Постанова № 16531877, 21.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2011 № 56/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів:

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. б/н від 02.02.2011 р.;

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 6 від 10.06.2010 р.;

від третьої особи:не зявилися;

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від13.04.2011р.

у справі№ 56/34 (суддя: Джарти В.В.)

за позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (позивач)

доВідкритого акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Граніт-Інвест” (вiдповiдач)

третя особаКомунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло - Сервіс”

простягнення 328 999,05 грн.

В судовому засіданні 21.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ :

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 13.04.2011 у справі № 56/34 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 13.04.2011 у справі № 56/34 та прийняти нове про задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неправильним застосуванням статті 27 Закону України “Про страхування” та не застосуванням ст. ст. 1191, 1192 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до розгляду та призначено на 21.06.2011р.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2011 у справі № 56/34 без змін.

Представники третьої особи в судове засідання 21.06.2011 року не зявились, будучи повідомлені належним чином про день та місце розгляду апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами та без участі представників третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, пояснив, що позов поданий на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.

Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 р. між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Рідна”, правонаступником якої є позивач та ОСОБА_3 було укладено договір № 382/09 добровільного страхування майна, відповідно до якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном на підставі права власності, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. За цим договором страхуванню підлягає ремонт та оздоблення квартири згідно додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що страховим випадком є пошкодження або знищення майна внаслідок пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем, франшиза становить 0,00 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Загальна страхова сума 1 175 000,00 грн. (п. 4.2 договору).

Договір діє до 24 год. 00 хв. 30.09.2010 року.

Відповідно до акту б/н від 24.11.2009 року, затвердженого начальником відділення № 2 Комунального підприємства “Житло Сервіс” (а. с. 22, т. 1), комісією у складі головного інженера ОСОБА_4, старшого майстра ОСОБА_5, майстра т/д ОСОБА_6, слюсаря сантехника ОСОБА_7 обстежено квартиру АДРЕСА_1 з приводу залиття, яке сталося 23.11.2009 року. При обстеженні встановлено: в суміжно вище розташованій АДРЕСА_2 проводяться ремонті роботи. По приходу слюсаря сантехника 24.11.2009 року було встановлено, що в санвузлі самовільно будівельниками, найнятими власником квартири, зняті лічильники ХВП та ГВП, замість них до стояків підключені поливальні шланги. В результаті недбалого ставлення вищезгаданих осіб до сантехнічного обладнання, залита суміжно нежчерозташована АДРЕСА_1. В АДРЕСА_1 залита підлога (паркет - дошка) в коридорі, підлога (паркет - дошка) в спальні, стіни (мармалін), стеля (гіпокартон) та підлога (паркет - дошка) в дитячій кімнаті, стеля (гіпсокартон) та стіни (кахель) у ванній кімнаті.

23.11.2009 року позивачем складено акт огляду пошкодженого приміщення (а. с. 23, т. 1) у присутності представників позивача та ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_1, в якому вказані пошкодження, та визначено, що даний випадок, згідно договору № 382/09, є страховим.

Згідно звіту № 168 від 15.12.2009 р. про оцінку ринкової вартості проведення ремонтно - будівельних робіт та завданих матеріальних збитків власнику житлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, складеного на замовлення позивача, ймовірна ринкова вартість проведення ремонтно - будівельних робіт і ринкова вартість завданих матеріальних збитків станом на 15.12.2009 р. становить 298 566,42 грн., у тому числі 242 547,52 грн. ринкова вартість проведення ремонтно - будівельних робіт по заміні елементів опорядження та 56 018,90 грн. вартість затрат по заміні міжкімнатних дверей та шафи в коридорі.

За страховим випадком пошкодженням майна, що сталось 23.11.2009 р., згідно складеного страхового акту № 213 від 21.12.2009 р. по договору № 382/09 до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 298 566,42 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується видатковими касовими ордерами від 22.12.2009р. на суму 50 000,00 грн. (а. с. 69, т. 1), від 25.12.2009 р. на суму 75 000,00 грн. (а. с. 70, т. 1), від 29.12.2009 р. на суму 50 000,00 грн. (а. с. 71, т. 1), від 31.12.2009 р. на суму 50 000,00 грн. (а. с. 72, т. 1), від 12.01.2010 р. на суму 50 000,00 грн. (а. с. 73, т. 1), від 19.01.2010 р. на суму 23 566,42 грн. (а. с. 74, т.1).

Також, позивачем було перераховано приватному підприємцю ОСОБА_8 3000,00 грн. за виконані роботи з оцінки ринкової вартості ремонтно будівельних робіт, що підтверджується копією платіжного доручення № 1770 від 16.12.2010 р. (а. с. 64, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить Відкритому акціонерному товариству “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Граніт Інвест”, що підтверджується свідоцтвом, виданим 12.11.2008 р. Головним управлінням житлового забезпечення та зареєстрована БТІ м. Києва за відповідачем 17.11.2008 р., за реєстровим № 45482 у реєстровій книзі № 559-233 (а. с. 97, т. 1).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктами 3, 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року, встановлено, що власник та наймач (орендар) квартири зобовязаний дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.11.2009 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 через суміжно вищерозташовану АДРЕСА_2 у вказаному будинку; АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності відповідачу.

Відповідач не заперечує проти факту залиття АДРЕСА_1 саме через суміжно вищерозташовану АДРЕСА_2, яка належить йому на праві приватної власності.

