Рішення № 16531660, 30.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р.Справа № 22/5025/723/11 за позовом ОСОБА_1 (м. Люблін, Республіка Польща), за законодавством Польщі зареєстрованого платником ПДВ ЄС з номером податкової ідендифікації - ПЛ НОМЕР_1, НІП НОМЕР_1 (код реєстрації господарюючого суб'єкта)

до Дочірнього підприємства "Глорія", с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 50500,0 грн. попередньої оплати

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 10.03.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 32 від 15.06.2011 р.

ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 45 від 07.06.2011 р.

Рішення приймається 30.06.2011 р., оскільки в судовому засіданні 15.06.2011 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено та підписано 30.06.2011 р.

Суть спору: позивач - ОСОБА_1 (м. Люблін, Республіка Польща) за законодавством Польщі зареєстрований платником ПДВ ЄС з номером податкової ідентифікації - ПЛ НОМЕР_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з дочірнього підприємства „Глорія” коштів в сумі 50500,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що на виконання договору купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 р. згідно виставленого рахунку № 74 від 16.04.2008 р. позивач провів 100% оплату в розмірі 10000 тисяч доларів США (50500,00 грн.), однак відповідач свої зобовязання не виконав, не поставив позивачу в обумовлений договором строк товар, що стало підставою для позивача вимагати від ДП „Глорія” повернути 50500 грн., яка є сумою попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008р. За твердженням позивача, всі усні та письмові звернення до відповідача із вимогою виконати обов'язки та поставити товар в обумовленій кількості результату не дали. 07.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензійним повідомленням № 4, згідно якого просив про повернення попередньої оплати в сумі 50500,00 грн. Відповіді позивач не отримав.

