Рішення № 16530500, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р.Справа № 9/5007/48/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.№182/10 від 23.12.2010року

від відповідача: ОСОБА_2 дов.№750/16 від 03.02.2011року

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 29075465,45 грн.

Позивачем пред'явлено позов до суду про стягнення з відповідача 29075465,45грн., з яких: 24082897,36 грн. - основний борг, 1863612,08грн. - пеня, 2240834,16грн. - інфляційні, 888121,85грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу визнав. На виконання вимог ухвал суду надав відзив на позовну заяву в якому посилається, на проблему затвердження економічно обгрунтованих тарифів на послуги з теплопостачання. На момент укладення договору на поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, діяли тарифи які були введені в дію з 01.08.2008року, а розраховані вони були виходячи з цін минулих років, тому з жовтня 2009року тарифи на послуг з теплопостачання покривали витрати підприємства на їх виробництво на 87 %, що призвело до збиткової діяльності. Також звертає у вагу суду на те, що розподіл коштів здійснюється підприємством відповідно до Постанови КМУ від 03.12.2008року №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ". Крім того просить суд врахувати матеріальне становище підприємства та ситуацію що склалась, застосувати норму статті 233 ГК України. Зокрема, наголошує на тому, що Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" за № 3319-VI від 12.05.2011року, що на умовах вищевказаного Закону підлягає списанню заборгованість за природний газ суб'єктів господарської діяльності, що утворилась станом на 01.01.2011року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом може бути реструктуризована відповідно до діючого законодавства.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та КП "Житомиртеплокомуненерго" (відповідач) укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/09-1165 БО-10 з додатковими угодами до нього (надалі - Договір (а.с.26-29).

Згідно вищевказаного Договору постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ).

Згідно пункту 2.1 Договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року газ в обсязі до 10 000,00 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.).

Сторони передбачили п.5.2 Договору, що ціна за 1000, 0 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування територією України Встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженим державним органом.

Відповідно до п. 6.1. Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно Договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 53 819 258,36грн.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами передачі-приймання природного газу:

від 31.10.2009р. в об'ємі 355,576 тис. м.куб. на суму 931 321,81грн. (а.с.30),

від 30.11.2009р. в об'ємі 2148,384 тис. м.куб. на суму 5 627 030,18грн. (а.с.31),

від 33.12.2009р. в об'ємі 4522,078 тис. м.куб. на суму 11844190,52грн. (а.с.32),

від 31.01.2010р. в об'ємі 4794,181 тис. м.куб. на суму 12556880,52грн. (а.с.33),

від 28.02.2010р. в об'ємі 4134,031 тис.м.куб. на суму 10827820,92грн (а.с. 34),

від 31.03.2010р. в об'ємі 3438,407 тис.м.куб. на суму 9 005 848,10грн. (а.с.35),

від 31.05.2010р. в об'ємі 13,204 тис. м.куб. на суму 34 583,81грн. (а.с.37).

від 30.06.2010р. в об'ємі 26,762 тис. м.куб. на суму 70 094,82грн. (а.с.38).

від 31.07.2010р. в об'ємі 20,403 тис.м.куб. на суму 53 439,37грн.(а.с.39).

від 31.08.2010р.в об'ємі 16,966 тис.м.куб. на суму 50184,20грн (а.с. 40).

від 30.09.2010р. в об'ємі 27,507 тис.м.куб. на суму 81 363,73грн. (а.с. 41).

До звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий природній газ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 29 736 361,00 грн.,

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 24 082 897 грн 36коп.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 888,121 грн. , 85коп.грн. - 3% річних, 2 240 834грн. 16 коп, інфляційних нарахувань та 1 863 612грн. 08 коп. пені.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені, господарський суд враховує таке.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в сумі 888 121 грн.85 коп. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2 240 834грн.,16 коп.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 даного договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 договору №06/09-1164 БО-10 від 23.09.2009року сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Керуючись умовами п. 7.10 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 863 612 грн. 08 коп.грн. за період з 01.10.2010р. по 01.04.2011р. (182 дні), яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Оскільки сторони в договорі визначили інший період нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений ч.6 ст.232 ГК України, про що свідчить зміст п.п. 7.2, 7.10 договору, господарський суд погоджується з обрахунками позивача щодо нарахування пені за шість місяців до пред'явлення позову за період з 01.10.2010р. по 01.04.2011р. у розмірі 1 863 612 грн.08 коп.. (а.с.3, розрахунок, перевірений судом).

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного господарського спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 1 863 612грн. 08 коп. пені, суд, водночас, враховує наступне.

У відзиві на позовну заяву від 27.04.2011р. відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема посилається на те, що однією з причин виникнення заборгованості за природний газ є проблема затвердження економічно обгрунтованих тарифів на послуги з теплопостачання. Вказує, що на момент укладення договору на поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, діяли тарифи які були введені в дію з 01.08.2008року, а розраховані вони були виходячи з цін минулих років, тому з жовтня 2009року тарифи на послуг з теплопостачання покривали витрати підприємства на їх виробництво на 87 %, що призвело до збиткової діяльності. Також причиною невчасних розрахунків з позивачем є заборгованість бюджетних організацій перед нашим підприємством. В свою чергу, такі установи фінансуються з державного та місцевого бюджетів з яких фінансування виділяється невчасно внаслідок чого утворюється заборгованість перед нашим підприємством. Станом на 26.04.2011року така заборгованість складає близько 6 млн.грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), згідно із ч.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, згідно ст.217 ГК України, "господарські санкції" є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені. При цьому, судом враховується, що відповідач є комунальним підприємством і теплова енергія, вироблена із отриманого від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природного газу, поставлялася населенню та бюджетним організаціям, а також ступінь виконання відповідачем КП "Житомиртеплокомуненерго" зобов'язання, а саме - відповідачем за час розгляду справи відповідачем 15.04.2011року та 26.04.2011року здійснюється часткове погашення заборгованості..

Водночас, господарський суд зважає також на те, що майнове право та інтерес позивача щодо отримання компенсації за користування утримуваними грошовими коштами, належними йому до сплати, захищене положенням ст.625 ЦК України, яким встановлено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Суд також вважає, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.

Тому, визначаючи по справі відповідальність Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки, на думку суду, в даному випадку, заявлена до стягнення сума пені - 1 863 612 грн. 08 коп. є надзвичайно великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими суду правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належної до сплати пені до 1 000 000грн.00коп.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 000 000грн.00 коп. пені, 888 121 грн. 85 коп. - 3% річних, 2 240 834 грн. 16 коп. інфляційних.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 1 000 000, 00грн.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 551, ст. 549, ст. 611, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.173, ст. 193, 233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зменшити розмір пені до 1 000 000,00грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир,вул.Київська,48 ідентифікаційний код 35343771)

на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)

- 24 082 897, 36 грн. основного боргу;

- 1 000 000,00 грн. пені,

- 2 240 834,16грн. інфляційних,

- 888 121,85 грн. 3% річних,

- 25 500,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "29" червня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)