Ухвала суду № 16526973, 12.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4745/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову господарського суду Сумської області від 13 березня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року

у справі №АС16/26-08

за позовом Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі – Роменської МДПІ Сумської області)

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАМ-АГРО» (надалі –ТОВ «РЕСАМ-АГРО»); 2. Підприємства «Elinos Industri Limited»

про визнання недійсними додаткових угод, -          

встановив:

У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом у якому поставлено питання про визнати недійсними додаткових угод укладених до контракту від 25.10.2006р. № 25-10/06 між ТОВ «РЕСАМ-АГРО»та Підприємством «Elinos Industri Limited»від 25.10.2006р. №1, від 05.12.2006р. №2, від 08.01.2007р. №3, від 09.01.2007р.№4, від 02.03.2007р. №5. як такі, що вчинені з метою , яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані додаткові угоди були укладені сторонами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою господарського суду Сумської області від 13 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не надає Позивачу право визначати економічну доцільність та ефективність здійснення тієї чи іншої діяльності самостійного суб’єкта господарювання.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано провадження по справі закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що орган державної податкової служби, встановивши в ході перевірки нікчемність угоди, може самостійно провести відповідні нарахування і не повинен звертатися до суду про визнання недійсною угоди. В судовому порядку підлягають лише застосуванню санкції, передбачені ст. 208 ГК України, в межах строку встановлено ст. 250 ГК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «РЕСАМ-АГРО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.06р. по 31.03.07р., про що складено акт перевірки №307/23/34608050 від 03.08.07р.

При проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ «РЕСАМ-АГРО»та Підприємством «Elinos Industri Limited»був укладений контракт №25-10/06 від 25.10.2006 року. Предметом даного контракту є виконання послуг за територією України по пошуку і супроводженню контрактів на поставку продукції згідно додаткових угод від 25.10.06р. №1 на суму 90000,00дол. США , №2 від 05.12.06р. на суму 84000,00дол. США, №3 від 08.01.07р.на суму 46000,00дол. США, №4 від 09.01.07р. на суму 230000,00дол. США, №5 від 02.03.2007р. на суму 410000,00грн. Відповідно до зазначених угод оплата проводиться після підписання акту приймання-передачі послуг.

В касаційній скарзі позивач звертає увагу суду на те, що вартість інформаційних послуг в сумі 4343000,00грн. (860000,00дол. США) віднесено ТОВ «РЕСАМ-АГРО»до складу валових витрат, а тому за товариством рахується кредиторська заборгованість за дані послуги В сумі 4343000,00грн. Отже, оскаржені додаткові угоди є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, так як перший відповідач, не сплативши другому відповідачу вартість наданих інформаційних послуг в сумі 4343000,00грн. (860000,00дол. США), відніс вказану суму до складу валових витрат, чим завдав збитків державі в частині несплати від даної суми податку. Крім того, в результаті наданих інформаційних послуг ТОВ «РЕСАМ-АГРО»укладено 5 контрактів на поставку сої лише з одним контрагентом, що вказує на завищення вартості понесених затрат на пошуки. Тобто додаткові угоди, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, а укладалися лише з метою віднесення вартості інформаційних послуг до складу валових витрат, тим самим зменшивши суму оподатковуваного прибутку.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог , встановлених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Як вбачається з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, який набрав чинності 01.01.2004р., господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Разом з тим, встановлені ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області –залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.