Рішення № 16530764, 30.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р. Справа № 4/038-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "А.Е.С.Київобленерго" в особі Білоцерківського районного підрозділу, м. Біла Церква

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон», м. Біла Церква

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», м. Біла Церква

про стягнення 28589,99 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 предст., довіреність №1378 від 08.07.10 р.,

відповідач 1- не зявився;

відповідач 2 ОСОБА_2 предст., довіреність № 05/462 від 19.04.2011 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство “А.Е.С. Київобленерго” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон»(відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз»(відповідач-2) про стягнення 28589,99 грн. заборгованості за договором № 719 про постачання електричної енергії від 21.11.2006р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2011р. було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 04.04.2011р.

04.04.2011р. відповідачем-2 було подано письмовий відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі, а також зазначає, що він в справі є неналежним відповідачем. Вказаний відзив прийнято судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2011р., у звязку з неявкою представника відповідача-1.

16.05.2011р. позивачем було подано доповнення до позовної заяви з урахуванням поданого відповідачем-2 відзиву на позов.

В дане судове засідання представник відповідача -1 вдруге не зявився, у звязку з чим розгляд справи було повторно відкладено на 30.05.2011р.

Ухвалою суду від 16.05.2011р. в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України було також замінено сторону у справі Закрите акціонерне товариство “А.Е.С. Київобленерго” на Публічне акціонерне товариство “А.Е.С. Київобленерго”.

30.05.2010р. представник відповідача-1 втретє в судове засідання не зявився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву та пояснень по справі не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача-1 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи строки розгляду спору встановлені ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-2 документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

21 листопада 2006 року між ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго” (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “А.Е.С. Київобленерго”, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Атон»(споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 719, відповідно до умов якого постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 700 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно п. 2.3.3. вказаного Договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту cпоживача про покази приладів обліку».

Однак, за словами позивача, TOB «Атон»порушило умови наведеного Договору, шляхом заниження фактичних обсягів споживання електроенергії.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 укладено Договір № 198012 від 01.10.2003р. про користування електричною енергією побутовим споживачем. Враховуючи те, що його помешкання знаходиться на території юридичної особи та живлення електроустановок здійснюється від її електричних мереж, а укладення договору про користування електроенергією з населенням є обов'язковою умовою відпуску їм електроенергії, ОСОБА_3 заявою від 20.10.2003р. запропонував компромісне рішення, щодо постачання електроенергії до його оселі.

ОСОБА_3 погодився на те, щоб обсяг спожитої ним електроенергії надавався енергопостачальнику шляхом звіту власника енергогосподарства TOB «Білоцерківагромаш», де буде зазначено й показник його лічильника № 111571, а вести розрахунки та нести відповідальність споживача електричної енергії по договору № 198012 зобов'язався самостійно.

Відповідно п. 2.3.3. Договору № 719 від 21.11.2006р., звітуючись щомісяця, зокрема за субспоживача по лічильнику № 111571 (житловий будинок на території об'єкту, що знаходився у власності TOB «Атон»за адресою АДРЕСА_1,), TOB «Атон»щомісяця зазначало у своїх звітах про покази розрахункових приладів обліку електричної енергії, що цей субспоживач по лічильнику постійно споживав у десять разів більше електроенергії, ніж це фактично було. Це пояснюється тим, що відповідач зазначав у своєму звіті коефіцієнт трансформації 10 (для трансформаторів струму 50/5), яких у субспоживача ОСОБА_3 встановлено не було взагалі. Факт відсутності підтверджується актом технічної перевірки засобів обліку від 20.10.2003р..

Облік витраченої електроенергії і розрахунок за неї з енергопостачальною організацією здійснюється по електролічильнику. Лічильник електроенергії, як правило, монтують разом з необхідними комутаційними і захисними апаратами та пристроями.

Активна енергія вимірюється електролічильниками безпосереднього включення або електролічильниками включеннями через трансформатори струму. При включенні через трансформатор струму кількість спожитої електроенергії визначаються, як добуток показника електролічильника на коефіцієнт трансформації трансформатора струму. Наприклад, споживши 100 кВт/год. електроенергії через трансформатор струму 50/5 (коефіцієнт: 50 : 5 = 10): 100 х 10 = 1000 кВт/год.

Отже, кожного місяця з 2003 року, TOB «Атон»вдесятеро завищувало кількість спожитої електроенергії своїм субспоживачем, що в свою чергу мінусувалася від його власного, загального споживання. Субспоживач платив за свою спожиту електроенергію самостійно (без коефіцієнта), тож позивач недоотримав кошти за поставлену електроенергію, як різницю між фактичним споживанням електроенергії споживачем та фактичним споживанням субспоживачем.

Згідно п. 3.2. Постанови НКРЕ № 1052 від 13.08.1998р. з наступними змінами і доповненнями «Про Порядок визначення класів споживачів», відповідачів віднесено до другого класу споживачів. Відповідно тарифи при розрахунку недооплаченої електроенергії використано для споживачів другого класу на підставі Постанов НКРЕ «Щодо затвердження (на відповідний місяць відповідного року) роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України».

24.03.2010р. представниками енергопостачальника виявлено відсутність трансформаторів струму в схемі підключення електролічильника № 111571, про що складено акт № К008388. Виявилося, що TOB «Атон»подавало звіти показників по лічильниках №№ 19101823, 655858, 1887650, 011640, 101152, 478686, 1888002, 515715 та віднімало від суми їхніх зведених показників показник лічильника ОСОБА_3 № 111571 множений на коефіцієнт 10.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, сума боргу, яка підлягає до сплати, становить 28589,99 грн.

В резолютивній частині позивач просить стягнути з вказану суму з належного відповідача, в той час як рахунок про сплату ним заявлено було до відповідача -2 - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», оскільки 01.02.2010р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір оренди майна № УСМ-01.02.10-01 від 01.02.2010р. на обєкт за адресою: АДРЕСА_1, а розрахунок боргу здійснювався за період з 01.05.2007р. по 01.03.2010р., у звязку з чим позивач і прийшов до висновку, що відповідач-2, як орендар приміщення має сплачувати вказану заборгованість.

Крім того, за його словами, згідно листів ТОВ «Атон», адресованих начальнику Білоцерківського РП ЗАТ «Київобленерго»11 від 25.02.2010р. та № 17/199 від 10.03.2010р. (вхідні відповідно № 1409 та 1410 від 10.03.2010р.), ТОВ «Атон»повідомив про зміну власника майна TOB «Атон»за адресою: АДРЕСА_1 та передачу його в оренду TOB НВП «Білоцерківмаз».

Однак, вказані твердження позивача, судом до уваги не приймаються як такі, що необґрунтовані та не підтверджені жодними доказами.

Так, дійсно матеріалами справи підтверджується, що між Відкритим акціонерним товариством «Укрсільгоспмаш» та ТОВ «Білоцерківмаз»01.02.2010. було укладено договір оренди майна № УСМ-01.02.10-01, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, згідно Переліків, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 12.1 договору визначено,що до договору додається додаток № 2- акт прийому-передачі майна в оренду.

П. 12.2 договору визначає, що додатки до даного договору підписані сторонами, або їх повноважними представниками та складають його невідємну частину.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за фактичне користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однак, позивачем не доведено, коли саме відповідач-2 фактично розпочав користуватися орендованим майном за договором від 01.02.2010р. № УСМ-01.02.10-01, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання передачі майна в оренду, а отже не можливо стверджувати, що відповідач-2 почав користуватися в натурі обєктом оренди саме з дати підписання договору (01.02.2010р.), оскільки факту передачі майна позивачем не доведено.

Що стосується листів ТОВ «Атон», адресованих позивачу, та які містять інформацію про те, що TOB НВП «Білоцерківмаз»нібито прийняло в оренду майно за адресою: АДРЕСА_1, судом вказані твердження не приймаються до уваги, як такі, що необґрунтовані та не підтверджені належними та допустимим доказами у відповідності до норм чинного законодавства (ст.. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. А згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. з наступними змінами і доповненнями (далі ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Так, у відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що станом на дату подання позову за об'єктом по АДРЕСА_1 дійсно рахується заборгованість за недоплачену, фактично використану активну електроенергію па суму 28 589,99 гри. згідно доданого розрахунку, який здійснено у відповідності з пп. 1.1., 1.2.. 2.2., 2.3., та п. 2.5. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 562 від 04.05.2006р. з наступними змінами і доповненнями, де зазначено, якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази приладу обліку, вчинив інші дії, що призвели до недообліку спожитої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості, кількість робочих днів споживача визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки, або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття прав власності або користування (у разі якщо технічна перевірка у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності на об'єкт до дати виявлення порушення не проводилась), але не більше ніж за три роки.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми чинного законодавства, а також вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що заборгованість в розмірі 28589,99 грн. на користь позивача підлягає до стягнення саме з відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон», як орендаря майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується відповідача-2, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», суд відмовляє в задоволенні заявлених до нього вимог з підстав необґрунтованості.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон" заборгованості в розмірі 28589,99 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон»(09107, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Храпачанська, 70, код ЄДРПОУ 32394032) на користь Публічного акціонерного товариства "А.Е.С.Київобленерго" в особі Білоцерківського районного підрозділу (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Офіцерська,1, код ЄДРПОУ 23243188) 28589 (двадцять вісім тисяч пятсот вісімдесят девять) грн.. 99 коп. суми основного боргу, 285 (двісті вісімдесят пять) грн.. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині задоволенні заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз»відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "А.Е.С.Київобленерго" в особі Білоцерківського районного підрозділу (09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Офіцерська,1, код ЄДРПОУ 23243188) з державного бюджету України 41 (сорок одну) грн.. 81 коп. надмірно сплаченого державного мита. Видати довідку.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 22.06.2011р.