Ухвала суду № 16528766, 07.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11456/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія»на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року по справі № А38/336-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія»до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія»(далі-ТОВ «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія», позивач) до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі-Новомосковська ОДПІ у Дніпропетровській області, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0001142301/0 від 20.04.2006, №0001142301/1 від 19.05.2006, №0000762320/0 від 08.08.2006, №0001142301/2 від 08.08.2006, та скасування податкової вимоги №1/468 від 05.09.2006.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року, в задоволені позовних вимог–відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 17.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року, прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог п.п.5.2.1. п. 5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 89 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №№47/323/33580155 від 14.04.2006, складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія»за період з 01.04.2005 по 30.12.2005, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення №0001142301/0 від 20.04.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 24983,50грн. з яких 21469,00грн. –основний платіж, 3514,50грн. - 29000,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в апеляційному порядку, проте, за результатом розгляду скарг залишено без змін.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(віднесено до складу валових витрат вартість транспортних послуг по перевезенню нафтопродуктів без підтвердження товарно-транспортними накладними).

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 №81/38/101/235/122 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».

Згідно вищезазначеного Наказу, Інструкція поширюється на всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

П.п.п. 4.1.3.38 Інструкції встановлено, що з прибуттям на підприємство, організація та суб’єкт приватної власності по забезпеченню нафтопродуктами , в автоцистерні перевіряє наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред’являється водієм.

Відповідно до п.п.п. 4.1.5.28 Інструкції, щоденно, на підставі графіка відвантаження, робітником підприємства складається добовий наказ на доставку нафтопродуктів за формою № 12-НП (додаток 12). Добовий наказ складається у двох примірниках робітником підприємства нафтопродуктозабезпечення. Один примірник наказу передається для виписування товарно-транспортної накладної, другий залишається на підприємстві для контролю. Після відвантаження нафтопродуктів у добовому наказі проставляються номери товарно-транспортних накладних і маса фактичного відвантаження за день.

П.п.п. 4.1.5.32 Інструкції визначено, що відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких: перший та четвертий –залишаються, у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства; другий та третій –вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій –слугує для обліку транспортної роботи.

П.п.п 4.1.5.34 4.1.5.35 Інструкції визначили, що перед відпуском нафтопродуктів товарний оператор зобов’язаний вимагати від одержувача пред’явлення усіх примірників ТТН, після чого здійснює відпуск. На титульному боці ТТН оператор відмічає номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. Товарний оператор товарний право відпускати нафтопродукти, тільки пойменовані у ТТН, і не більше вказаної кількості. Заміна одного виду нафтопродукту на інший або дописування у ТТН нових видів нафтопродуктів категорично забороняється. Відпуск нафтопродуктів повинен бути проведений у день виписування ТТН.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон України №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинно бути складено при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Первинні документи може бути складено на паперових або машинних носіях, вони повинні мати наступні обов’язкові реквізити: назва документу (форми); дата та місце складання; назву підприємства, від особи якого складено документ; зміст та об’єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що приймала участь в здійсненні господарських операцій.

Натомість за результатом розгляду справи було встановлено, що на підтвердження фактів проведення господарських операцій позивачем надано рахунки за транспортні послуги, платіжні доручення про оплату транспортних послуг, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, книгу обліку придбання товарів (робіт-послуг).

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України №996-ХІV, в результаті чого зроблено правильний висновок про те, що зазначені документи не можуть бути визнано як належні докази на підтвердження понесених позивачем витрат, оскільки в зазначених документах відсутні відомості, передбачені ст. 9 Закону України №996-ХІV. Крім того, суду не було надано оформлені належним чином документів , обов’язкових при здійсненні робіт, що підпадають під дію вищезазначеної Інструкції.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили даний спір на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних відносин.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковська міжрегіональна торгова компанія»залишити без задоволення, а постанову постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року по справі № А38/336-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Г.К.Голубєва

________О.В.Карась

________А.О.Рибченко

________О.І. Степашко