Ухвала суду № 16528418, 02.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р. м. КиївК-12635/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного банку «Металург»на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.09.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008 року

у справі № 3/376/07-АП (№22а-1637/08)

за позовомАкціонерного банку «Металург»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

проскасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У червні 2007 року Акціонерний банк «Металург»звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000110807/0 від 02.04.2007 року та № 0000110807/1 від 08.06.2007 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Акціонерний банк «Металург»оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено Акт № 10/08-07-021/20496061 від 22.03.2007 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.1 та 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 5.4.4, 5.4.8, 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, підпунктів 8.3.1, 8.3.2, 8.3.4 пункту 8.3, підпункту 8.1.6 пункту 8.6, підпункту 8.7.1 пункту 8.7. статті 8, пункту 22.2 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 43007,43 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000110807/1 від 08.06.2007 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 64511,15 грн., у тому числі 43007,43 грн. основного платежу та 21503,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем протягом 2004-2005 років було занижено валовий доход на суму 49983,77 грн. внаслідок неправильного відображення у декларації доходів від надання (продажу) небанківських послуг:

-вартості подарунків на суму 5202,50 грн. згідно з протоколом засідання правління банку від 13.07.2004 року, акта списання подарунків від 29.07.2004 року, меморіального ордеру № 2 від 29.07.2004 року;

-вартості списаної з підзвіту продукції з іміджевою символікою АТ «Металург»для розподілу між працівниками та клієнтами банку на загальну суму 29958,27 грн. на підставі актів від 02.09.2005 року та 07.09.2005 року, меморіальних ордерів № 2, 3 від 22.09.2005 року;

-витрат на виготовлення календарів у сумі 17823,00 грн., які були списані на підставі акта списання матеріалів від 06.12.2005 року та меморіального ордеру № 1525/3 від 07.12.2005 року.

Згідно з пунктом 1.23 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За вказаних обставин суди дійшли правильного висновку про те, що операції з безоплатного надання позивачем товарів на загальну суму 49983,77 грн. є операціями з продажу таких товарів і повинні відображатися у складі валових витрат субєкта господарювання.

За даними Акта перевірки позивачем було отримано рекламно-інформаційні послуги на розміщення рекламного відеосюжету на телебаченні відповідно до актів виконаних робіт № ОУ-0000427 від 14.07.2004 року та від 19.07.2004 року.

Підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР визначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу»реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у рекламному відеосюжеті зверталася увага глядачів на вибір АБ «Металург»та символіку банку, проте інформації щодо послуг, які надаються банком, посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл чи ліцензію зазначено не було.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо безпідставного завищення позивачем валових витрат на 2 500,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки позивачем було віднесено до валових витрат експлуатаційні витрати по орендованому приміщенню за адресою м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77. Крім того, до вказаних експлуатаційних витрат позивачем було також віднесено витрати повязані зі стоянкою легкових автомобілів.

Підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат платника податку витрати, повязані з стоянкою і паркуванням легкових автомобілів.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про завищення АБ «Металург»валових витрат на суму 630,65 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат на утримання стоянки легкових автомобілів.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки, позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів у сумі 25105,39 грн.

АБ «Металург»було віднесено до 1 групи основних засобів, як інженерні споруди, станом на 01.01.2005 року вартість кованої огорожі у розмірі 8925,36 грн. та вартість кованої огорожі на литому фундаменті у розмірі 12000, 75 грн. Вказані обєкти знаходяться за адресою м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 19 та призначені для огородження приміщення територіального відокремленого безбалансового відділення АБ «Металург»

Приватним підприємцем ОСОБА_1. було здійснено ремонт вказаної огорожі на загальну суму 25198,00 грн. відповідно до акта виконаних робіт за травень 2005 року № 3 та рахунку № 20 від 23.05.2005 року. У ІІ кварталі 2005 року позивачем вказані витрати було віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 вказаного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Пунктом 22.2 статті 2 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР установлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Враховуючи приписи вказаних норм матеріального права, позивач мав право віднести до складу валових витрат суму 2092,61 грн. витрат на поліпшення огорожі, яка відноситься до обєктів 1 групи основних фондів.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо завищення АБ «Металург»валових витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів на суму 23105,39 грн.

Також, судами встановлено, що позивачем протягом 2004 року було придбано на вторинному ринку житла та введено в експлуатацію обєкти нерухомості основних фондів 1 групи, які були споруджені та експлуатувались до 01.01.2004 року. На вказані обєкти позивачем було застосовано норми амортизації основних фондів 2%.

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з пунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Пунктом 45 статті 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»встановлено, що з метою покриття ризиків втрат бюджету, повязаних з проведенням податкової реформи, та досягнення реальності і збалансованості державного та місцевих бюджетів зупинити на 2004 рік дію: підвищених норм амортизації, встановлених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів групи 1, 2, З, крім дії цих норм до амортизації витрат, здійснених платником податку після 1 січня 2004 року у звязку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів групи 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації, а також витрат на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 1 січня 2004 року.

Пунктом 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у звязку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Враховуючи те, що позивачем обєкти нерухомості, які віднесені до основних фондів 1 групи було придбано на вторинному ринку житла, а введення їх в експлуатацію здійснено до 01.01.2004 року, суди дійшли правильного висновку щодо безпідставного застосування, у даному випадку банком норм амортизаційних відрахувань у розмірі 2 %.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Акціонерного банку «Металург»відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.09.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.