Ухвала суду № 16527647, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24383/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:           Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року

та постанову Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 року

по справі № 25/224-А

за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними рішень №10696/10/15-153 від 16.11.2006р., №0000591650/1 від 21.11.2006р., №0000591650/2 від 31.01.2007р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року позовні вимоги задоволено та визнано нечинними спірні рішення відповідача з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2004р. між НАК "Нафтогаз України" (покупець) та компанією "RosukrenergoAG" (продавець) укладено контракт №14/935-1/04 купівлі-продажу природного газу в 2005 - 2028 роках відповідно до пункту 2.2 статті 2 якого, продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти і сплатити в період з 1 січня 2005 р. по 31 грудня 2028 року природний газ на умовах DAF кордон Російська Федерація / Україна Пункт Поставки, згідно з правилами Інкотермс-2000.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача за контрактом від 29.07.2004р. укладеним з компанією "RosukrenergoAG" (Швейцарія) за період з 01.01.2006р. по 31.08.2006р., за результатами якої складено акт №557/16-50/20077720 від 31.08.2006р.

На підставі висновків проведеної перевірки позивачу було визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань, порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1024880826,78грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою визначення позивачу суми пені за порушення вимог зовнішньоекономічного законодавства стало те, що позивач, оплативши отриманий на підставі актів приймання-передачі природний газ згідно з контрактом №14/935-1/04 від 29.07.2004р., не здійснив митного оформлення такого газу, у зв'язку чим перевіряючими зроблено висновок, що відсутність станом на день перевірки імпортних вантажних митних декларацій типу ІМ-40 протирічить чинному законодавству.

За результатами розгляду скарги НАК "Нафтогаз України" відповідачем прийнято рішення від 16.11.2006р. №10696/10/15-153, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2006р. №0000591650/0, винесене за формою "Р", на підставі якого на адресу позивача направлено рішення від 21.11.2006р. №0000591650/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою "С" за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1024880826,78грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.11.2006р. №0000591650/1, від 31.01.2007р. №0000591650/2 залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження відповідача відносно значення приписів Положення про вантажну митну декларацію не відповідає правовій природі спірних правовідносин, оскільки жодним нормативним актом України не передбачено підтвердження надходження товару на митну територію України саме ВМД типу ІМ–40, а відтак поставка за контрактом від 29.07.2004р. №14/935-1/04 не здійснювалась на умовах відстрочення поставки з моменту здійснення авансового платежу, фактичне ввезення природного газу відбулось без порушення встановлених строків, тому застосування штрафних санкцій згідно ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є неправомірним.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов’язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій обмежились аналізом правових норм, що встановлюють порядок застосування до позивача пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням факту поставок товару без підтвердження ВМД типу ІМ-40, однак при цьому не було надано оцінки наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зокрема не зроблено аналіз господарських операцій, що є предметом розгляду даної справи, з посиланням на відповідні первинні документи.

Так, в процесі розгляду даної справи судами, з посиланням на відповіді первинні документи не було надано правової оцінки господарським операціям у межах спірних правовідносин, зокрема не перевірено, у які терміни та у яких обсягах здійснювались відповідні поставки та їх оплата, що має значення, зокрема, для правильного визначення бази нарахування штрафних санкцій. Також залишилось поза увагою судів встановлення моменту перетину кордону товаром, підтвердженим належними доказами, зокрема відповідними відмітками митниці.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, зокрема, про скасування спірних рішень відповідача.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинними рішень не врахував наступне.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року та постанову Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 року по справі № 25/224-А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

(підпис)Шипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 20.05.2011р.