Крім цього, позивач обґрунтовує своє право на звернення до суду, вказуючи що наявне в договорі купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 р. арбітражне застереження не повинно застосовуватись, оскільки спір виник не при виконанні договору, а у зв'язку із тим, що сторона-контрагент не мала на меті виконувати зобов'язання по контракту, починаючи від дати його підписання. Тому позивач, звертаючись із позовом про повернення суми попередньої оплати, користується п. 10.2 договору, в якому зазначено, що щодо всього іншого, не передбаченого цим договором, відносини сторін регулюються матеріальним та процесуальним правом України. Позивач також звертає увагу на те, що місцем підписання договору є місто Хмельницький, договір складено українською мовою, а боржником є відповідач з юридичною адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша. При цьому позивач посилається на положення ст.ст. 1, 4, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 15, ст. ст. 123, 124 ГПК України, ст.ст. 43, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач подав суду копії договору купівлі-продажу №11 від 26.03.2008 р., додатку до договору купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 р., рахунку № 74 від 16.04.2008 р., виписки банку, претензійного повідомлення № 4 від 07.04.2011 р., наказу-доручення виплати в валютному обороті від 21.04.2008 р., паспорта ОСОБА_1, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, рішення у справі присвоєння номера податкової ідентифікації та підтвердження реєстрації суб'єкта як платника податків ПДВ ЄС в копіях на польській мові та переклад.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами. Надав суду письмові пояснення, в яких вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам з огляду на наступне. Так, згідно розділів 3,4,7,8 договору купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 року відповідач повинен був підготувати усі необхідні документи (сертифікати якості та походження товару, накладні, інвойси рахунок-фактуру, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи та інші) для вивезення продукції за межі України. Такі документи продавцем не готувались і позивачу не надавались. Крім того, не зважаючи на додаток до вказаної угоди від 10.11.2009 року, яким було внесено зміни з приводу порядку отримання товару, ним не вносились зміни з приводу підготовки документів для відправки товару за межі України. Зміни вносились лише в пункт 4.3 розділу 4, який було розширено та уточнено з приводу умов поставки продукції. Однак, як стверджує представник позивача, ніяких документів відповідач не надав, що підтверджує той факт, що позивач ніякої продукції у відповідача не отримував. Крім того, згідно письмових пояснень, ОСОБА_1 є громадянином Польщі, а тому відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" являється нерезидентом, тобто особою, яка не сплачує на території України податки, а тому не має права здійснювати купівлю-продаж товару на території України. Позивач має право лише на придбання товару на території України з подальшим його вивезенням за її митну територію, тобто за кордон. В свою чергу, на думку представника позивача, відповідач знав про те, що позивач є нерезидентом, а тому не мав право відвантажувати позивачу продукцію для торгівлі на внутрішньому ринку країни. Відповідач, на думку позивача, був зобов'язаний оформити покупцю усі необхідні документи для вивезення продукції за кордон, однак цього не зробив. Повідомляє, що коли стосунки між партнерами були робочими та діловими, позивач передав відповідачу, Сущуку Сергію Євгеновичу (директору ТОВ "Райські сади Проскурова", в якому позивач був співзасновником), незаповнені бланки накладних у кількості 4 штуки та 5 незаповнених стандартних аркушів паперу формату А-4. На накладних та аркушах формату А-4 позивач проставив свій підпис, скріпивши його відтиском власної печатки. Вказані документи були передані Сущуку С.Е. супровідним листом від 30.03.2008 року і, на прохання останнього, повинні були використовуватись ТОВ "Райські сади Проскурова" у разі перебування ОСОБА_1 за межами України з метою забезпечення безперебійної роботи товариства. Як зазначає представник позивача, й зв'язку з цим в накладну № 144 від 30.11.2009 року про отримання позивачем яблук сорту "Рубін" у кількості 10000 кг по ціні 5,05 грн. на загальну суму 50500 грн. внесені дані, які не відповідають дійсності, а саме те, що дана продукція була отримана позивачем. ОСОБА_1 від відповідача товар по накладній № 144 від 30.11.2009 року яблука сорту "Рубін" у кількості 10000 кг по ціні 5,05 грн. на загальну суму 50500 грн. не отримував, за межі України не вивозив і в Україні не реалізовував. Зазначає, що у березні 2009 року позивач ОСОБА_1, являючись співзасновником ТОВ "Райські сади Проскурова", спільно зі своїм батьком ОСОБА_1 по контракту б/н від 04.11.2008 року поставив з Польщі на ТОВ "Райські сади Проскурова" 13 машин з яблуками різних сортів, у тому числі сорту "Рубін", на загальну суму 620411 грн. 60 коп. по ціні 2 грн. 55 коп. за 1 кг (курс Євро на день останньої поставки складав 10,23715 грн.). Цей факт свідчить про те, що позивач ніякі яблука у відповідача не купляв. З приводу направлення претензії зазначає, що претензію № 4 від 07.04.2011 року було направлено відповідачу представником за дорученням ОСОБА_2 15.04.2011 року з вузла поштового зв'язку м. Хмельницького, вул. Проскурівська 73, про що було видано фіскальний чек. Крім того ОСОБА_1, перебуваючи у Польщі, особисто 17.05.2011 р. відправив претензію відповідачу, про що отримав підтвердження. Також вказує, що сума позову визначена у гривнях відповідно до курсу НБУ станом на день проведення авансової оплати, незважаючи на те, що попередню оплату за товар було проведено у доларах США. Це зроблено позивачем відповідно до вимог ст. 55 ГПК України, якою визначено, що ціну позову визначає позивач. Звертає увагу на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 року, в якому у п. 11.2 параграфа 11 чітко визначено, що документи, у тому числі і цей договір, які підписані та передані факсимільним зв'язком, мають повну юридичну чинність для обох сторін при подальшому підтвердженні їх оригіналами. Вказаний договір був направлений позивачу факсимільним зв'язком і після підписання був повернутий відповідачу, який після підписання не повернув оригінал договору позивачу. Однак позивач, після того як виконав умови договору зі своєї сторони, тобто провів 100% попередню оплату товару, вважав вказаний договір укладеним, діючим та виконаним зі свого боку. Оригінал примірника договору, на думку представника позивача, повинен знаходитись в ДП "Глорія". Додає, що позивач не міг отримати продукцію - яблука 30 листопада 2009 року, тому що він знаходився за межами України, про що свідчать відповідні відмітки у його паспорті.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2011 р. надав суду додаткове письмове пояснення по суті позову. В даному поясненні із посиланням на ряд норм законодавства України, зокрема зазначає, що позивачем заявлено позов в валюті України - гривні. При цьому, це не є зміна в односторонньому порядку істотної умови - ціни договору купівлі - продажу № 11 від 26.03.2008 року, а лише, свого роду, вимога провести розрахунок за поставлений товар у зв'язку з перебігом строків давності з урахуванням того, що відповідач веде свою діяльність на території України, а тому має на своїх рахунках національну валюту.

