Рішення № 16530396, 24.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.11 р. Справа № 2/17пд

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Риженко Т.М., Сковородіна О.М.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія”, м. Донецьк

до відповідача: Кредитної спілки „Інтеграл”, м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору 1: ОСОБА_1, м. Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору 2: ОСОБА_2, м. Горлівка

про визнання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” та Кредитною спілкою „Інтеграл” недійсними; стягнення суми державного мита оплати проведення криміналістичної експертизи в розмірі 1095,25грн.

За участю

представників сторін

від позивача: не зявився

від відповідача: Юркіна Н.Ю.

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Українська страхова компанія”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Кредитної спілки „Інтеграл”, м. Донецьк про визнання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” та Кредитною спілкою „Інтеграл” недійсними; стягнення суми державного мита оплати проведення криміналістичної експертизи в розмірі 1095,25грн.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано клопотання про зміну та уточнення позовних вимог, де останній просить:

- визнати договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” та кредитною спілкою „Інтеграл” недійсним;

- стягнути суми державного мита оплати проведеної криміналістичної експертизи в розмірі 1095,25грн.;

- стягнути грошову суму в розмірі 10000,00грн.

З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 11.09.2009р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” та Кредитною спілкою „Інтеграл” був укладений договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373кр від 10.09.2008р. При укладенні вказаного договору страхування від імені АТЗТ „Українська страхова компанія” договір повинен був бути підписаний представником товариства ОСОБА_1 на підставі договору доручення від 10.05.2007р. та довіреності від 10.05.2005р. Позивач зазначає, що при проведенні перевірок та службового розслідування Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія”, останнім виявлено, що договір підписаний не уповноваженою особою для укладання договору страхування від імені страховика. З огляду на викладені обставини, позивач вважає, що договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. АТЗТ „Українська страхова компанія” не укладало, так як від імені страховика стоїть підроблений підпис, який не належить повіреній особі ОСОБА_1.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач веде журнал реєстрації договорів добровільного страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту за номерами. Працівниками позивача надавалися Кредитній спільці „Інтеграл” ці номера під особистий підпис для подальшого їх внесення в договори добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. Головою правління Кредитної спілки „Інтеграл” заповнювалися договори страхування та передавалися для подальшого оформлення уповноваженому працівнику АТЗТ „Українська страхова компанія” договори страхування. У звязку з чим вважає, що порушення Кредитною Спілкою „Інтеграл” порядку підписання договорів добровільного страхування позичальника за непогашення кредиту відсутні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.02.2010р. до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_1.

ОСОБА_1 у поясненнях від 18.03.2010р. пояснив, що договір страхування № 025373 від 10.09.2008р., укладений з ОСОБА_2, останнім не підписувався на договорі стоїть підроблений підпис. Також зазначає, що спірний договір не відповідає умовам встановленим в АТЗТ “Українська страхова компанія” Технології співробітництва з КС “Інтеграл”, зокрема процентна ставка за кредитом перевищує максимально допустимі 50% та складає 75%, тобто підписати такий договір, як страховий агент, у будь-якому разі він не мав права.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 07.04.2010р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.2010р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. провадження у справі було поновлено.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 09.09.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюхіною Н.О., суддів Сковородіної О.М., Іванченкової О.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 07.10.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мальцева М.Ю., суддів Сгара Е.В., Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Сковородіної О.М., Риженко Т.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2.

Крім того, як видно з матеріалів справи позивачем змінено форму власності. Зокрема з Статуту Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” видно, що останній є правонаступником всіх прав та обовязків Акціонерного товариства закритого типу „Українська страхова компанія”. У звязку з чим суд вважає за необхідне змінити назву позивача з Акціонерного товариства закритого типу „Українська страхова компанія”, м. Донецьк на Приватне акціонерне товариство „Українська страхова компанія”, м. Донецьк.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

10.09.2008р. між Кредитною спілкою „Інтеграл” ( Кредитодавець ) та членом Спілки ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 133/2/С.

За цим договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 10900грн. на умовах зворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кредит надається строком на 18 місяців з 10 вересня 2008р. по 10 березня 2010р.

Відповідно до п. 3.1. договору для розрахунку процентів за цим договором використовується календарний рік. Плата за користування кредитом справляється у вигляді процентів, які сплачуються щомісячно у визначені цим договором строки, із розрахунку 75% річних від суми залишку кредиту із фактичного строку використання кредитом, починаючи з дня отримання суми кредиту, а припиняється в день остаточного розрахунку за кредитом.

Також, 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” (Страховик) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності б/н від 10.05.2007р., ОСОБА_2 (Страхувальник Застрахована особа (Позичальник) та Кредитною спілкою „Інтеграл” (Вигодонабувач (Кредитор) був укладений договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373.

За цим договором предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з невиконання чи неналежним виконанням зобовязань за кредитним договором № 133/2/С від 10.09.2008р.

Розділом 2 „Страхові випадки та виключення із страхових випадків” встановлено, що страховим випадком за цим договором є факт збитків Кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань перед Кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеними між ними Кредитним договором внаслідок будь-яких подій. Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі:

- якщо кредитор не одержав суми двох будь яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом 3 (трьох) днів після настання строку сплати другого платежу;

- якщо кредитор не одержав обумовлений кредитним договором останній за графіком платіж протягом 3 днів після настання строку сплати останнього платежу, передбаченого Кредитним договором.

Відповідно до розділу 3 „Страхова сума, страховий платіж та порядок його сплати” встановлена страхова сума 10000,00грн.; страховий тариф 9% від страхової суми; стразовий платіж 900грн.; страховий платіж сплачується в строк до 12.09.2008р.

Згідно до розділу 4 „Строк та територія дії Договору страхування” визначний строк дії договору страхування з 11.09.2008р. по 10.03.2010р. включно; договір страхування набуває чинності з наступного дня надходження першої частини страхового платежу на поточний рахунок або в касу Страховика, але не раніше дати, зазначеної як початок строку дії Договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що стразова виплата проводиться Страховиком згідно з Договором страхування на підставі:

- заяви про виплату від особи, що одержує виплату та доданих до неї документів згідно з п. 5.2. договору страхування;

- страхового акту, що складається Страховиком за формою, що визначається Страховиком, за участі співробітника Кредитора, керівника Спілки та, при необхідності, незалежних експертів.

Відповідно до п. 5.3. договору Страхове відшкодування сплачується Вигодонабувачу (Кредитору) по кредитному договору у розмірі суми прострочених платежів на погашення заборгованості Позичальника по кредиту перед Спілкою на дату подання заяви на страхову виплату.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що загальний обсяг страхових виплат не може перевищувати страхову суми.

Позивачем заявлений позов про визнання недійсними договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р., оскільки як вважає позивач, від імені страховника договір не підписаний уповноваженою особою для укладання договору страхування та страховою компанією не укладався.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до статей 352, 355 ГК України страхування це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальник) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком або на основі закону. Обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобовязання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

У відповідності до ст. 979 ЦК України та ст. 354 ГК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За правилом ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Як видно з матеріалів справи 10.05.2007р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” (Довіритель) та фізичною особою приватним підприємцем ОСОБА_1 (Представника) був укладений договорі доручення.

За цим договором Довіритель доручає, а Представник приймає на себе зобовязання від імені, за дорученням та за рахунок Довірителя виконувати частину його страхової діяльності, а саме:

-проводити рекламні роботи по пропонуванню страхових послуг та консультувати потенційних страхователів з питань укладання договорів страхування;

-укладати договори страхування;

-виконувати роботи, повязані з підготовкою документів для здійснення страхових виплат та страхового відшкодування: оформлювати усі необхідні документи для своєчасної виплати страхових відшкодувань.

Пунктом 2.1. договору визначені зобовязання Представника: виконувати доручені йому Довірителем зобовязання, передбачені в п. 1.1. договору, в відповідності з вказівками довірителя; перед укладанням договору страхування ознайомити Страховика з умовами та правилами страхування; погоджувати з Довірителем розміри страхових сум та тарифів що застосовуються; оформлювати договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання підтвердження оплати страхового платежу Страховиком; подавати щодекадно Довірителю відомості про укладені договори.

Розділом 4 „Обмеження діяльності представника” встановлено, що ліміт розміру страхової суми по даному договору страхування для самостійного укладання Представником складає 10000грн. Розмір страхових платежів по укладеним Повіреним договорам не можу перевищувати 200000грн. в місць. Представник можу укладати договори за наступними видами страхування: страхування майна; страхування від нещасних випадків; страхування кредитів.

На підставі вказаного договору позивачем 10.05.2007р. було видано ОСОБА_1 довіреність, якою останнього уповноважено представляти інтереси АТЗТ „Українська страхова компанія” з питань укладання договорів страхування громадян від нещасних випадків, договорів страхування майна та страхування кредитів (в відповідності з договором доручення б/н від 10.05.2007р.). За цією довіреністю представнику надається право приймати від громадян та юридичних осіб заяв на укладання договорів страхування, підписувати договори страхування та інші документи, повязані з оформленням договорів, приймати заяви про настання страхових випадків, оформлювати всі необхідні документи для своєчасної виплати страхових відшкодувань. Довіреність видана на строк три роки та дійсна до 10.05.2010р.

