійсніються всі необхідні заходи щодо визначення меж та оформлення всіх необхідних документів які б надавали можливість скаржнику користуватись або мати у власність частину земельної ділянки розташованої в м. Києві по вул. Сурикова, 3.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження наявності у нього у встановленому законом порядку права власності або права користування земельною ділянкою по вулиці Сурикова, 3 у м. Києві.

Витяг з технічної документації та сплата позивачем земельного податку не є належними доказами перебування спірної земельної ділянки у користуванні чи власності позивача за первісним позовом в розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також, скаржником не було надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції доказів які б вказували, що скаржник фактично використовував частину спірної земельної ділянки розміром 1443,28 кв.м., а не 2944,87 кв.м. за яку сплачував.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” за первісним позовом щодо стягнення з Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” матеріальних збитків в розмірі 33063,90 грн.

Що ж стосується, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” щодо заборони Державному підприємству «Київський науково дослідний інститут гідроприладів» перешкоджати скаржнику у доступі та користуванні належними йому нежилими приміщеннями, колегія суддів відзначає наступне.

01.11.2005 між Державним підприємством “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” було укладено договір № 91-БР-05 користування (часткової оренди) ліфта, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування (часткову оренду) вантажний ліфт, реєстраційний номер 1762, розташований у корпусі № 4 за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3 для обслуговування першого та другого поверхів.

Пунктом 3.1. договору № 91-БР-05 сторони обумовили плату по договору у розмірі 700,00 грн.

За актом приймання-передачі майна по договору № 91-БР-05 позивач за зустрічним позовом передав, а відповідач прийняв у платне користування (часткову оренду) за узгодженим графіком користування вантажний ліфт, реєстраційний номер 1762.

01.11.2006 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 91-БР-05, згідно з п. 1.2. якої сторони узгодили, що відповідач відшкодовує позивачу витрати, повязані з використанням його території загальною площею 555 кв.м. для виконання вантажно-розвантажувальних робіт при користуванні вантажним ліфтом, а також, передбачили плату по договору у розмірі 1454, 8 грн., а саме: 700, 00 грн. за користування ліфтом та 754,80 грн. за користування територією для виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

У відповідності до п. 3.3. договору листом № 107/ОГЄ від 06.02.2007р. позивач за зустрічним позовом збільшив розмір щомісячної плати за користування ліфтом до 800, 00 грн., а листом № 866/ПЕВ від 26.10.2007р. до 976,80 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору договір може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах в разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення.

Листом № 740/ПЕВ від 19 вересня 2008 року позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача про те, що дію додаткової угоди № 1 до договору № 91-БР-05 припинено з 01.10.2008 в звязку з закінченням терміну дії договору № 91-БР-05 та додаткової угоди до нього.

Проте з матеріалів справи вбачається та не заперечується представником скаржника, що відповідач за зустрічним позовом незважаючи на припинення дії договору № 91-БР-05 продовжував використовувати вантажний ліфт та користуватись територією позивача за зустрічним позовом загальною площею 555 кв.м. для виконання вантажно-розвантажувальних робіт при користуванні вантажним ліфтом.

Таким чином зі сторони Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” не було здійснено дій які б не давали можливість скаржнику використовувати власне майно, а навпаки скаржник своїми діями здійснював перешкоди у користуванні власністю позивачу за зустрічним позовом.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” що усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та земельною ділянкою.

Але враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” використовувало земельну ділянку Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, проте з січня 2010 року не вносило плату за використання території позивача за зустрічним позовом, а тому з нього підлягає стягненню на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” 12698,40грн. за фактичне користування територією та ліфтом позивача за зустрічним позовом.

Також з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2010 працівниками Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, результати якої були оформлені актом № 1721/43.

З акту вбачається, що у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка площею орієнтовно 0,06 га огороджена парканом та використовується скаржником без документів, що підтверджують право власності чи право користування, в тому числі на умовах оренди.

Листом № 6046 від 13.10.2010 Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель повідомило позивача за зустрічним позовом про результати перевірки, які оформлені актом № 1721/43 від 21.09.2010 та зазначило, що відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, шкода за самовільне зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у м. Києві становить 12722,48 грн.

В звязку з зазначеним вище позивач за зустрічним позовом просив стягнути з скаржника шкоди за самовільне зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у м. Києві в розмірі 12722,48 грн.

З оскаржуваного рішення вбачається, що на підставі ст. 321, 378 Цивільного кодексу Укоаїни, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України суд першої інстанції задовольнив зазначену вище вимогу Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів”.

Проте, висновки суду першої інстанції, щодо обґрунтованості вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з скаржника шкоди за самовільне зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у м. Києві в розмірі 12722,48 грн. є помилковими з огляду на наступне.

З пояснень представника позивача за зустрічним позовом було встановлено, що Державне підприємство “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” не є власником спірної землі, а є лише користувачем.

Під збитками, статтею 22 Цивільного кодексу України, передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З матеріалів справи вбачається, що 12722,48 грн., є шкодою за самовільне зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у м. Києві, проте не є витратами: які позивач за зустрічним позовом зазнав у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою; які позивач за зустрічним позовом зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається перш за все вартість заходів які б позивач за зустрічним позовом здійснив або мав здійснити для відновлення спірної земельної ділянки. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо.

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 підлягає скасуванню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у Соломянському районі м. Києва у розмірі 12722,48 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” за зустрічним позовом підлягають задоволенню лише частково, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” становить 211 (двісті одинадцять) грн. 98 коп. державного мита та 146 (сто сорок шість) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 в частині задоволення зустрічного позову скасувати частково.

3. Прийняти в цій частині нове рішення : в задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Київський науково дослідний інститут гідроприладів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» про стягнення шкоди у розмірі 12722,48 грн. відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2011 у справі № 52/76 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код 32668060) на користь Державного підприємства “Київський науково-дослідний інститут гідроприладів” (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 14310098) 211 (двісті одинадцять) грн. 98 коп. державного мита та 146 (сто сорок шість) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 52/76 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді

25.06.11 (відправлено)