Постанова № 16531888, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011 № 6/146-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лобаня О.І.

суддів:

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 15.06.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2009 року,

у справі № 6/146-09 (суддя Маляренко А.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М»

доприватного підприємства «Промтехніка»

за участю третьої особи Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області

провизнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності

на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2009 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» до приватного підприємства «Промтехніка» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 02.07.2009 року заступник прокурора Київської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить зазначене рішення господарського суду Київської області скасувати, та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль -М» про визнання права власності на нерухоме майно та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовити. Крім того, заступник прокурора Київської області просив відновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2009 року.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року відновлено заступнику прокурора Київської області строк для подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 27.04.2011 року, 18.05.2011 року та 15.06.2011 року прокурор надав свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив апеляційний господарський суд вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Представники Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в судові засідання 27.04.2011 року, 18.05.2011 року та 15.06.2011 року не зявились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Представники ТОВ «Стиль-М» та ПП «Промтехніка» також повідомлялися про місце та час розгляду справи однак, поштові конверти з ухвалами по призначення справи до розгляду на 27.04.2011 року повернулись без вручення адресатам з відміткою поштового відділення про те, що за вказаною адресою ТОВ «Стиль-М» не існує, а ПП «Промтехніка» поштовий конверт повернувся за закінченням терміну зберігання. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві, а саме: ТОВ «Стиль-М» на адресу 04108, м. Київ, пр. Правди, 62 та ПП «Промтехніка» на адресу 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18 (а.с. 39-40, 43-44). Ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.05.2011 року було направлено позивачу та відповідачу на інші адреси, які містяться в матеріалах справи зокрема ТОВ «Стиль-М» на адресу 02214, м. Київ, пр-т Оболонський, 36, кв. 8 та ПП «Промтехніка» на адресу м. Київ, пр-т Червоних козаків, 21 (а.с. 61, 63). Однак, зазначену ухвалу про відкладення розгляду справи позивачем та відповідачем не отримано. Поштові конверти повернулися без вручення адресату (а.с. 61, 63). Судовою колегією повторно було відкладено розгляд справи на 15.06.2011 року про що направлено ухвали всім учасникам процесу, проте зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення до суду від позивача та відповідача вкотре не повернулися.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Стиль-М» та ПП «Промтехніка» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, участь представників позивача, відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.06.2011 року, судом обовязковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ТОВ «Стиль-М» та ПП «Промтехніка» про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена сторонам за адресою яка була зазначена в позовній заяві. Крім того, як зазначалося вище, судом направлялася позивачу та відповідачу ухвала про відкладення розгляду справи на інші адреси, поштові конверти з якою повернулися без вручення адресатам. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що по даній справі за заявою прокурора у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України продовжувався строк розгляду апеляційної скарг на пятнадцять днів.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2002 року між громадянином України ОСОБА_1 та ПП «Промтехніка» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна земельної ділянки площею 0,1265 га, розташованої за адресою: с.Старі Петрівці Київської обл. по вул. Б. Хмельницького (№ ділянки за генпланом 299) та земельної ділянки площею 0,1281 га, розташованої за адресою: с. Старі Петрівці Київської обл., вул. Б. Хмельницького (№ ділянки за генпланом 299а).

В подальшому 23.01.2009 року між ПП «Промтехніка» (далі продавець) та ТОВ «Стиль-М» (далі покупець) був укладений договір купівлі-продажу зазначених вище земельних ділянок.

Відповідно до пункту 1.3 цього договору, право власності на вказані обєкти нерухомості (земельні ділянки) переходить від продавця до покупця з моменту передачі за актом здачі-приймання протягом трьох днів з дня укладення цього договору, його нотаріального посвідчення і державної реєстрації. Згідно до п.2.1 договору ціна земельних ділянок складає 136000 грн. Відповідно до п.2.2 договору покупець зобовязується сплатити вартість обєктів нерухомості (земельних ділянок) протягом трьох днів після їх отримання за актом здачі-приймання.

Відповідно до акту здачі-приймання 23.01.2009 року продавець передав а покупець прийняв у власність вказані земельні ділянки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що договір від 23.01.2009 року укладений між ПП «Промтехніка» та ТОВ «Стиль-М» нотаріально посвідчений не був. Також, в матеріалах справи відсутні й докази оплати по даному договору.

Як зазначалося раніше ТОВ «Стиль-М» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ПП «Промтехніка» про визнання права власності на вказані вище земельні ділянки за ТОВ «Стиль-М». Також, позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.01.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за яким ТОВ «Стиль-М» придбало у власність нерухоме майно: земельні ділянки площею 0,1265 га та 0,1281 га. та позивач просив зобовязати Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо виготовлення технічної документації з землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М». Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно і вважає його своєю власністю, в звязку з необхідністю використання земельних ділянок для власних потреб, відмовляючись від нотаріального посвідчення раніше укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельних ділянок від 23.01.2009 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2010 року позов ТОВ «Стиль-М» до ПП «Промтехніка» задоволено в повному обсязі.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову зокрема, визнання права власності на земельні ділянки, визнання дійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок та зобовязання управління земельних ресурсів у Вишгородському районі вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що між позивачем та відповідачем 23.01.2009 року було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок та між ними досягнуто згоди з усіх істотних його умов. Крім того, суд вказав на те, що договір підписаний уповноваженими представниками сторін та після його підписання, сторонами здійснено часткове його виконання у виді передачі обєкта нерухомості на підставі акту здачі-приймання. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідач після укладення зазначеного договору ухилявся від його нотаріального посвідчення, що на думку суду, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору дійсним.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції сторонами не було надано суду доказів про нотаріальне посвідчення спірного договору.

Відповідно до ч.4. ст. 209 Цивільного кодексу України на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що за погодженням субєктів, які вчиняють правочин, нотаріальному посвідченню підлягає будь-який правочин, навіть якщо ця вимога не є обовязковою. Слід зазначити, що використання цієї можливості є цілком виправданим, оскільки перевірка змісту правочину нотаріусом вже сама по собі служить та є гарантією того, що цей зміст правочину відповідає вимогам закону. До того ж, нотаріальне посвідчення правочину полегшує зясування обставин, якщо виникає спір щодо істотних умов правочину та їхнього тлумачення.

У відповідності до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України відповідно до якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає та звертає увагу на те, що момент вчинення такого правочину, як купівля-продаж земельних ділянок відповідно до статей 210, 640 Цивільного кодексу України повязується з державною реєстрацією, а тому він вважається неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обовязків. А отже, місцевим господарським судом помилково визнано договір купівлі-продажу земельних ділянок дійсним та на підставі цього визнано право власності спірних земельних ділянок.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» оскільки даний спір відноситься до компетенції адміністративних судів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 ГПК України до компетенції господарських судів віднесено вирішення справ у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначає, що субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, відповідно до п. 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 27.06.2007 року № 04-5/120 та п. 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» № 04-06/15 господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, оскільки земля є обєктом цивільних прав і обовязків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, повязані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь субєкти господарської діяльності. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що даний спір про визнання права власності земельної ділянки та зобовязання управління земельних ресурсів вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» не є спором адміністративної юрисдикції, у звязку з чим, не адміністративний, а господарський суд повинен розглядати дану категоріє справ у яких спір виникає із земельних відносин, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності, оскільки земля є обєктом цивільних прав і обовязків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, повязані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь субєкти господарської діяльності.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України. Так, в листі № 05-05/357 від 23.06.2010 року заступник Голови Вищого господарського суду Осетинський А.Й. зазначає, що земельні спори поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими (адміністративними), так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності на земельні ділянки за ТОВ «Стиль-М» по договору-купівлі продажу та зобовязання управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо виготовлення технічної документації з землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (Апеляційним господарським судом враховано висновки Верховного Суду України в постанові від 27.04.2010р. та висновки Вищого господарського суду України в листі №05-05/357 від 23.06.2010р.).

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції не повно було досліджено обставини даної справи при розгляді позову про визнання права власності на земельну ділянку, визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки без нотаріального посвідчення та державної реєстрації останнього та в подальшому зобовязання управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо реєстрації вказаних земельних ділянок.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.07.2009 року, прийняте після не повного зясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у звязку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області слід задовольнити частково, оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 02.07.2009 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» до приватного підприємства «Промтехніка» про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та про зобовязання Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо виготовлення технічної документації з землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2009 року по справі № 6/146 задовольнити частково.

2.Рішення господарського Київської області від 02.07.2009 року по справі № 6/146 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» до приватного підприємства «Промтехніка» про визнання договору купівлі продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та про зобовязання Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області вчинити дії щодо виготовлення технічної документації з землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «Стиль-М» відмовити.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» (04108, м.Київ, проспект Правди, буд. 62 код ЄДРПОУ 33056647) на користь приватного підприємства «Промтехніка» (04074, м. Київ, вул.Автозаводська, 18 код ЄДРПОУ 31989970) 1700 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль-М» (04108, м.Київ, проспект Правди, буд. 62 код ЄДРПОУ 33056647) в дохід Державного бюджету України 850 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Видачу наказу доручити господарському Київської області.

6. Матеріали справи № 6/146 повернути до господарському Київської області.

Головуючий суддя

Судді