Рішення № 16531232, 17.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р.Справа № 15/17-1900-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець” про стягнення 28050,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” заборгованості в сумі 38050,00 грн., посилаючись на наступне.

28.06.2008 р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством „Комсомолець” був укладений договір № 34, відповідно до умов якого позивач як виконавець взяв на себе зобов'язання зібрати врожай сільськогосподарських культур для замовника (відповідача) в обсязі, на умовах і порядку, встановленому договором. При цьому відповідач зобов'язався провести остаточний розрахунок за надані послуги на протязі п'яти днів після оформлення акту виконаних робіт.

Як вказує позивач, умови вказаного договору позивачем були виконані в повному обсязі, а саме за допомогою належного позивачу на праві приватної власності комбайна „МАССЕЙФЕРГУСОН 38RS” був проведений збір врожаю сільськогосподарських культур на визначених у договорі умовах.

Так, 09.07.2008 р. між ОСОБА_1 та головою правління ВАТ „Комсомолець” Терзі Г.І. був оформлений акт виконаних робіт, згідно з яким позивач відповідно до умов вказаного договору виконав роботу по збиранню сільськогосподарських культур на загальну суму 65 400, 00 грн., а саме: рапсу - на площі 118 га за ціною 350 грн./га на суму 41300,00 грн.; рапсу - на площі 53 га за ціною 300 грн./га на суму 15900,00 грн.; рапсу - на площі 41 га за ціною 200 грн./га на суму 8200,00 грн.

Крім того, як зазначає позивач, 09.07.2008 р. був закінчений збір зернових культур пшениці та ячменю, про що був складений акт виконаних робіт від 09.07.2008 року. Загальна вартість виконаних робіт відповідно до вказаного акту склала 26 750,00 грн., зокрема позивачем було зібрано пшеницю на площі 70 га, за ціною 250 грн./га на суму 17500 грн. та ячмінь - на площі 37 га за ціною 250 грн./га на суму 9250 грн.

Таким чином, позивач вказує, що за виконані позивачем роботи згідно договору № 34 від 28.06.2008 р. ВАТ „Комсомолець” повинно було сплатити 92 150,00 грн.

При цьому позивач посилається на п. 5.3 казаного договору, згідно якого остаточний розрахунок замовником проводиться протягом 5-ти днів після оформлення акту виконаних робіт.

Так, з огляду на те, що акт виконаних робіт був оформлений 09.07.2008 року, останній день по виконанню зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідачем становив 14.07.2008 року.

Між тим, як стверджує позивач, ВАТ „Комсомолець” було здійснено часткове погашення заборгованості. Так, 29.05.2009 р. на рахунок позивача було перераховано в якості погашення боргу за договором 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20184. Також 11.06.2009 р. відповідачем було сплачено 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187, 16.06.2009 р. - 20000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 8960.

Відтак, позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідача за договором № 34 від 28.06.2008 р. складає 32 150 грн.

До того ж позивач зазначає, що позивачем проводилися роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур відповідача і в 2009 році на підставі договору № 34 від 18.06.2009 року.

Так, відповідно до умов вказаного договору позивачем власним комбайном „МАССЕЙФЕРГУСОН. 38RS” було зібрано врожай ячменю на площі 57 га вартістю 200 грн./га на суму 11400,00 грн. та врожай рапсу на площі 198 га вартістю 250 грн./га на суму 49500,00 грн. Загальна вартість робіт по договору становить 60900,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що факт належного виконання робіт по збору врожаю підтверджується актом виконаних робіт від 03.07.2009 року.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, сплативши 20.01.2010 року - 15000,00 грн., 31.03.2010 року - 20000,00 грн., 23.09.2010 року - 20000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором № 34 від 18.06.2009 р. складає 5 900 грн.

Відтак, позивач просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” 38050,00 грн., у т.ч. заборгованість за договором № 34 від 28.06.2008 р. в сумі 32150,00 грн. та заборгованість за договором № 34 від 18.06.2009 р. в сумі 5900,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1900-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про заміну відповідача по справі Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю „Комсомолець”, посилаючись на те, що діяльність юридичної особи ВАТ „Комсомолець” припинено у звязку з реорганізацією ВАТ у ТДВ, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 27.05.2011 р.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2011 р. було здійснено заміну відповідача у справі № 15/17-1900-2011 з Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” на його правонаступника Товариство з додатковою відповідальністю „Комсомолець”.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець” 28050,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. У звязку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області 06 травня 2008 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку видом діяльності позивача як суб'єкта підприємницької діяльності є надання послуг у рослинництві та тваринництві.

28.06.2008 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Комсомолець” (замовник) був укладений договір № 34 (а.с. 14), відповідно до умов якого позивач як виконавець взяв на себе зобов'язання зібрати врожай сільськогосподарських культур для відповідача в обсязі, на умовах і порядку, встановленому договором. В свою відповідач зобов'язався провести остаточний розрахунок за надані послуги на протязі п'яти днів після оформлення акту виконаних робіт (п. 6.3 договору).

Як зясовано судом та не спростовано відповідачем, умови вказаного договору позивачем були виконані в повному обсязі, а саме за допомогою належного позивачу на праві приватної власності комбайна „МАССЕЙФЕРГУСОН 38RS” був проведений збір врожаю сільськогосподарських культур на визначених у договорі умовах.