Проте, відповідач заперечує проти наявності його вини у залитті АДРЕСА_1 та зазначає наступне. Між відповідачем та ОСОБА_9 24.10.2008р. був укладений попередній договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_9 має намір купити вказану квартиру після оформлення відповідачем правоустановлючих документів на квартиру та у строк не пізніше 27.02.2009 р. укласти договір купівлі продажу вказаної квартири та перерахувати протягом 6 робочих днів з дати укладання попереднього договору відповідачу платіж у розмірі 1 381 230,00 грн. У листопаді 2009 року ОСОБА_9 найняв фізичних осіб для проведення ремонтних робіт у АДРЕСА_2, з вини яких і сталося залиття АДРЕСА_1. Відповідач, в свою чергу, дозвіл на проведення ремонтних робіт нікому не давав, ключі від квартири нікому не давав, сам ремонтних робіт не проводив.

В підтвердження вказаного відповідачем до матеріалів справи надано копію попереднього договору від 24.10.2008 р. та копію постанови від 16.03.2010 р. про відмову в порушення кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 Кримінального кодексу України, оскільки відносини, що склалися між ТОВ “БКФ “Граніт”, ВАТ “ЗНВКІФ “Граніт Інвест” та гр. ОСОБА_9 носять виключно цивільно правовий характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані відповідачем докази являються неналежними та недопустими, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів здійснення ОСОБА_9 оплати по попередньому договору та відповідно переходу до нього права власності на квартиру, з якої сталося залиття. Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, у ході перевірки було зясовано, що ОСОБА_9 була найнята бригада робітників на чолі з гр. ОСОБА_10, які приблизно з листопада 2009 року розпочали будівельно ремонтні роботи в АДРЕСА_2. Як пояснили робітники, ОСОБА_9 їх найняв як власник АДРЕСА_2. Однак, вказана постанова не є належним доказом в підтвердження вини а ні ОСОБА_9, а ні робітників, які проводили ремонтні роботи, оскільки уповноваженим органом відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_9, а інших доказів до матеріалів справи не надано.

Також апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення відповідача до уповноважених органів із заявою по факту незаконного проникнення до квартири, незаконного користування квартирою, яка належить відповідачу на праві приватної власності, а тому відповідно всі дії, які проводилися в кваритирі, відбувалися з відома відповідача. А відповідно до норм чинного законодавства власність зобовязує (ч. 4 ст. 319 Цивільного Кодексу України) і саме на власника покладено обовязок щодо утримання майна, що йому належить та неможливість використовувати право власності на шкоду правам громадян (ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідач, як власник АДРЕСА_2, зобовязаний утримувати її належним чином, використовувати належне йому жиле приміщення не завдаючи шкоди правам інших мешканців будинку, а тому наявні матеріали справи свідчать про неправомірну бездіяльність відповідача щодо реалізації його права власності на АДРЕСА_2.

Отже, в діях відповідача наявні ознаки протиправної бездіяльності, яка призвела до настання випадку, що стався 23.11.2011 р.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Дана норма кореспондується зі ст. 993 Цивільного кодексу України.

01.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 181 про відшкодування коштів в сумі 301566,42 грн., яка була отримана відповідачем 02.03.2010 р. (а. с. 77, т. 1).

Зазначена претензія відповідачем проігнорована.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 382/09 від 01.10.2009 р. добровільного страхування майна, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 298 566,42 грн. підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3 000,00 грн., сплачених позивачем ПП ОСОБА_8 за складання звіту про оцінку ринкової вартості проведення ремонтно будівельних робіт та завданих матеріальних збитків № 168 від 15.12.2009 р., задоволенню не підлягають, оскільки являються витратами на здійснення господарської діяльності позивача, повязаними із встановленням розміру шкоди та на них не розповсюджуються приписи ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 18 757,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 675,20 грн. 3% річних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошових зобовязань, яких між сторонами у справі не існує, відповідно і правових підстав для стягнення 3% річних у сумі 8 675,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 757,43 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України немає.

Господарським судом м. Києва в оскаржуваному рішенні зроблено висновок, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру шкоди у розумінні ст. 1192 Цивільного кодексу України.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Правовідносини, повязані із різними видами страхування, регулюються нормами глави 67 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 980 Цивільного кодексу України зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з: 1) життям, здоровям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” виплаченого страхового відшкодування, яка кореспондується зі ст. 993 Цивільного кодексу України.

Отже, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у даній справі необхідно застосовувати спеціальні норми Цивільного кодексу України, зокрема главу 67 кодексу, яка регулює відносини у сфері страхування та Закон України “Про страхування”.

Тобто, місцевим господарським судом не вірно до даних правовідносин були застосовані загальні положення глави 82 Цивільного кодексу України, зокрема ст. 1192 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2011 у справі № 56/34 підлягає скасуванню, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2011 у справі № 56/34 скасувати, прийняти нове рішення, яким:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Граніт-Інвест” (м. Київ, вул. Вєтрова, 11, літера “А”, код ЄДРПОУ 33405927, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (м. Київ, вул. Ігорівська, 12 - А, код ЄДРПОУ 34809641) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 298 566 (двісті девяносто вісім тисяч пятсот шістдесят шість) грн. 42 коп., 2 985 (дві тисячі девятсот вісімдесят пять) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.”

3. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Граніт-Інвест” (м. Київ, вул. Вєтрова, 11, літера “А”, код ЄДРПОУ 33405927, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Рідна” (м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код ЄДРПОУ 34809641) 1 492 (одна тисяча чотириста девяносто дві) грн. 83 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 56/34 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.06.2011 р.

Головуючий суддя

Судді

29.06.11 (відправлено)