Ухвала суду № 16527638, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/1275/11

                                                   к/с № К/9991/1275/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                     Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року

по справі № 2а-19332/10/0570

за позовом Асоціації "Ріст"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          Асоціація "Ріст" звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2010 року № 0001752340/0-19270/10/23-313.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року у даній справі позов задоволено; визнано недійсним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 09.07.2010р. по 13.07.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку Асоціації "Ріст" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "СК "Екос-плюс" за період з січня по квітень 2009р. За результатами перевірки зафіксовані порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: заниження позивачем податку, що підлягає сплаті до бюджету на суму 364539 грн. Крім того, у висновках акту перевірки зазначено, що позивачем були укладені нікчемні правочини з ТОВ "СК Екос-плюс", які не спричинили реального настання правових наслідків, та які не відповідають вимогам закону, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На підставі вказаних порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010р. за №0001752340/0-19270/10/23-313, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 364539,00грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 182269,5грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність мають бути наведені судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ СК "Екос-плюс" були укладені договори купівлі –продажу: за №09-02/01 від 20.01.2009р., №09-02/04 від 26.02.2009р., №09-03/01 від 05.03.2009р., №09-03/02 від 05.03.2009р., за якими позивач придбав у ТОВ "СК Екос-плюс" трубопровід та планку анкерну на загальну суму 2187229,42 грн., яку в подальшому реалізував третім особам. На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "СК Екос-плюс" були виписані позивачу відповідні податкові накладні, а розрахунки між позивачем та ТОВ "СК Екос-плюс" підтверджуються виписками банку. Тобто первинними документами, що містяться у матеріалах справи, підтверджено виконання спірних господарських зобов'язань згідно умов зазначених договорів.

Також встановлено, що Асоціація "Ріст" за період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року, як і за весь період 2009 року, в яких нашли відображення взаємодії з ТОВ СК "Екос Плюс" регулярно, у встановлений законом порядку та строки, надавало податкові декларації.

Крім того, судами досліджена Довідка ДПІ у Київському районі м. Донецька від 26.02.2010р. №1395/23-1/24806179 про результати документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "ТД "Д-КМЗ" за перевіряємий період, з якої вбачається, що придбаний у ТОВ СК "Екос - плюс" товар позивачем в подальшому в ході господарської діяльності реалізовувався ТОВ "ТД "Д-КМЗ".

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту в сумі 364539,00 грн. базуються на даних Макіївської ОДПІ, отриманих станом на червень 2010 року. Проте, як зазначено судами, відповідачем не враховано, що правовідносини між Асоціацією "Ріст" та ТОВ СК "Екос-плюс" відбувались в січні-квітні 2009 року. Тобто, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція визнала необґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець –ТОВ СК "Екос-Плюс" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Відповідно, за таких обставин, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2010 року №10/82 по аналогічній справі за позивом приватного підприємства "Армавір" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що при здійсненні владних управлінських функцій відповідачем не доведено належними засобами доказування наявність у позивача умислу на укладання договорів з метою ухилення від сплати податків, а відтак і правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

          Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

          Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року по справі №2а-19332/10/0570 залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 20.05.2011р.