Здійснення розрахунків за поставлений товар у валюті України, на думку позивача, згідно ст.7 Декрету № 15-93 між резидентами та нерезидентами, допускається.

Позивач надав суду додаткові пояснення по справі, де в черговий раз повідомив суд, що на його думку перетин продукції через митну територію України було передбачено даним контрактом, посилаючись при цьому на умови даного контракту та на те, що вантажно-митна декларація, товаротранспортні накладні та доручення на отримання продукції відповідачем не надані в матеріали справи. На підтвердження доводів позивач посилається на вимоги Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Крім того, позивач зазначає, що Хмельницьке відділення АКБ "Київ" при зарахуванні коштів від ОСОБА_1 в сумі 10000 доларів США проводило таке зарахування в гривневому еквіваленті відповідно в сумі 50500 гривень.

В судовому засіданні повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими поданими доказами.

Відповідач у відзиві на позов пояснив, що останній виконав своє зобов'язання перед позивачем належним чином, оскільки 30.11.2009 р. було здійснено поставку яблук у кількості 10000 кг по ціні 5,05 грн. на загальну суму 50500,00 грн., що, на думку відповідача, підтверджується відповідною накладною № 144 від 30.11.2009 р. та актом передачі-приймання від 30.11.2009 р. Також зазначає, що згідно п. 1 договору про внесення змін до договору купівлі-продажу № 12 термін дії договору встановлюється до 31.12.2009 р. Тому, зазначає відповідач, позиція позивача, що сторони обмежили поставку продукції строком дії договору до 31.12.2008 р., є необґрунтованою.

Представники відповідача в судовому засіданні 15.06.2011 р. у своїх усних поясненнях та у доданому до матеріалів справи письмовому додатковому заперечені на позов пояснили, що у відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Контрактом визначена валюта зобов'язання "Євро". Позивач змінюючи умови контракту в односторонньому порядку подав позов про стягнення коштів і зокрема гривень за контрактом, де сторони є резидентом та нерезидентом, який не здійснює підприємницької діяльності на території України, мало того не внесли змін до контракту із сплати Євро на сплату гривень.

У відповідності до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів № 1593 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується, як засіб платежу, іноземна валюта. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Крім того, відповідачем за продаж вказаної у позовній заяві продукції було нараховано та сплачено ПДВ та проведено по бухгалтерському обліку, що підтверджується податковою накладною від 30.11.2009 року та довідкою зустрічної звірки Хмельницької МДПІ від 16.03.2011 року № 358\230\30066610. Також, додатково на вказану партію яблук було виготовлено висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.10.2009 року. Наявні та долучені до матеріалів справи докази, на думку відповідача, свідчать про те, що зобов'язання по поставці яблук сорту "Рубін" відповідачем виконані повністю у відповідності до умов контракту та додаткової угоди від 10.11.2009 року.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно рішення у справі присвоєння номеру податкової ідентифікації від 03.12.2002р. Третє Фінансове управління в Любліні видало заявнику номер Податкової Ідентифікації НОМЕР_1. Відповідно до підтвердження реєстрації субєкту як платника податків ПДВ ЄС від 07.05.2008р. начальник Третього Фінансового управління в Любліні підтвердив реєстрацію від 01.05.2008р. платника під назвою: ОСОБА_1 з Номером Податкової Ідентифікації ПЛ НОМЕР_1 як платника Податку ПДВ ЄС.

Згідно витягу з ЄДРПОУ відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: Хмельницька область, с. Розсоша,вул. Леніна,6, код ЄДРПОУ 30066610.