Проте, у письмових поясненнях від 10.09.2008р. ОСОБА_1 зазначив, що договір страхування № 025373, укладений з ОСОБА_2, останнім не підписувався на договорі стоїть підроблений підпис. Також зазначає, що спірний договір не відповідає умовам встановленим в АТЗТ “Українська страхова компанія” Технології співробітництва з КС “Інтеграл”, зокрема процентна ставка за кредитом перевищує максимально допустимі 50% та складає 75%, тобто підписати такий договір, як страховий агент, він не мав права.

Таке посилання позивач підтверджує висновком спеціаліста ОСОБА_3 № 24 від 28.01.2010р., який зроблений до подачі позовної заяви до суду за ініціативою позивача. Зокрема з вказаного висновку видно, що за висновками спеціаліста підпис, виконаний в графі „Страховик ОСОБА_1” договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредита серії 025373 від 10.09.2008р., укладеного між АТЗТ „Українська страхова компанія” в особі її представника ОСОБА_1 та кредитною спілкою „Інтеграл”, не відповідає підписам ОСОБА_1, виконаним на документах, наданих в якості порівняльного материала.

З урахуванням вищевикладених суперечливих позицій учасників судового процесу стосовно факту підписання та укладання спірного договору з боку ОСОБА_1, заперечення з боку ОСОБА_1 взагалі факту підписання спірного договору, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2010р. у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерту було поставлено наступне запитання:

- Чи належить (відповідає наданим зразкам) підпис виконаний на договорі добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. ОСОБА_1, або іншій особі?

Згідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 6692/02 від 29.04.2011р. підпис від імені ОСОБА_1 в першому примірнику Договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р., котрий розташований на зворотній стороні документа, у графі „Страховик”, нижче рядка „Підпис”, - виконано не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в другому примірнику Договору добровільного страхування відповідальності позивальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р., котрий розташований на зворотній стороні документа, у графі: „Страховик”, нижче рядка „Підпис”, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 43 ГПК України.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що ОСОБА_4 має кваліфікацію судового експерта 4 класу за спеціальністю 1.1. „Дослідження почерку та підписів”, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як належний та допустимий доказ.

Позивач у клопотання від 08.06.2011р. з висновком судового експерта погодився.

Відповідач будь-яких зауважень до висновків судово-почеркознавчої експертизи № 6692/02 не надав.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що спірний договорі агентом ОСОБА_1 підписаний не був, а виконаний іншою особою, зокрема призначеною належною судовою експертизою.

Крім того, як видно з наказу № 14/1від 18.05.2007р. Про затвердження технології співробітництва між АТЗТ „Українська страхова компанія” та КС „Інтеграл” щодо страхування кредитних ризиків, останнім встановлено:

-Обовязки по оформленню Договорів добровільного страхування відповідальності передаються вповноваженому представнику Спілки;

-Рішення про прийняття на страхування приймається Головою Правління Страховика або уповноваженим представником Страховика (страховим агентом);

-Розмір процентної ставки за користування кредитом не повинен перевищувати 50% річних.

Проте, як встановлено судом вище, розмір процентної ставки за кредитним договором № 133/2/С від 10.09.2008р. встановлений в розмірі 75% річних.

Тобто, виходячи з умов Технології співробітництва між АТЗТ „Українська страхова компанія” та КС „Інтеграл” ОСОБА_1 у будь-якому разі не мав повноважень на підписання договору добровільного страхування відповідальності позивальника за непогашення кредиту, оскільки розмір процентної ставки за договором кредиту становить 75% річних. При цьому й позивач й відповідач, як учасники відносин страхування, були у повній мірі обізнані щодо обмеження розміру процентної ставки.

Відносно позиції відповідача, щодо здіснення позивачем страхових виплат за спірним договором, що за висновками відповідача свідчить про прийняття до виконання спірного договору, то суд виходить з наступного.

Так дійсно на підставі заяви КС „Інтеграл” № 29 від 02.03.2009р. про настання страхового випадку, де відповідач зазначив, що станом на 02.03.2009р. заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед КС „Інтеграл” склала 2051,34грн., по кредиту 630,74грн., по нарахованим відсоткам 1420,60грн. та просив провести страхову виплату.

