Постанова № 16531885, 22.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2011 № 49/75

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів:

при секретарі:

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 22.06.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 (підписане 22.04.2011),

у справі№ 49/75 (суддя Митрохіна A.B.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

доПриватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна

Компанія Об'єднана»

про стягнення 262698, 90 грн.

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» про стягнення 262 698, 90 грн. заборгованості за договором від 26.08.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2011 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 262 698, 90 грн. заборгованості за договором від 26.08.2010, з яких 252 217. 00 грн. - основного боргу, 4 284, 00 грн. - пені, 4 539. 90 грн. - інфляційних витрат, 1 658. 00 грн. - 3% річних, крім того 2 626, 99 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 150/2 від 27.04.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано часткову оплату робіт за договором на суму 100000, 00 грн., а також неправомірно нараховані штрафні санкції на суму заборгованості, оскільки, відповідно до п. 3.3 договору, термін виконання зобовязань щодо оплати не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 22.06.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець/позивач) та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (замовник/відповідач) був укладений договір б/н від 26.08.2010, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на виробничих площах замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню культури сої на пальному замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що визначені даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а.с. 10).

Мінімальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню сої) складає 1350 га, норма виробітку не менш ніж 75 га за 1 добу (п. 1.3 договору).

Порядок виконання робіт визначений розділом 2 договору, а саме:

2.1 Виконавець здійснює збиральні роботи з застосуванням комбайну марки КЕЙС-2388 з подрібнювачем та FLЕХ жаткою Замовника в кількості 3 од., силами свого персоналу в режимі цілодобової роботи;

2.2. Планований початок робіт - 10 вересня 2010 року. За 5 календарних днів до планованого початку робіт замовник остаточно уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та місця розташування техніки виконавця.

2.3. Загальний термін виконання робіт не перевищує 18 календарних днів з дати планованого початку робіт включно, обчислення здійснюється до 24-00 години останнього дня.

2.4. Норма витрат пального на 1 га з зібраної площі розраховується згідно паспорту заводу-виробника комбайна. Все що перевищує норму витрат пального сплачується за рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна робіт за 1 гектар дорівнює 320, 00 грн. без ПДВ. Сума договору складає 432 000, 00 грн. без ПДВ.

Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт (надання послуг) в термін 20 банківських днів з дати його підписання (п. 3.3. договору).

На виконання умов договору позивачем у період з 12.09.2010 по 30.10.2010 було надано відповідачу послуги по збиранню врожаю сої на загальну суму 452217, 00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 09.11.2010, підписаним та скріпленим печатками повноважних представників сторін (а.с. 11).

Враховуючи умови договору замовник повинен був оплатити товар у строк до 07.12.2010.

Претензій щодо якості наданих послуг з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Як було встановлено судовою колегією, відповідач свої зобовязання щодо оплати за надані послуги виконав частково, сплативши грошові кошти на загальну суму 300 00, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1224 від 04.04.2011 на суму 50000, 00 грн., № 3983 від 30.11.2010 на суму 200000, 00 грн., № 642 від 02.03.2011 на суму 50000, 00 грн. (а.с. 75-77).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії від 25.01.2011 та 08.02.2011 з проханням оплатити заборгованість з урахуванням нарахованої пені (а.с. 12-13).

Однак, відповідач зазначені претензії залишив без відповіді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 526, 530, 610 ЦК України, у звязку з чим просить стягнути з відповідача 252 217, 00 грн. основного боргу за надані послуги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 252217, 00 грн. заборгованості за надані послуги, судом першої інстанції помилково не були враховані платіжні доручення № 1224 від 04.04.2011 на суму 50000, 00 грн. та № 642 від 02.03.2011 на суму 50000, 00 грн., що свідчать про часткову оплату відповідачем грошових коштів у сумі 100000, 00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за отримані послуги до прийняття рішення у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження в частині стягнення 100000, 00 грн. підлягає припиненню, а рішення в цій частині - скасуванню.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи часткове виконання відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 152217, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті отриманого товару за договором поставки позивачем були нараховані за період з 08.12.2010 до 25.02.2010 4284, 00 грн. пені, 4539, 90 грн. інфляційних витрат та 1658, 00 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 5.4 договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю штрафну господарську санкцію у вигляді пені, що дорівнює обліковій ставці НБУ, що нараховується на суму фактичної заборгованості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» 4284, 00 грн. пені, 4539, 90 грн. інфляційних витрат та 1658, 00 грн. 3% річних.

Крім того, твердження відповідача про те, що термін виконання зобовязань за даним договором не настав, спростовується матеріалами справи, яка містить, відповідно до п. 3.3 договору, підписаний та скріплений печатками повноважних представників сторін акт здачі-прийняття робіт від 09.11.2010.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 у справі № 49/75 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2011 у справі № 49/75 задовольнити частково.

2.Рішення господарського міста Києва від 18.04.2011 у справі № 49/75 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 15-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 33939991) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 152217, 00 грн. основного боргу, 4 284, 00 грн. пені, 4 539, 90 грн. інфляційних витрат, 1 658, 00 грн. 3% річних, 1 626, 99 грн. державного мита та 146, 16 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3). В частині стягнення 100000, 00 грн. провадження припинити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 15-А, кв. 7, код ЄДРПОУ 33939991) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 500, 00 грн. витрат, повязаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

30.06.11 (відправлено)