26.03.2008 р. між Дочірнім підприємством „Глорія”, Україна, м. Хмельницький, надалі продавець, в особі директора Сущука С.Є., діючого на підставі статуту, та ОСОБА_1, АДРЕСА_1, надалі покупець, був укладений договір купівлі-продажу № 11, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти й оплатити яблука зимових сортів "Рубін" (надалі продукція) на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість продукції становить 10000 кг (десять тон).

Продавець поставляє покупцю продукцію автомобільним транспортом на умовах FCA м. Хмельницький відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року. Датою поставки і датою переходу права власності вважається дата виконання продавцем умов поставки, зазначених у п. 4.1. даного договору. Датою відвантаження є дата, зазначена у вантажній митній декларації (п.п. 4.1-4.3 договору).

Згідно положень п. 5.1 договору валютою договору є долари США. Загальна сума даного договору відповідно до п. 5.2 на момент укладання складає 10000,00 доларів США.

Валютою платежу сторони погодили долари США (п. 6.1 договору). Пунктом 6.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться в грошовій формі шляхом банківського переказу покупцем продавцю до відвантаження продукції. Відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 договору покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж продавцю в розмірі 100% від суми, зазначеної в п. 5.2, не пізніше п'яти банківських днів від дати виставляння рахунка-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Датою оплати вартості партії продукції вважається дата надходження коштів на валютний рахунок продавця в обсязі 100 відсотків від вартості партії продукції.

Відповідно до п. 7.1 та 7.2 продавець передає покупцю продукцію, що поставляється, рахунок фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження та накладні. Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється відповідно накладної (інвойсу). При постачанні автомобільним транспортом представник покупця надає продавцю належним чином оформлене доручення.

Продавець зобов'язаний поставити покупцю продукцію на умовах, викладених у цьому договорі, виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення продукції за межі митного кордону України. Покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених у даному договорі (р. 8 договору).

Згідно положень р. 10 договору всі спірні питання, що виникають при виконанні цього контракту, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами, а при недосягненні згоди у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-Промисловій Палаті України згідно з її Регламентом. Щодо всього іншого, не передбаченого цим договором, відносини сторін регулюються матеріальним і процесуальним правом України.

Всі зміни і доповнення до даного договору вважаються дійсними в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на це договірними сторонами (п. 11.1 договору). Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і діє до 31.12.2008 р. (п. 11.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Договором від 26.12.2008 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу №11 від 26.03.2008 р. сторони виклали пункт 11.3 договору купівлі-продажу в наступній редакції: "Термін дії договору встановлюється з моменту підписання даного договору і до 31.12.2009 р."

10 листопада 2009 р. сторони договору № 11 від 26.03.2008 р. уклали до вказаного договору додаток, в якому розділи 2. "Кількість і номенклатура", 4. "Умови поставки", 5. "Ціна та загальна вартість продукції" виклали в наступній редакції:

"2. "Кількість, ціна, якість продукції". 2.1.Загальна кількість продукції яблука сорту "Рубін" складає 10000 кг (десять тон).

4. "Умови поставки". 4.3. Здача-приймання продукції проводиться уповноваженими представниками покупця і продавця на складі продавця за адресою: Хмельницький район, с. Розсоша. 4.3.1. Продукція вважається прийнятою за кількістю - згідно з кількістю, зазначеною в накладній. 4.3.2. Продукція вважається прийнятою за якістю відповідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. 4.3.3. Датою передачі вважається дата одержання продукції покупцем на складі продавця. 4.3.4. Право власності на продукцію зберігається за продавцем до моменту прийняття продукції покупцем та оформлення документів, вказаних в п. 4.3.1 даного договору купівлі-продажу № 11 від 26 березня 2008 року.

5. "Ціна і загальна вартість продукції". 5.2. Загальна вартість продукції, що продається, становить 10000 (десять тисяч) доларів США. 5.3. Продавець на письмову вимогу покупця зобов'язаний надати копії витягів із відповідних стандартів та технічних умов на продукцію, що продається за цим договором купівлі-продажу."

Цей додаток вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами.

Додаток до договору підписано представниками сторін та скріплено печатками.

21.04.2008 р. позивач надав банку наказ-доручення на виплати в валютному обороті, яким перерахував відповідачу за яблука "Рубін" передоплату в розмірі 10000,00 доларів США.

Згідно даних виписки банку за 29.04.2008 р. відповідачу зараховано 10000,00 доларів США (еквівалент 50500,00 грн.) в якості передплати за яблука згідно договору № 11 від 26.03.2008 р.

На виконання умов даного договору, згідно накладної №144 від 30.11.2009 р. відповідачем поставлено позивачу 10000 кг яблук "Рубін", що також підтверджується актом приймання-передачі від 30.11.2009 р. Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.10.2009 р. яблука сорту "Рубін" відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Податкова накладна №144 від 30.11.2009 р. є свідченням включення відповідачем податкових зобов'язань за поставлені яблука "Рубін" в листопаді 2009 р.

Довідка Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області від 16.03.2011 р. №358/230/30066610 містить висновки проте, що передача-приймання продукції здійснено на складі відповідача за адресою Хмельницький район, с. Розсоша відповідно до додаткових угод від 10.11.2009 р. до договорів купівлі-продажу та від 19.11.2009 р. до контракту, згідно яких сторонами внесено зміни до умов поставки. Відповідно здійснено експорт товару нерезиденту без вивезення його через митний кордон.

Копія складської книги відповідача за жовтень-листопад 2009 р. також свідчить про наявність у ДП "Глорії" яблук "рубін" в кількості 10000 кг.

Середня споживча ціна на яблука в листопаді 2009 року складала 4,25 грн. за 1 кг. (довідка головного управління статистики у Хмельницькій області від 07.06.2011 р. №08-01-107/219).

Довідкою управління держкомзему у Хмельницькій області від 06.06.2011 р. №4-1-5/1245 не підтверджено інформації щодо права власності або права оренди на будь-які земельні ділянки на території Хмельницького району.

Оскільки, на думку позивача, відповідач не виконав свої зобовязання за договором належним чином, не поставив позивачу продукцію, а саме яблука в кількості 10000 кілограм сорту "Рубін", позивачем на адресу відповідача направлено претензійне повідомлення № 4 з вимогою повернути передоплату в розмірі 50500,00 грн. не пізніше 7-ми днів від дати отримання претензійного повідомлення.

Неповернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 50500,00 грн. стала підставою для позивача звернутись до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач, вважаючи що зобов'язання за даним договором виконані, надав суду накладну №144 від 30.11.2009 р. на суму 50500 грн. підписану та скріплену печатками сторонами, а також акт від 30.11.2009 р. передачі-приймання яблук зимових сортів "Рубін" в кількості 10000 кг. на суму 50500 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

З наявного у справі рішення про присвоєння номеру податкової ідентифікації, довідки про підтвердження реєстрації суб'єкта як платника податків ПДВ ЄС, вбачається що відповідач має статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Зі змісту договору купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 р. вбачається, що метою укладення останнього є здійснення між сторонами саме підприємницької діяльності, оскільки за умовами даного договору відповідача продає, а позивач купує товарно-матеріальних цінностей кількістю 10000 кг та сорту "Рубін".

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Відповідно до п. 9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) термін "поставка" використовується в контексті обов'язку покупця одержати чи прийняти поставку товару, зазначеного в статтях Б.4 Інкотермс, що означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо відправки товарів, і, по-друге, що покупець зобов'язаний отримати товар. Якщо після отримання товару в пункті призначення покупець виявить, що товар не задовольняє умовам договору купівлі-продажу, він зможе використовувати проти продавця будь-які засоби захисту своїх інтересів, надані йому договором купівлі-продажу та застосовним правом.

Відповідно до п. А.4. ІНКОТЕРМС (Поставка) продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Відповідно до п. Б.4. (Прийняття поставки) покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої з нього грошової суми.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у покупця право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у справі № 42/52).

