Ухвала суду № 16529060, 09.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-19714/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007

у справі № А36/76-07 (22а-47/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ластар»(далі –ТОВ «Ластар»)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та податкових вимог.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2006 №0001422301/0/11971, від 27.04.2006 №0001422301/0/11970, від 27.04.2006 №0001422301/0/11572, від 01.06.2006 №0001422301/1/16296, від 10.08.2006 №0001422301/2/25454, від 23.10.2006 №0001422301/3/32365/10/23-4, від 01.06.2006 №0001422301/1/16295, від 10.08.2006 №0001422301/2/25455 та від 23.10.2006 №0001422301/3/32356/10/23-4, а також першу податкову вимогу №1/1133 та другу податкову вимогу № 2/1260.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007, позов задоволено частково; визнано недійсними: податкові повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0001422301/0/11971, від 01.06.2006 №0001422301/1/16296, від 10.08.2006 №0001422301/2/25454 та від 23.10.2006 №0001422301/3/32365/10/23-4 в частині визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 129967 грн. за основним платежем та 58845грн. за штрафними санкціями; податкові повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0001432301/00/11970, від 01.06.2006 №0001422301/1/16296, від 10.08.2006 №0001422301/2/25454 та від 23.10.2006 № 0001422301/3/32365/10/23-4 в частині визначенні позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 5760 грн. за основним платежем та 2880 грн. за штрафними санкціями; оспорювані першу та другу податкові вимоги в частині визначення позивачеві податкового боргу у сумі 197452 грн.; в задоволенні решти позову відмовлено. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що факт надання позивачеві консультаційних послуг, а також послуг з перевезення та виконання вантажно-розвантажувальних робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що обумовлює правильність відображення ТОВ «Ластар»у складі валових витрат та податкового кредиту витрат на оплату цих послуг та сплату ПДВ у складі їх вартості. Водночас суди дійшли висновку, що включення до податкового кредиту суми ПДВ за наслідками оплати позивачем наданих послуг шляхом видачі векселя, суперечить вимогам частини третьої пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати прийняті рішення місцевого і апеляційного судів та повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність у ТОВ «Ластар»товарно-транспортних накладних під час перевірки спростовує факт надання позивачеві послуг з перевезення, тоді як подані останнім під час розгляду справи акти приймання-передачі робіт (надання послуг), якими опосередковувалося надання позивачеві консультаційних послуг, не містять інформацію про зміст та обсяг господарської операції.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін у судове засідання, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що фактично підставою для визначення позивачеві оспорюваних сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за названими податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.04.2006 №65/23-10//32697568, про безпідставне включення позивачем у період з 01.01.2005 по 30.09.2005 до валових витрат вартості консультаційних послуг, а також послуг з транспортування товару позивача та виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а також до податкового кредиту - сум ПДВ у складі вартості цих послуг. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на відсутності належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту надання цих послуг з огляду на те, що під час проведення перевірки ТОВ «Ластар»позивачем не було надано товарно-транспортні накладні та дорожні листи, тоді як подані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт не містять інформації відносно їх обсягу та змісту.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з поставки спірних послуг у 2005 році.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об’єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника.

В даному разі, як було встановлено судами, факт надання позивачеві спірних послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції, а саме –товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі послуг, договорами, кошторисами надання консультаційних послуг тощо, що містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарської операції, яка була опосередкована складенням цих документів.

А відтак суди обґрунтовано задовольнили позов в оспорюваній частині.

З урахуванням викладеного, переглянувши оскаржувані рішення в межах касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає передбачених законом підстав для скасування правильних та вмотивованих рішень місцевого і апеляційного судів зі справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                    

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2007 у справі № А36/76-07 (22а-47/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.В. Ланченко С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко