Рішення № 16531231, 17.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р.

Справа № 15/17-1775-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Гнатенко Ю.Є.

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибьюшн Юг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд” про стягнення 128 054,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибьюшн Юг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд” про стягнення 188 054,69 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 176 629,88 грн.; пені в сумі 6 157,32 грн.; 3% річних в сумі 1205,00 грн.; інфляційних втрат в сумі 4062,49 грн., посилаючись на наступне.

Між ТОВ „Гранд Дистрибьюшн Юг” та ТОВ „Наталка-Трейд” був укладений договір поставки від 07.04.2009 р. № Ю-2077, дія якого була пролонгована до 31.12.2010 р., відповідно до умов якого позивач як постачальник зобов'язався поставити та передати у власність товар, а відповідач як покупець зобов’язався прийняти та розрахуватися за товар у відповідності з умовами даного договору.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору ним було передано відповідачу товар на загальну суму 370 482,15 грн., з яких відповідач оплатив/повернув товар на загальну суму 92 000,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 31.12.2010 р. становила 278 482,15 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків.

Між тим позивач вказує, що відповідно до п. 5.5 договору (в редакції протоколу розбіжностей) товар поставлений по договору підлягає оплаті по кожній окремій партії товару, в порядку відстрочки платежу; максимальна відстрочка складає 30 (тридцять) банківських днів з дати поставки партії товару.

Так, позивач зазначає, що за період з 10.01.2011 р. по 04.04.2011 р. відповідач частково оплатив/повернув товар на загальну суму 101 852,27 грн. У зв’язку з цим станом на теперішній час сума основного боргу відповідача перед позивачем за придбаний, але не оплачений товар, складає 176 629,88 грн. При цьому позивач посилається на те, що оскільки останню поставку товару було здійснено 29 грудня 2010 р., відповідно кінцевий строк оплати за накладними, які складають суму боргу, сплинув 06.02.2011 р.

Відтак, з огляду на прострочення відповідачем виконання зобов’язання з оплати продукції позивачем згідно п. 6.1 договору нараховано відповідачу пеню, що складає 6157,32 грн.

Разом з тим позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 1205,00 грн., та інфляційних витрат, що становлять 4062,49 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд”, що заявлена до стягнення позивачем, склала 188 054,69 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1775-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв’язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07 квітня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибьюшн Юг” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд” (покупець) був укладений договір поставки № Ю-2077, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність покупцю за його заявками, а відповідач як покупець зобов’язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари. Найменування, ціна, кількість і асортимент товару, що є предметом цього договору поставки, визначаються у специфікації (прайс-лист), що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1 зазначеного договору (в редакції протоколу розбіжностей) поставка товару здійснюється виключно на підставі заявки покупця, узгодженою постачальником.

Відповідно до п. 4.4 договору доставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на умовах DDU „поставка до складу покупця” (в редакції Правил „Інкотермс-2000”).

Приймання-передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються у двох екземплярах представниками обох сторін, що наділені відповідними повноваженнями. При цьому покупець має право відмовитися від приймання товару з простроченим строком придатності, недостатнім запасом строку придатності для його подальшої реалізації (менше 1/3 строку, вказаного на упаковці товару) або з явними дефектами. У такому випадку уповноваженими представниками сторін складається і підписується акт виявлення недоліків товару, який являється підставою для відмови покупцям приймати товар з вказаними недоліками (п. 4.6 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Згідно п. 4.8 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної. Постачальник може здійснювати передачу товару окремими партіями (по частинам) у кількості, окремо узгодженої сторонами. Всі ризики випадкової гибелі або порчі товару переходять від постачальника до покупця з моменту підписання накладних повноважними представниками сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна товару визначається в специфікації (прайс-листі), наданої постачальником і вважається узгодженою у заявці (замовленні) покупця. Сумою договору вважається сума всіх поставок по даному договору згідно накладних, оформлених належним чином (п. 5.4 договору).

В силу положень п. 5.5 договору (в редакції протоколу розбіжностей) товар, що поставляється за договором, підлягає оплаті за кожну окрему партію в порядку відстрочення платежу: 28 календарних днів - для продукції ТМ Конти та ТМ UNILEVER; 30 календарних днів - для продукції ТМ Ахмад, ТМ Штраус Украина, ТМ LESAFFRE, ТМ Славолия і ТМ Стожар, з дати поставки товару.