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В договорі купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008 р. не визначено конкретної дати поставки, проте визначено строк дії договору до 31.12.2009 р.

Позивач відповідно до наказу-доручення виплати в валютному обороті від 21.04.2008 р. перерахував попередню оплату товару в сумі 10000,00 доларів США (еквівалент 50500,00 грн.). Отримання вказаної суми попередньої оплати також підтверджується випискою банку від 29.04.2008 р. і свідчить про визнання та схвалення сторонами умов укладеного договору купівлі-продажу № 11 від 26.03.2008р., зокрема його виконання з боку позивача та свідченням існування між сторонами господарських відносин купівлі-продажу.

Відповідачем на підтвердження виконання умов договору надано накладну №144 від 30.11.2009 р., акт передачі-приймання від 30.11.2009 р., податкову накладну, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.10.2009 р., копію складської книги.

Всі докази в сукупності свідчать про виконання відповідачем обов'язку щодо поставки відповідачем та отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей передбачених договором купівлі-продажу №11 від 26.03.2011 р.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи позивача проте, що товар - яблука "Рубін" в кількості 10000 кг., останнім не отримувались спростовуються змістом вказаних вище доказів. Так, накладна та акт приймання- передачі підписані та скріплені печатками відповідача, що не заперечується останнім та протилежного в процесі розгляду справи не доведено.

Твердження позивача про передачу ТОВ "Райські сади Проскурова" 4 незаповнені бланки накладних та 5 незаповнених чистих аркушів паперу формату А4, не можуть слугувати підставою для відмови у позові, оскільки ТОВ "Райські сади Проскурова" є самостійною юридичною собою, не є стороною по договору купівлі-продажу №11 та позивач, який є підприємцем республіки Польща, не зміг пояснити яким чином та з якою метою останнім отримано бланки вказаних накладних, зважаючи на те, що форма накладних відповідає вимогам законодавства України.

Судом критично оцінюються припущення позивача, про отримання накладних в результаті довгої співпраці з відповідачем та про можливість використання Сущуком С.Є. чистих бланків наданих ТОВ "Райські сади Проскурова", оскільки останні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Судом також не беруться до уваги доводи позивача про те, що останній не міг підписати накладну 30 листопада 2009 р., оскільки в той час позивач знаходився за межами України відповідно до даних паспорта. Так, позивачем не доведено факту того, що вказана накладна не підписана останнім під час перебування на території України в інший період, зокрема в грудні 2009 року. При цьому, позивачем не підтверджено жодними доказами факту неодержання останнім яблук сорту "Рубін" на складі відповідача, проте ДП "Глорія" в підтвердження своїх доводів, крім зазначених вище документів, надано копію складської книги з відміткою відпущення ОСОБА_1 вказаного товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Доводи позивача проте, що оскільки товар не перетинав митний кордон України, то ОСОБА_1 не міг отримати останній, спростовуються змістом додаткової угоди до договору від 10.11.2009 р. Даною угодою сторони виклали п. 4 договору (умови поставки) в новій редакції зокрема, яка передбачає здачу-приймання продукції на складі відповідача за адресою Хмельницький район село Розсоша та вважається прийнятою згідно з кількістю зазначеною у накладній (п.4.3.1 угоди). Крім того, право власності на продукцію переходить до покупця з моменту прийняття продукції та оформлення документів, вказаних у пункті 4.3.1. Тобто умовами договору передбачено здійснення експорту товару нерезиденту без вивезення його через митний кордон, що також підтверджується довідкою Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області від 16.03.2011 р. №358/230/30066610.

При цьому судом враховано, що невиконання відповідачем обов'язків передбачених розділом 8 договору, не тягне будь-яких негативних наслідків для сторін, з огляду на вищевикладене та умови укладеного додатку до договору.

За таких обставин, оцінюючи надані сторонами докази, зважаючи на вищевикладені обставини в сукупності, враховуючи доведеним факт передання відповідачем позивачу товару визначеного договором, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, такими що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача в зв'язку з відмовою у позові.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

СуддяС.В. Заверуха

віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 30.06.2011р.