Ухвала суду № 16529201, 27.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1900/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року

у справі № АС-53/53-07

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Виробнича компанія «Еко-Фрідж»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень –рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Виробнича компанія «Еко-Фрідж»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі –відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000042303/0 від 09 лютого 2007 року, № 0000052303/0 від 09 лютого 2007 року та № 0000062303/0 від 09 лютого 2007 року.

Постановою Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000042303/0 від 09 лютого 2007 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000052303/0 від 09 лютого 2007 року та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000062303/0 від 09 лютого 2007 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року постанову Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела виїзну планову перевірку ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 01 жовтня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 376/23-5/31633414 від 05 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниження підприємством суми податку на прибуток у сумі 88300,00 грн., а саме: за 2005 рік у сумі 27500,00 грн., за 9 місяців 2006 року у сумі 60800,00 грн.; порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало заниженні підприємством чистої суми зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 28000,00 грн. та завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 48000,00 грн.

09 лютого 2007 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко –Фрідж»суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 132450,00 грн., з яких 88300,00 грн. –основний платіж, 44150,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення № 0000052303/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 42000,00 грн., з яких 28000,00 грн. –основний платіж, 14000,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення № 0000062303/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшила ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 48000,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно скористався пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та на підставі підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 цього Закону відніс до складу валових витрат 2006 року від’ємне значення об’єкта оподаткування, яке виникло у 2003 та у 2005 році, з урахуванням того, що актом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 березня 2004 року № 23-10/1393 підтверджено наявність у позивача у 2003 році право на зменшення об’єкта оподаткування в розмірі 511300,00 грн. Також суд виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Антей Регіон», яке на момент виконання господарських операцій було зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності та перебувало на податковому обліку та знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а подальше скасування державної реєстрації контрагента позивача саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою правильності визначення валових витрат було встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат за перевіряємий період на суму 754500,00 грн., зокрема, на порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат 1 півріччя 2005 року були виключені витрати у сумі 511300,00 грн., які були зняті з валових витрат попереднім актом перевірки (витрати 2003 року), та у порушення пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат було віднесено від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього періоду, тобто 2005 року. За даними перевірки підприємство не має від’ємного значення за підсумками роботи 2005 року. Внаслідок чого підприємством завищені валові витрати за 9 місяців 2006 року у сумі 243200,00 грн.

Матеріали справи містять Акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 23 березня 2004 року № 23-10/1393 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2004 року та правильності справляння прибуткового податку з громадян, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та державного мита за період з 01 березня 2003 року по 01 березня 2004 року», з якого вбачається, що позивач мав право на зменшення об’єкту оподаткування в сумі 511300,00 грн., яка складається з 475800,00 грн. витрат на оплату праці, нарахувань на заробітну плату та витрат на відрядження (стор. 12 акту), а також 35400,00 грн. – амортизаційних відрахувань (стор 14 акту). За висновками цього акту сума витрат є документально підтвердженою, однак на зменшення об’єкту оподаткування її слід відносити поступово, шляхом амортизації нематеріального активу.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно положень частини 1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

          За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу валових витрат суму 754500,00 грн., з урахуванням того, що підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить застереження щодо витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у зв’язку з чим донарахування ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 88300,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44150,00 грн. спірним податковим повідомленням рішенням № 0000042303/0 від 09 лютого 2007 року є неправомірним.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2005 року між ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»(замовник) та ТОВ «Антей Регіон»(підрядник) було укладено договір на проведення ремонту приміщення, загальна вартість робіт за яким згідно пункту 5.1 статті 5 договору складає 456000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість –76000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Антей Регіон»видало ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»податкові накладні № 6948 від 14 жовтня 2005 року на суму 228000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість –38000,00 грн.), № 9370 від 16 грудня 2005 року на суму 60000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість – 10000,00 грн.) та № 9701 від 29 грудня 2005 року на суму 168000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість –28000,00 грн.).

Згідно платіжних доручень № 756 від 14 жовтня 2005 року на суму 228000,00 грн., № 1049 від 26 грудня 2005 року на суму 168000,00 грн. та № 1006 від 16 грудня 2005 року на суму 60000,00 грн. ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»повністю розрахувалося з ТОВ «Антей Регіон»за виконані роботи (т.4, арк. справи 9-11).

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 130388 від 11 вересня 2006 року (т.2, арк. справи 79), 28 липня 2006 року до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис № 148011700020006224 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Антей Регіон» за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини 8 статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій було правомірно встановлено, що ТОВ «Антей Регіон»на момент виконання господарських операцій було зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку та знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій.

          З огляду на встановлене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 76000,00 грн. та до суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року суму 48000,00 грн., за податковими накладними, отриманими від що ТОВ «Антей Регіон», оскільки подальше скасування державної реєстрації контрагента позивача саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент виконання господарських операцій ТОВ «Антей Регіон»знаходилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, у зв’язку з чим донарахування податковим органом ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 28000,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14000,00 грн. спірним податковим повідомленням рішенням № 0000052303/0 від 09 лютого 2007 року, а також зменшення ЗАТ з іноземними інвестиціями «ВК «Еко-Фрідж»суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 48000,00 грн. спірним податковим повідомленням рішенням № 0000062303/0 від 09 лютого 2007 року є неправомірним.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що ТОВ «Антей Регіон»мало меншу кількість працівників, ніж необхідно для виконання договору від 27 червня 2005 року на проведення ремонту приміщення, відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, оскільки Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не обмежує право платника податку (покупця) в залежності від господарських можливостей його конрагента.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 25 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ Н.Г. Пилипчук

           ______ Є.А. Усенко

______ М.О. Федоров