16.03.2009р. позивачем складений Страховий акт № 22кр, згідно до якого останнім на підставі наданих документів та проведеного розслідування прийнято рішення про здійснення страхової виплати в розмірі 2051,34грн.

У звязку з чим 30.03.2009р. платіжним дорученням № 551 позивачем здійснено страхову виплату в розмірі 2051,34грн.

Проте, як вказує позивач, така виплата була здійснення до проведення службової перевірки.

З матеріалів справи видно, що наказом № 11 від 01.12.2009р. „Про проведення службового розслідування” у звязку з перевіркою компанії комісією Держфінпослуг по скарзі КС „Інтеграл”, а також, у звязку з докладною страхового агента ОСОБА_1 про недійсність підпису на договорах страхування, укладених з КС „Інтеграл” та з метою уникнення анулювання ліцензії та зупинення надання послуг наказано бухгалтерії провести оплату за всіма предявленими претензіями КС „Інтеграл” (без звірки розрахунків) в строк до 01.02.2010р.; страховому відділу відреагувати на докладну записку агента ОСОБА_1 та провести до 08.12.2009р. службове розслідування за всіма договорами страхування укладеними з КС „Інтеграл”.

Отже виплата в сумі 2051,34грн. здійснена до проведення службової перевірки та встановлення недійсності підпису у договорі, тому на той час у позивача були відсутні сумніви, щодо дійсності договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. та підстави для відмови виплати страхового відшкодування.

Також, 12.02.2010р. та 22.02.2010р. позивачем було здійснено відповідачу страхові виплати в сумі 7179,87грн. та 768,79грн. Такі виплати, як видно з матеріалів справи, а саме наказу № 11 від 01.12.2009р. були здійснені позивачем саме з метою уникнення анулювання ліцензії та без звірки розрахунків.

Тобто, такі дії позивача, щодо виплати страхового відшкодування відповідачу були направлені не на виконання та схвалення спірного правочину, а з метою уникнення значних збитків зупиненням діяльності, які б мали місце при анулюванні ліцензії позивача.

У звязку з чим такі виплати не можуть прийматися судом, як доказ виконання спірного договору, адже сам позивач встановивши неправомірність спірного договору, здійснює діяльність з припинення дії та повернення страхових виплат.

Щодо платіжного доручення № 362 від 10.09.2008р. на суму 900грн., згідно до якого КС „Інтеграл” перерахувала страховий платіж ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 900грн., то такі дії також не можуть розцінюватися судом як схвалення спірного правочину, оскільки таке перерахування коштів здійснено відповідачем, а не позивачем.

Як слід, у сукупності оцінюючи дії сторін з оплати страхового відшкодування, оцінюються судом, як такі, що спростовують дійсність спірного договору.

З огляду на викладене, суд зазначає, що хибною є позиція відповідача про схвалення спірного договору, з огляду на те, що:

- схваленими можуть бути лише дії представника, яка в розумінні ст. 25, 30 ЦК України є правоздатною та дієздатною фізичною особою, проте, обсяг правоздатності та дієздатності фізичної особи, дії якої встановлюються - не доведений відповідачем;

- схвалення можливе лише щодо правочину, який відбувся, наразі, матеріалами справи доведений факт, що з боку страховика такий право чин не вчинювався;

- позиція відповідача, щодо схвалення правочину, фактично вказує на те, що останній не заперечує протиправну поведінку особи, з ознаками складу злочину. Але ж, правова природа цивільних правовідносин визначає можливість схвалення правомірних дій особи (ст. 13 ЦК України).

Зокрема, не можна схвалювати протиправну поведінку, яка завдає шкоду природному середовищу, моральним засадам суспільства, правам інших осіб. Дії, вчинені особою під час реалізації свого субєктивного права в цілому з правомірними намірами, але з метою завдати шкоди іншій особі, також слід розглядати як заборонене зловживання правом.

Разом з цим, судом не встановлено будь-яка особа (уповноважена чи не уповноважена), яка б підписала спірний договір з боку позивача. Крім того, суд приймає до уваги той факт, що сам відповідач не заперечує той факт, що спірний договір підписаний не ОСОБА_1, а невідомою, невстановленою особою. Позиція відповідача про схвалення спірного правочину ґрунтується на припущеннях.