Оплата здійснюється в національній валюті України на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування по безготівковому розрахунку (п. 5.6 договору).

Додатковими угодами до вказаного договору від 01.03.2010 р. № 1453/03-10, від 01.06.2010 р. № 1717/06-10, від 01.06.2010 р. б/н сторонами вносились зміни до договору стосовно строку дії договору. Зокрема, згідно останньої додаткової угоди б/н від 01.06.2010 р. строк дії договору встановлено до 28.02.2011 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з’ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 370 482,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних за період з 06 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 р. (а.с. 19-75, 77-81, 83-85, 87, 89-110, 112-135, 137-140, 142-150 т. 1; а.с. 1-7, 9-16 т. 2). При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар в сумі було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженої особи відповідача на вищевказаних накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, відповідач оплатив/повернув товар на загальну суму 92 000,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2010 р. склала 278 482,15 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 17-20 т. 2).

Також за період з 10.01.2011 р. по 04.04.2011 р. відповідач частково оплатив/повернув товар на загальну суму 101 852,27 грн., у зв’язку з чим на момент звернення позивача до суду з даним позовом сума основного боргу відповідача перед позивачем за придбаний, але не оплачений товар, склала 176 629,88 грн. В ході розгляду справи відповідачем було сплачено 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 31135 від 04.05.2011 р. на суму 10 000,00 грн. та № 524 від 14.06.2011 р. на суму 50 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем на день розгляду справи складає 116 629,88 грн. (370 482,15 грн. –92000,00 грн. –101852,27 грн. –60 000,00 грн.). Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості. При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, доказів її погашення в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на те, що останню поставку товару позивачем було здійснено 29 грудня 2010 р., відповідно кінцевий строк оплати за накладними, які складають суму боргу, сплинув 06.02.2011 р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 6.1 договору поставки у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочки.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором щодо повної оплати поставленого позивачем товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 06.02.2011 р. по 29.04.2011 р. (83 дн.), що складає 6157,32 грн., виходячи з наступного розрахунку: 176629,88 грн. х 0,042% (7,75% облікова ставка НБУ х 2 / 365дн.) х 83 дн.

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат за період з лютого 2011 року по березень 2011 року.

Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних має врахуватися сукупний індекс інфляції, на що звернуто увагу Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, при здійснені позивачем розрахунку інфляційних втрат був обраний індекс інфляції за кожен місяць окремо: за лютий 2011 р. інфляційні втрати позивача склали –1589,67 грн., за березень 2011 р. –2472,82 грн. Між тим за обраний позивачем період сукупний індекс інфляції склав 102,3% (за даними Державного комітету статистики України). Відповідно сума інфляційних втрат позивача за вказаний період з урахуванням вказаного показнику інфляції складає 4062,49 грн. ((176629,88 грн./100%*102,3%) - 176629,88 грн.). Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за договором № Ю-2077 в сумі 4062,49 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості за період з 06.02.2011 р. по 29.04.2011 р. (83 дн.), що складають 1205,00 грн. (176629,88 грн./100% * 3%:365 дн.* 83 дн.), оскільки мала місце прострочка відповідача щодо оплати отриманого від позивача товару за договором № Ю-2077.

При цьому суд зазначає, нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на суму боргу, що мала місце на день звернення позивача до суду з даним позовом, є обґрунтованим. Так, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача за договором поставки № Ю-2077 від 07.04.2009 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 128054,69 грн. (116 629,88 грн. основного боргу + 6157,32 грн. пені + 4062,49 грн. інфляційних втрат + 1205,00 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Гранд Дистрибьюшн Юг” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибьюшн Юг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд” про стягнення 128 054,69 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд” (65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67, корп. А; код ЄДРПОУ 33387136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранд Дистрибьюшн Юг” (65014, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 41; код ЄДРПОУ 36161138) 116 629/сто шістнадцять тисяч шістсот двадцять дев’ять/грн. 88 коп. основного боргу, 6157/шість тисяч сто п’ятдесят сім/грн. 32 коп. пені, 4062/чотири тисячі шістдесят дві/грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1205/одна тисяча двісті п’ять/грн. 00 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 1280/одна тисяча двісті вісімдесят/грн. 55 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2011 р.