Рішення № 16531847, 29.06.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" червня 2011р. Справа № 10/64

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг",

пр-т. Науки, 41, оф. 442, м. Київ, 03028

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс",

пр-т. Миру, 45/90, м. Чернігів,14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 102058,26 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивач: не з”явився

Відповідач: не з”явився

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" про стягнення основного боргу в сумі 100102,83грн. та пені в сумі 1955,43грн., а всього на загальну суму 102058,26грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору за № 248/3 від 17.03.10р.

Позивач в судове засідання не з»явися. До початку судового засідання від нього надійшло письмове клопотання про залучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи за його відсутності в зв»язку з участю в іншому судовому засіданні. Судом клопотання задоволено, документи залучені до матеріалів справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи за адресою, вказаною в ЄДР державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.05.11р., про що свідчать матеріали справи ( а.с. 76), відзив на позов не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

17 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Юг” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс" був укладений договір № 248/3, згідно якого позивач відповідно до договору доручення № 1/07 від 01.07.09р., від імені і за рахунок довірителя зобов”язується заключати договори по заправці автотранспорту відповідача дизельним пальним та надавати додаткові послуги на підставі пред”явлених відповідачем пластикових карток „АРИС” на території довірителя.

Відповідно до п. 1.2. Договору, відповідач зобов”язується здійснити оплату позивачу наданих послуг.

Згідно з п. 2.3.3. Договору, відповідач зобов”язаний приймати від позивача та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг, які є підтвердженням факту прийому відповідачем нафтопродуктів по пластиковим карткам „АRIS” на території довірителя. При отриманні рахунка-фактури від позивача відповідач зобов”язаний скріпити його своєю печаткою, підписати уповноваженою особою та на протязі 3-х днів з його отримання відправити його по факсу чи поштою позивачу в підтвердження того, що відповідач отримав вказаний рахунок-фактуру. Якщо відповідач не направив позивачу рахунок-фактуру у встановленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим відповідачем. При отриманні відповідачем від позивача рахунку-фактури і до нього реєстр, а також акт звірки взаєморозрахунків та за відсутності заявлених заперечень відповідача в письмовій формі на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки відповідача нафтопродуктами по пластиковій картці вважається підтвердженим. Відповідно, по закінченню 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими відповідачем без претензій до позивача і є належними доказами, які підтверджують факт заправки та погодження всіх суттєвих умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпустці нафтопродуктів.

Згідно п. 3. 1 Договору, вартість заправки автотранспорту, яка діє між сторонами для розрахунків по договору, визначається на основі вартості на автозаправній станції з урахуванням умов, передбачених в протоколах, що є невід»ємною частиною договору. Вартість дизельного пального та послуг по заправці автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції, підписаній оператором АЗС та водієм.

Відповідно до п. 3.2. Договору, строк, на протязі якого відповідач сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, включаючи винагороду, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. Договору, договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2010 року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Товариство зобов’язується передати Підприємству по акту пластикові картки у відповідному асортименті і кількості, на умовах діючих договорів і протоколів до нього.

На виконання умов п. 2.1.1. Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у користування пластикові картки за якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується актами прийому-передачі пластикових карток „АRIS” в матеріалах справи(а.с. 24-26).

Згідно поданого позову, позивачем на виконання умов договору були надані відповідачу послуги по заправці його автотранспорту дизельним паливом на АЗС у кількості 119181,69 літрів на загальну суму 606646,63 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних рахунків в матеріалах справи. В актах прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних рахунків зазначено, що рахунки –фактури отримані відповідачем(замовником) своєчасно( а.с. 13-23). В матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача від 15.03.11р., відповідно до якого відповідач гарантує сплатити позивачу борг в розмірі 105000,95грн. до 29.03.11р.(а.с. 78).

Відповідач за надані послуги до подання позову до суду розрахувався частково в сумі 506543,80грн., що частково підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи(а.с. 50-75). На момент подання позову до суду, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 100102,83грн.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за надані послуги не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 100102,83грн .

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно п. 1 Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам від 17.03.10р. до договору № 248/3 від 17.03.10р., строк оплати: предоплата.

Згідно п. 5 Протоколу № 1, моментом сплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.2. Договору, при порушенні строку чи умов сплати, передбачених договором або протоколом узгодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач згідно розрахунку пені в матеріалах справи просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.03.11р. по 18.04.11р. включно в сумі 1955,43грн.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, в зазначеному позивачем періоді, не може бути стягнена пеня за квітень-серпень 2010р. та частково вересень 2010р. ( до 04.09.10р.). Проте, як вбачається з поданого розрахунку, позивачем пеня нараховувалась на суму боргу 100102,83грн., період нарахування пені обчислювався без дотримання приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.05.11р. позивача було зобов»язано надати докази часткової сплати заборгованості відповідачем.

Позивачем вимоги ухвали суду виконані частково, до матеріалів справи додані докази часткової сплати заборгованості відповідачем на загальну суму 375249,47грн.(банківські виписки, а.с. 50-75), разом з тим, з позовної заяви та актів прийому –передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідачем сплачено заборгованість в сумі 506543,80грн.

Враховуючи, те, що відсутність даних щодо суми та дати часткових оплат заборгованості відповідачем унеможливлює проведення розрахунку пені у визначеному позивачем періоді у відповідності до вимог чинного законодавства, а також приймаючи до уваги, що позивачем без поважних причин не було виконано вимог суду та не надано в повному обсязі доказів часткової сплати заборгованості відповідачем, суд доходить висновку, що спір в частині стягнення пені в сумі 1955,43грн. не може бути вирішений за наявними в справі документами.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення 1955,43грн. пені суд залишає без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача держмито в сумі 1001,02грн. та 231,47грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст.81, ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кім-Транс"(пр-т. Миру, 45/90, м. Чернігів,14000, код 33336249, р/р 26001079902501 в АТ «Сведбанк»(Публічне) м. Київ, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (пр-т Науки, 41, оф. 442, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 31745725, п/р 260063257001 в ВАТ “Агрокомбанк”, м. Київ, МФО 322302) заборгованість в сумі 100102,83грн., 1001,02грн. державного мита, 231,47грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині стягнення пені в сумі 1955,43грн. залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г. Мурашко

29.06.11