Посилання відповідача на той факт, що спірний договір міг бути підписаний працівником позивача, а саме Мінгалеєвою Анастасію Хамзятівною, яка як вказує відповідач займалася оформленням договорів страхуванням та взаємодіяла з Кредитною спілкою „Інтеграл” судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Зокрема, з наказу № 6-6 від 01.07.2004р. видно, що громадянка ОСОБА_5 була прийнята на роботу бухгалтером. Крім того, згідно до довідки № 332 від 21.06.2011р. за підписом голови правління ПАТ „Українська страхова компанія” Тюріна В.М. та головного бухгалтера ПАТ „Українська страхова компанія” Кривоченко Г.С., ОСОБА_5, яка працювала на підприємстві з 01.07.2004р. по 04.02.2011р. на посаді бухгалтера згідно з посадовими обовязками не мала права укладати договори страхування, підписувати їх та користуватися для цього печаткою підприємства.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний договір підписувала саме ця особа. Також, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 визначена як відповідальна особа при укладанні та виконанні спірного договору страхування суду не надано, в інших документах, листуваннях між сторонами такі посилання також відсутні.

Згідно норм ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, такі посилання відповідача є неспроможними та судом до уваги не приймаються.

Крім того, з огляду на викладене й клопотання відповідача про виклик ОСОБА_5 до судового засідання для надання пояснень задоволенню не підлягає, оскільки не спростовує факту підписання договору не ОСОБА_1

У звязку з чим вони не можуть прийматися судом, як доказ виконання спірного договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки укладений 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія”, Кредитним союзом „Інтеграл” та ОСОБА_2 договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 вчинений без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони позивача, а підпис ОСОБА_1 підроблено, то позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 10000грн. у звязку з недійсністю правочину.

Згідно ч.1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено судом позивачем на відшкодування страхового випадку було сплачено відповідачу 10000грн., по підтверджується платіжним дорученнями, а саме № 255 від 12.02.2010р. на суму 7179,87грн., № 268 від 22.02.2010р. на суму 768,79грн. та № 551 від 30.03.2009р. на суму 2051,34грн.

Враховуючи те, що договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 0253373 від 10.09.2008р. в визнано судом недійсним і на його підставі, як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 10000грн., то колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 10000грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача державного мита оплати проведення криміналістичної експертизи в розмірі 1095,25грн., то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на проведення експерти підлягають відшкодуванню тільки при призначенні відповідної експертизи господарським судом.

Тобто, витраті понесені позивачем у звязку з призначенням господарським судом Донецької області судової почеркознавчої експертизи в сумі 1417,68грн. підлягають відшкодуванню позивачу, щодо витрат в сумі 1095,25грн. то вони відшкодуванню не підлягають.

Стосовно клопотання відповідача про залучення громадянина ОСОБА_2 в якості другого відповідача, то воно задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Зокрема ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2011р. ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Проте, останній у судове засідання не зявився, письмових пояснень не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, виходячи з умов спірного договору, вигодонабувачим за ним є Кредитна спілка „Інтеграл”, в свою чергу платником є Приватне акціонерне товариство „Українська страхова компанія”. Фактично, правовідносини та фінансові зобовязання за спірними договором виникають між позивачем та відповідачем.

Таким чином, відповідач у будь-якому разу не позбавлений права звернення до суду з позовними вимогами до громадянина ОСОБА_2

Також суд приймає до уваги той факт, що відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідачами у господарських справах мають бути юридичні особи або фізичні особи підприємці.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись статтями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарського суду, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія”, м. Донецьк до Кредитної спілки „Інтеграл”, м. Донецьк про визнання договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія” та кредитною спілкою „Інтеграл” недійсним; стягнення суми державного мита оплати проведеної криміналістичної експертизи в розмірі 1095,25грн.; стягнення грошової суму в розмірі 10000,00грн. задовольнити частково.

Визнати недійсним договорі добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 025373 від 10.09.2008р. укладений між Акціонерним товариством закритого типу „Українська страхова компанія”, Кредитною спілкою „Інтеграл” та ОСОБА_2.

Стягнути з Кредитної спілки „Інтеграл” (83054, м. Донецьк, пр. Київський, 20а, п/р 265039800003 в АКБ „Капітал” м. Донецьк, МФО 335656, ЄДРПОУ 34604721) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія” (83048, м. Донецьк, вул.. Артема, 116/19, п/р 26503102398001 в АКБ „Капітал” м. Донецьк, МФО 334828, ЗКПО 20346864) грошову суму в розмірі 10000,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 187грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 267грн., витрати на проведення експертизи в розмірі в розмірі 1417,68грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Головуючий суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Сковородіна О.М.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.