Ухвала суду № 16528460, 24.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. КиївК-8586/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Хомініч С.В.

від позивача: не зявився

від відповідача 1: ОСОБА_1 дов. №3681/10/10022 від 03.03.2011

від відповідача 2: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 року по справі №2-а-4408/07 за позовом Приватного підприємства «Бона»до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова та Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та відшкодування суми ПДВ

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., заслухавши пояснення представників відповідача 1 перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Бона»(далі-ПП «Бона», позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі-ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідач 1), Головного управління державного казначейства України в Харківській області (далі-вдповідач 2) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000041620/0 від 16.02.2007, №0000051620/0 від 19.02.2007, № 0000061620/0 від 18.04.2007, №000071620/0 від 18.05.2007 та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП. «Бона»сум бюджетного відшкодування по ПДВ: за березень 2006 року 164025,90 грн., за квітень 2006 року -83223,45 грн., за травень 2006 року 309996,68 грн., за червень 2006 року 253789,00грн., за липень 2006 роуку 557960,00грн., за серпень 2006 року 464202,00грн., за 2006 року 485744,00грн., за жовтень 2006 року 255367,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 20.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 20.01.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 року. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, п.1.3, 1.8 ст. 1 п.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість та в деклараціях за звітні періоди з березня 2006 року по листопад 2006 року позивачем було заявлено до відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 3067568,00грн., в тому числі 220169,00грн. (березень), 102215,00грн. (квітень), 361470,00грн. (травень), 281144,00грн. (червень), 619680,00грн. (липень), 464202,00грн. (серпень), 485744,00грн. (вересень), 255367,00грн. (жовтень), 277577,00грн. (листопад).

Проте, за результатом проведення документальних перевірок позивача, податковим органом було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 та п.п.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складено акти №527/16-008/23916606 від 15.02.2007, №557/16-008/23916606 від 16.02.2007, №1443/161/23916606 від 17.04.2007 та №1853/16-008/23916606 від 17.05.2007, на підставі яких винесено податкові повідомлення-рішення: №0000041620/0 від 16.02.2007 (зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2006 року на 164025,90грн., за квітень 2006 року на 83223,45грн., за травень 2006 року на 309996,68грн.) №0000051620/0 від 19.02.2007 (зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2006 року на 253789,00грн. та за липень 2006 року на 557960,00грн.); №0000061620/0 від 18.04.2007 (зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 464202,00грн. та за вересень 2006 року на 485744,00грн.) №000071620/0 від 18.05.2007 (зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на 255367,00грн).

Зі змісту вищезазначених актів перевірки вбачається, що підставою для висновку про зменшення сум бюджетного відшкодування є неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та порядку розрахунків між підприємствами-постачальниками.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що суми бюджетного відшкодування обчислені позивачем відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та сплачені позивачем на користь постачальників товарів, а обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання згідно спірних податкових повідомлень-рішення, знаходяться поза межами вимог Закону.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з висновком судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168-ВР) - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так згідно п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з податкових декларацій, при визначені суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивачем було враховано податкові зобовязання за експортними операціями.

Проте, задовольняючи позовні вимоги суди не прийняли до уваги та не надали оцінки доводам податкового органу про відсутність інформації щодо взаємовідносин позивача з нерезидентом - OFFSET DEALS, INC. та не дослідили факт дотримання позивачем вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 168/97-ВР, відповідно до якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються такими в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажно-митною декларацією.

Таким чином, оскільки законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту перетинання митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу, цей факт має підтверджуватись належним чином оформленою вантажно-митною декларацією, яка відповідає вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною.

Разом з тим, матеріали справи дають підстави сумніватися в достовірності відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідач, посилається на отриману від відділу НЦБ Інтерполу у Харківській області інформацію, відповідно до якої OFFSET DEALS, INC за обліком урядових та неурядових комерційних структур Сполучених Штатів Америки не значиться. У зв'язку з цим, виходячи із твердження відповідача про фіктивність операцій, за наявності сумніву щодо наданої інформації суд згідно зі статтями 70, 71, 79 КАС України мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Проте, суди попередніх інстанцій вищезазначене не врахували, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням вимог статті 159 КАС України, щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров