Ухвала суду № 16526969, 12.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11164/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.

при секретарі: Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року

у справі №2а-3742/07(22-а-4102/08)

за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»(надалі –ДП «Орджонікідзевугілля»)

до Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (надалі – Єнакієвської ОДПІ у Донецькій області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2007 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому поставлено питання, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання недійсним повідомлення-рішення №000032340/3 від 23.08.2007 року в сумі 880210,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1063487,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у податкового органу відсутні підстави зменшувати валові витрати на суму списаної кредиторської заборгованості, по яким закінчився строк позовної давності .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Єнакієвської ОДПІ у Донецькій області №000032340/3 від 23.08.2007 року в частині донарахування податку на прибуток у сумі 880210,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1063487,00грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що безоплатне надання працівникам і пенсіонерам підприємства вугілля на побутові потреби здійснювалось в межах виконання соціальних гарантій гірничих

підприємств, а тому відсутні підстави вважати вчинені дії спрямованими на отримання доходу.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Єнакієвська ОДПІ у Донецькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ДП «Орджонікідзевугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено акт №2741/23/32276912 від 29.12.2009 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.1. п.5.3, п.п.5.4.9, п.п.5.4.10 п.5.4., п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.7.5, п.п.7.10.6 п.7.10, ст.7, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.3 п.8.3 с,п.п.8.4.3, п.8.4, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема: порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 даного Закону, що призвело до заниження скоригованого валового доходу в загальній сумі по періодах у розмірі 5946128,00грн. та порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього ж Закону внаслідок не включення до складу скоригованих валових доходів сум кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, за перевіряємий період занижено скоригований валовий дохід в загальній сумі по періодах у розмірі 694513,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження Єнакієвською ОДПІ у Донецькій області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000003240/3 від 23.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 2285687,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –1234482,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган при її поведені дійшов висновку, зокрема, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу валових доходів підприємства не були включені доходи від продажу вугільної продукції робітникам та пенсіонерам підприємства, зокрема, у 3 кварталі 2005 року - в сумі 1071691,00грн. та у 4 кварталі 2005 року –в сумі 1682310,00грн. Також, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем внаслідок не включення до складу скоригованих валових доходів сум кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, занижено скоригований валовий доход, зокрема, у 3 кварталі 2005 року на –в сумі 494332,00грн., у 4 кварталі 2005 року –в сумі 60277,00грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У відповідності п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У визначенні п.1.23 ст.1 цього ж Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що головними ознаками продажу товарів, в тому числі безоплатного надання товарів є перехід права власності на такі товари, що визначає цивільно-правовий характер таких відносин.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 367 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст. 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором.

Перелік осіб, яким безоплатно надається вугілля на побутові потреби, визначено нормою цією статті, до яких входять, зокрема: пенсіонери, які пропрацювали на підприємствах з видобутку(переробки) вугілля, інваліди і ветерани війни та праці, особи, нагороджені знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особи, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності; сім'ї працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Щодо зменшення валових витрат на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою за отриману, але не сплачену продукцію, по закінченню строку позовної давності та підлягає під визначення безповоротної фінансової допомоги призвело до завищення скоригованих валових витрат на загальну суму 1108137,00грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає доходи х інших джерел у тому числі, але не включно, у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22. ст. 1 вищезазначеного Закону безповоротна фінансова допомога –це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку давності.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій відповідач звертав увагу суду на те, що ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено при перевірці, ДП «Орджонікідзевугілля»не зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою за отриману, але не сплачену продукцію після спливу терміну позовної давності.

Заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в тому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, встановленої ст.257 ЦК України та підпадає під дію п.п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел.

Однак, як вважає податковий орган, ДП «Орджонікідзевугілля»не здійснена компенсація витрат на придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від інших юридичних чи фізичних осіб та включених до складу валових витрат у попередніх податкових періодах, що призвело до виникнення кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (позовна давність встановлена терміном у три роки відповідно до ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п.5.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В склад валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.8 ст.5 Закону.

Як вбачається зі змісту п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки компенсація витрат на придання позивачем продукції фактично не здійснена, тому відсутні підстави для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, при цьому суди не посилаються на відповідні докази по справі. В матеріалах справи крім акту перевірки, скарг позивача та рішень суб’єкта владних повноважень щодо результату розгляду скарг відсутні будь-які інші докази на обґрунтування позовних вимог.

Разом з тим, слід зазначити, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена норма, яка б зобов’язувала позивача зменшувати чи коригувати валові витрати при несплаті вартості товарів у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до складу валового доходу.

Крім того, вказаним Законом збалансовані валові доходи та валові витрати продавця та покупця. Відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продавець має право віднести дебіторську заборгованість до валових витрат тільки у випадку, якщо відповідні заходи щодо стягнення такої заборгованості не привели до позитивного висновку.

Право звернення продавця до суду не залежить від спливу строку позовної давності, як і не зупиняється зобов’язання покупця щодо оплати за товар після спливу такого строку (ст. 267 ЦК України).

Крім того, судами попередніх інстанцій, при розгляді справи, не було перевірено наслідки за результатами порушення слідчим відділом податкової міліції ДПА України у Донецькій області 26 січня 2007 року кримінальної справи №180-397 за фактом ухилення посадовими особами ДП «Орджонікідзевугілля»від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (а.с.120).

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.