Так, 09.07.2008 р. між позивачем та ВАТ „Комсомолець” в особі голови правління Терзі Г.І. був складений акт виконаних робіт, згідно з яким позивач відповідно до умов вказаного договору виконав роботу по збиранню сільськогосподарських культур на загальну суму 65400,00 грн., а саме: рапсу - на площі 118 га за ціною 350 грн./га на суму 41300,00 грн.; рапсу - на площі 53 га за ціною 300 грн./га на суму 15900,00 грн.; рапсу - на площі 41 га за ціною 200 грн./га на суму 8200,00 грн.

Крім того, 09.07.2008 р. між позивачем та ВАТ „Комсомолець” був складений акт виконаних робіт, згідно якого позивачем був проведений збір зернових культур пшениці та ячменя. Загальна вартість виконаних робіт відповідно до вказаного акту склала 26 750,00 грн., зокрема позивачем було зібрано пшеницю на площі 70 га, за ціною 250 грн./га на суму 17500 грн. та ячмінь - на площі 37 га за ціною 250 грн./га на суму 9250 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних позивачем робіт згідно договору № 34 від 28.06.2008 р. склала 92 150,00 грн. (65400,00 грн. + 26750,00 грн.).

Між тим умовами вказаного договору визначено, що остаточний розрахунок замовником проводиться протягом 5-ти днів після оформлення акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1 договору № 34 від 28.06.2008 р. розрахунок за виконані роботи проводиться грошима шляхом перерахування замовником на банківський рахунок виконавця відповідної суми.

Так, з огляду на те, що акт виконаних робіт був оформлений 09.07.2008 року, останній день по виконанню зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідачем становив 14.07.2008 року. Однак, як стверджує позивач, ВАТ „Комсомолець” було здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 60000,00 грн., а саме 29.05.2009 р. на рахунок позивача було перераховано в якості погашення боргу за договором 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20184. Також 11.06.2009 р. відповідачем було сплачено 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187, 16.06.2009 р. - 20000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 8960.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 34 від 28.06.2008 р. складає 32150,00 грн. (92150,00 грн. 60000,00 грн.).

Крім того, 18 червня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством „Комсомолець” (замовник) був укладений договір № 34 (а.с. 12), відповідно до умов якого позивач як виконавець взяв на себе зобов'язання зібрати врожай сільськогосподарських культур для відповідача в обсязі, на умовах і порядку, встановленому договором. В свою відповідач зобов'язався провести остаточний розрахунок за надані послуги на протязі п'яти днів після оформлення акту виконаних робіт (п. 6.3 договору).

Як зясовано судом та не спростовано відповідачем, відповідно до умов вказаного договору № 34 від 18.06.2009 р. позивачем власним комбайном „МАССЕЙФЕРГУСОН. 38RS” було зібрано врожай ячменю на площі 57 га вартістю 200 грн./га на суму 11400,00 грн. та врожай рапсу на площі 198 га вартістю 250 грн./га на суму 49500,00 грн. Загальна вартість робіт по договору становить 60900,00 грн. Факт виконання вказаних робіт по збору врожаю підтверджується актом виконаних робіт від 03.07.2009 року.

Так, з огляду на складення сторонами акту виконаних робіт 03.07.2009 року, останній день по виконанню зобов'язання по сплаті грошових коштів відповідачем становив 08.07.2009 року. Однак, як стверджує позивач, ВАТ „Комсомолець” за надані послуги розрахувалось частково, сплативши лише 55000,00 грн., а саме 20.01.2010 року - 15000,00 грн., 31.03.2010 року - 20000,00 грн., 23.09.2010 року - 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Відтак, сума заборгованості відповідача за договором № 34 від 18.06.2009 р. складає 5900,00 грн. (60 900,00 грн. 5500,00 грн.).

Таким чином, загальна сума заборгованості ВАТ „Комсомолець” за вказаними вище договорами перед позивачем склала 38050,00 грн. (32150,00 грн. + 5900,00 грн.)

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Так, укладені між сторонами по справі договори про надання послуг по збиранню врожаю сільськогосподарських культу є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт (наданих послуг) є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи (послуги) відповідно до оформлених актів виконаних робіт.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає зі змісту вказаних договорів, строк оплати наданих позивачем послуг зі збиранню врожаю відповідача становив 5 днів з моменту складання акту виконаних робіт. Отже, з огляду на складання відповідних актів у 2008-2009 рр. строк для оплати ВАТ „Комсомолець” сплинув.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаними договорами № 34 від 28.06.2008 р. та від 18.06.2009 р. в розмірі 38050,00 грн. ВАТ „Комсомолець” порушив умови вказаних договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 27.05.2011 р. та установчих документів Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець”, ВАТ „Комсомолець” було реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю „Комсомолець”, яке стало правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ. У звязку з цим обовязок по сплаті заборгованості ВАТ „Комсомолець” за договорами № 34 від 28.06.2008 р. і від 18.06.2009 р. виник у ТДВ „Комсомолець”.

В ході розгляду справи відповідачем було частково погашено заборгованість, у звязку з чим сума боргу відповідача перед позивачем склала 28050,00 грн.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, розмір якої підтверджується складеним і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 02.06.2011 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець” про стягнення 28050,00 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець” (68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. Комсомольська, буд. 30; код ЄДРПОУ 00413133; р/р 260032159 в ООД „Райффайзен Банк Аваль, МФО 328351) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20031, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_3 в Христинівському відділенні ВАТ „Ощадбанк” № 2975, МФО 354682) заборгованість в сумі 28050/двадцять вісім тисяч пятдесят/грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 280/двісті вісімдесят/грн. 50 коп.; 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2011 р.