Ухвала суду № 16528404, 02.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24614/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гончар Л.Я.

                                                  Леонтович К.Г.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Тютюнова компанія «Хамадей»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року

у справі № 2-а-6731/08 (22а-11227/08)

за позовом          Дочірнього підприємства «Тютюнова компанія «Хамадей»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про           визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

В С Т А Н О В И В:

У березні 2008 року Дочірнє підприємство «Тютюнова компанія «Хамадей»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000061313/0/1873/10/15-16-23/2 від 21.01.2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дочірнє підприємство «Тютюнова компанія «Хамадей»оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено Акт № 1/15-16-23/2/25113455 від 09.01.2008 року (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі - Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР), а саме: підприємством станом на 30.06.2007 року допущено прострочену дебіторську заборгованість по контрактам від 24.09.2004 року № 79/WФ з компанією Packasging SRL »(Італія) - на 145 календарних днів у сумі 18211,35 євро та на 128 днів у сумі 20000,00 євро; від 12.07.2005 року № 8100-2005 з «МТS-ТОВАССО, S.А.»( Navaгга, Sраіn ) –на 1календарний день у сумі 120000,00 євро; від 08.04.2005 року № 7100-2005 з «МТS-ТОВАССО, S.А.»(Navaгга, Sраіn ) - на 2календарних дні у сумі 100000,00 євро; від 06.01.2006 року № 10100-2006 з «МТS -ТОВАССО, S.А.»( Navaгга, Sраіn ) - на 43 календарних дні у сумі 237500,00 євро, на 10 календарних днів у сумі 20834,00 євро; від 06.10.2005 року № 9100-2005 з «МТS-ТОВАССО, S.А.»( Navaгга, Sраіn ) - на 20 календарних днів у сумі 216666,00 євро; від 23.05.2006 року № 11100-2006 з «МТS -ТОВАССО, S.А.»( Navaгга, Sраіn ) - на 4 календарних дні у сумі 300000,00 євро.

На підставі Акта перевірки позивачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000061313/0/1873/10/15-16-23/2 від 21.01.2008 року у розмірі 183039,17 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 вказаного Закону (у редакції чинній на час вчинення порушень) визначено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.06.1991року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 названого Закону.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що податкове зобов’язання передбачає обов’язок платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов’язкового платежу), встановленого Законом України «Про систему оподаткування».

Положення преамбули Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо поширення встановленого цим Законом порядку нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, на пеню та штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньо - економічної діяльності не надає вказаним видам пені та штрафних санкцій статусу податкового платежу, а зобов’язанню по їх сплаті –статусу податкового зобов’язання.

За своєю правовою природою пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, заходом майнового характеру, що застосовується органом державної влади за порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків - тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Законом України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, є адміністративно-господарськими санкціями.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган при виявленні факту порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим повинен був прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення встановленого статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

09.01.2008 року податковим органом було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року.

З урахуванням положень статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до позивача, починаючи з 09.01.2007 року, чого судами попередніх інстанцій враховано не було.

Отже, для правильного вирішення даного спору по суті судам слід встановити, яка сума штрафних (фінансових) санкцій підлягає застосуванню до позивача за період з 09.01.2007 року по 30.06.2007 за порушення приписів статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (у редакції чинній на час вчинення порушень).

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов‘язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Тютюнова компанія «Хамадей»задовольнити частково.

          Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008 року у даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.