Ухвала суду № 16528741, 01.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2011 р. м. КиївК-17936/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: не зявився.

відповідача-1: Кеміня В.В.

відповідача-1: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 18.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008

у справі № 28/337-А

за позовом СУІП ТОВ «Аліканте»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова, Управління державного казначейства у Сихівському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 18.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008, позов СУІП ТОВ «Аліканте»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 04.04.2005 №0002172320/0/04-23-4/22376065/5990, від 14.05.2005 №0002862320/0/04-23-4/22376065, від 15.06.2005 №0003892320/0/04-23-4/22376065, від 21.10.2005 №0003252311/0, від 18.10.2006 №0003642321/0, від 16.02.2007 № 0000732321/0, від 20.03.2007 №0001172321/0, від 20.03.2007 №0,001212321/0, від 20.03.2007 №0001182321/0, від 31.08.2007 №0003142321/0, від 15.02.2007 №000692321/0, від 05.06.2007 №0002052321/0, від 04.07.2007№0002382321/0, від 10.08.2007 №0002842321/0, від 05.09.2007 №0003222321/0. Зобовязано Головне Управління державного казначейства України у Львівській області, в особі Управління Державного казначейства у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області відшкодувати СУІП ТОВ «Аліканте»суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на суму 507980,67 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання, про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актами перевірок, проведених відповідачем, підтверджується що позивачем понесені витрати по придбанню шкір ВРХ мокросолених у ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП «Арагві», ВАТ ШП «Світанок», СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6. За наслідками здійснених господарських операцій, на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит, оплата за поставлений товар проведена в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, для віднесення відповідних сум податку, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями по придбанню товарів та визначення бюджетного відшкодування, правильними. Доводи відповідача-1, що неможливість перевірки субєктів підприємницької діяльності, які не є прямими контрагентами позивача, щодо сплати ними податку до бюджету позбавляє позивача права на відшкодування, є помилковими, оскільки, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим органом доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні свої податкових зобовязань та податкового кредиту по спірних операціях не надано. На час виконання господарських операцій всі контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 18.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко